21 липня 2014 рокусправа № 183/1994/14(2а/183/168/14)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.
суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2014 року по справі № 183/1994/14(2а/183/168/14) за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Новомосковської районної Державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Новомосковської районної Державної адміністрації Дніпропетровської області щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2013 рік в розмірі меншому ніж встановлено статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язати провести перерахунок та здійснити виплату недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2013 рік, як встановлено статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру п'яти мінімальних заробітних плат, визначних на момент виплати.
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду. Суд першої інстанції дійшов висновку про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з вимогами про виплату одноразової допомоги на оздоровлення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу, справу направити до суду першої інстанції для подальшого розгляду.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС другої категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та одержує соціальні виплати згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». З листа Управління праці та соціального захисту населення Новомосковської районної Державної адміністрації Дніпропетровської області від 12 березня 2014 року №891 дізнався, що щорічна допомога на оздоровлення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС виплачена йому у розмірі 100 грн., тобто у розмірі меншому, ніж те встановлено чинним законодавством. (а.с.4) 25 березня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом порушених прав.
Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції виходив того, що позивачем пропущено шестимісячний строк позовної давності для звернення до суду.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з частин 1, 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Залишенню без розгляду підлягають тільки ті позовні вимоги, які заявлені поза межами шестимісячного строку звернення до суду. Період позовних вимог, які мають бути залишені без розгляду (при триваючих правовідносинах) має відраховуватись в залежності від дати звернення позивача до суду, самих позовних вимог та визначатись конкретною датою.
Проте, позивачем не пропущено строк звернення до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Новомосковської районної Державної адміністрації Дніпропетровської області, оскільки лише з Листа відповідача від 12 березня 2014 року дізнався про порушення свого права.
Приймаючи до уваги вищенаведене, та дату звернення ОСОБА_1 до суду - 25 березня 2014 року, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для подальшого розгляду.
Керуючись статтями 195-196, 199, 204, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,-
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2014 року - скасувати.
Справу №183/1994/14 (2а/183/168/14) направити до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області для подальшого розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає провадженню у справі.
Головуючий: А.В. Шлай
Суддя: С.М. Іванов
Суддя: С.В. Чабаненко