"24" червня 2013 р. справа № 801/778/2012
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ясенової Т.І.
суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області на постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06.02.2012 року у справі № 801/778/2012 (2а/0801/1420/2012) за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
24.01.2012 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області, в якому позивач просив визнати бездіяльність протиправною та зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" за період з 24.01.2011 року та в подальшому.
Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25.01.2012 року позовні вимоги за період з 24.01.2011 року по 23.07.2011 року залишено без зрозгляду.
Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06.02.2012 року у задоволення позову відмовлено.
Постанова суду мотивована тим, що відповідач правомірно проводив виплати позивачу з 22.07.2011 року згідно з вимогами Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14 червня 2011 року та Постанови Кабінету Міністрів України від 06 липня 2011 року №745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набула чинності 23 липня 2011 року.
З зазначеною постановою суду не погодився відповідач, який посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач при нарахуванні позивачу підвищення до пенсії передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» діяв в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Вказує на те, що Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області як територіальне управління не має відношення до коштів державного бюджету та не є розпорядником коштів з державного бюджету та виплати позивачу проводить у відповідності до чинного законодавства.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є особою, на яку поширюється дія абзацу 1 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV від 18 листопада 2004 року, та має статус «дитина війни».
Згідно статті 6 Закону №2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 1 січня 2006 року.
Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року, №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Виходячи із змісту статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у якій йдеться саме про «мінімальний розмір пенсії за віком», який встановлюється лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та відсутність іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, суд апеляційної інстанції не бере до уваги, як підставу для скасування рішення суду - доводи апеляційної скарги про неможливість застосування до спірних правовідносин положень ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з огляду на частину третю цієї статті. Наявність вказаної норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не можуть бути підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»
За наведених обставин, суд визнає обґрунтування суду першої інстанції у вищенаведеній частині такими, що відповідають нормам матеріального права.
При цьому, пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом не обмежена у часі. Підвищення до пенсії, яке є додатковою виплатою особі, яка визнана такою, що має на нього право, нерозривно пов'язано з виплатою пенсії і також має не визначений у часі граничний термін виплати. Отже, вирішуючи питання про зобов'язання здійснити перерахунок та виплатити відповідні періодичні платежі, суд не має підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх перерахунку і виплати, певним часовим проміжком, крім випадків, передбачених законом.
Управлінням Пенсійного фонду України має бути нараховано та виплачено пенсію, підвищену на 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"до зміни законодавчих норм, що регулюють призначення цього виду пенсії.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14 червня 2011 року, прикінцеві положення Закону доповнено пунктом 4, відповідно до якого встановлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
06 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову №745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набула чинності 23 липня 2011 року, відповідно до пункту 6 якої встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні.
Отже, починаючи з 23.07.2011 року по 31.12.2011 року виплати особам, які мають статус "дитина війни", повинні здійснюватись у відповідності до постанови КМУ №745.
Постанову Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 року, яка набрала чинності 01.01.2012 року встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і „Про жертви нацистських переслідувань" ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення, встановлене статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" , провадиться у розмірі 7 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом, для осіб, які втратили працездатність.
Враховуючи те, що позивач звертаючись з позовом просить суд зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» за період з 24.01.2011 року,а дані позовні вимоги залишено без розгляду, суд першої інстанції зробив вірний висновок про відмову у задоволенні позову.
Щодо нарахування та виплати підвищення пенсії в подальшому, суд зазначає, що виходячи з вимог статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні. Необхідною умовою для звернення особи до суду з адміністративним позовом є обов'язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи у сфері публічно-правових відносин.
При цьому, вимоги апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України в місті Бердянську та Бердянському районі Запорізької області є безпідставними та необґрунтованими.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 198, пунктом 1 статті 200, статтею 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області - залишити без задоволення.
Постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06.02.2012 року у справі № 801/778/2012 (2а/0801/1420/2012) - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Т.І. Ясенова
Суддя: О.В. Головко
Суддя: А.В. Суховаров