11 грудня 2013 рокусправа № 811/678/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.
суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.
за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної держаної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року у справі № 811/678/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроспецсервіс» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроспецсервіс» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби №0000072240, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 92 768,00грн., та № 0000062240 від 18.02.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 197193,00 грн., в тому числі за основним платежем 157754,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 39439,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що висновки, викладені в акті перевірки №18/22-4/23693922 від 30.01.2013року, про порушення пп. 7.4.1,7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.5.1 ст.5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» є необґрунтованими, а посилання податкового органу на нікчемність правочинів, укладених позивачем з ПП «Компанія Росток-Агро», є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду 30 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Кіровоградська об'єднана державної податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги доводи відповідача про нікчемність договорів позивача з його контрагентом, що укладені без мети настання реальних наслідків.
У судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване.
Відповідач, належним чином повідомлений про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, у судове засідання не прибув, про причини неприбуття не повідомив.
Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроспецсервіс» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом та є платником податку на додану вартість. На підставі наказу №56 від 11.01.2013 року Кіровоградською об'єднаною держаною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби 20.08.1997 року проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з ПП «Компанія Росток-Агро» за період з 01.05.2010 року по 31.08.2010 року, результати якої оформлено актом №18/22-4/23699322 від 30.01.2013р. В акті перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що правочини між позивачем та його контрагентом здійснені без мети настання реальних наслідків. На підставі висновків викладених в акті перевірки податковим органом прийняті оспорювані податкові повідомлення - рішення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами 1, 2 ст.9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Так, судом першої інстанції встановлено, що ПП «Компанія Росток-Агро», на підставі рахунків - фактур та видаткових накладних, поставляло позивачу запчастини.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем включено до податкового кредиту за травень, червень та липень 2010 року суми ПДВ на підставі податкових накладних: №22 від 31.05.2010р., №3214 від 01.06.2010р., №24 від 30.06.2010р., №25 від 30.06.2010 р., №26 від 30.06.2010 р., №27 від 30.06.2010р., №28 від 30.06.2010р., №31 від 30.07.2010 р., №32 від 30.07.2010р.,№23 від 30.06.2010р., № 33 від 31.07.2010р.,№34 від 31.07.2010р., виписаних ПП «Компанія Росток-Агро», на підставі рахунків - фактур. На дату складання податкових накладних ПП «Компанія Росток-Агро» було зареєстроване як юридична особа у встановленому порядку та як платник податку на додану вартість на підставі свідоцтва. Оплата придбаного товару підтверджується банківськими виписками по рахунку та платіжними дорученнями. Суми податку на додану вартість на підставі вказаних податкових накладних включені позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів, та, відповідно, суми витрат - до складу валових витрат. Крім того, отриманий від ПП «Компанія Росток-Агро» товар в подальшому був використаний ТОВ «Агроспецсервіс» в своїй господарській діяльності, а саме реалізований за договорами купівлі - продажу іншим суб'єктам господарювання, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними, картками рахунків.
Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" чинного на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Під господарською діяльністю, відповідно до п.1.32 ст.1 зазначеного Закону слід розуміти будь-яку діяльність особи, яка направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Відтак, господарські операції між ТОВ «Агроспецсервіс» та ПП «Компанія Росток-Агро» мали реальний характер, понесені витрати на придбання товарів та послуг в наступному призвели до отримання підприємством прибутку, як наслідок валові витрати та податковий кредит пов'язані з господарською діяльністю позивача.
Щодо посилань відповідача на вчинення позивачем правочинів, які не спрямовані на настання реальних наслідків, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.
Так, законом не передбачена можливість визначення податковим органом правочину нікчемним під час проведення перевірки суб'єкта господарювання на підставі припущень, що відповідні господарські операції проведені з певними контрагентами було здійснено без наміру створення правових наслідків. Адже, в окремому випадку, факт недійсності правочину може бути встановлено рішенням суду. Крім того, відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивний правочин визнається судом недійсним. При цьому фіктивним правочином є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Натомість відповідачем не були надані відповідні судові рішення щодо визнання, укладених правочинів недійсними.
За таких обставин, податковий орган безпідставно не взяв до уваги первинні документи, надані позивачем на підтвердження вчинення господарських операцій з ПП «Компанія Росток-Агро» та безпідставно заперечив право позивача на включення до складу валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених упродовж перевіреного періоду вказаним контрагентом, у зв'язку з здійсненням господарської діяльності та підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними й іншими документами, а отже і безпідставно донараховував податкові зобов'язання з податку на прибуток і податку на додану вартість та застосував штрафні санкції.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності спірних податкових повідомлень-рішень; доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної держаної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року у справі № 811/678/13-а - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: С.В. Чабаненко
Суддя: С.М. Іванов
Суддя: А.В. Шлай