27 червня 2014 рокусправа № 2а-8278/2011 (6-а/337/177/2014)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.
суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя
на ухвалу Хортицького районного суду від 23 травня 2014 року
у справі № 2а-8278/2011 за поданням головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області про зміну способу та порядку виконання рішення,-
встановиВ:
Постановою Хортицького районного суду від 19.07.2011 року у справі № 2а-8278/2011 року, яка набрала законної сили 29.03.2013 року, задоволено адміністративний позов, пред'явлений ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя щодо підвищення до пенсії як дитині війни.
Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок підвищення до пенсії ОСОБА_1 як особі, що має статус дитини війни, з 08.01.2011 року по 18.06.2011 року включно, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та здійснити її виплату.
На виконання вказаного судового рішення Хортицьким районним судом м. Запоріжжя видано виконавчий лист (а.с. 25).
13.05.2014 року (а.с. 22) до суду першої інстанції звернувся Головний державний виконавець з поданням про зміну способу і порядку виконання судового рішення від 04.02.2014 року.
Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 23.05.2014 року подання державного виконавця задоволено. Змінено спосіб і порядок подальшого виконання рішення суду, на підставі виконавчого листа №2а-8278/2011 від 19.07.2011 року, виданого Хортицьким районним судом м. Запоріжжя щодо зобов'язання УПФУ в Хортицькому районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення пенсії з 08.01.2011 року по 18.06.2011 року включно, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням різниці, що була виплачена у цей період, на стягнення з УПФУ в Хортицькому районі м. Запоріжжя на користь ОСОБА_1 недоплаченої суми, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нарахованого їй підвищення до пенсії у сумі 952,48грн.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, під зміною способу та порядку виконання рішення слід розуміти вжиття адміністративним судом нових заходів для реалізації рішення. Така зміна можлива лише у разі виконання боржником зобов'язальної частини рішення про нарахування соціальних виплат. Суд першої інстанції дійшов висновку про доцільність зміни способу та порядку виконання рішення задля забезпечення виконання рішення суду шляхом зміни зобов'язання здійснити виплати на стягнення цих виплат.
Не погодившись з ухвалою суду, представник Управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя подав апеляційну скаргу. Просить, посилаючись на порушення судом норм права, скасувати ухвалу суду, та відмовити в задоволені заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення. Посилається на те, що приписи статті 263 КАС України передбачають зміну чи встановлення порядку чи способу виконання рішення, яке було ухвалено судом у справі за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо). Суд, здійснюючи зміну порядку чи способу виконання рішення, не змінює змісту резолютивної частини та не змінює спосіб захисту порушеного права, обраний судом при вирішенні справи. Судом першої інстанції неправомірно застосовані положення ст. 263 КАС України, оскільки зазначене рішення виконане частково, підстав вважати неможливість повного виконання судового рішення не має.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.
Таким чином, для відстрочення, розстрочення виконання рішення та зміни способу його є такі підстави: для розстрочення та відстрочення - обставини, що ускладнюють виконання, а для зміни способу і порядку виконання - обставини, які роблять виконання неможливим.
Отже під зміною способу і порядку виконання рішення суду розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими.
При цьому суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту.
Враховуючи вимоги статті 263 КАС України та вимоги державного виконавця, заявник просить суд фактично змінити зміст резолютивної частини постанови Хортицького районного суду.
Згідно з ч.1 ст.11 Закону України «Про державну виконавчу службу» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Зокрема, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом (ч.2 вказаної статті Закону).
Докази виконання державний виконавець наведених вище вимог Закону України «Про державну виконавчу службу» матеріали справи не містять, обставини, які б свідчили про неможливість виконання рішення суду у визначений ним спосіб, в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансування витрат, пов'язаних в реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
За правилами Бюджетного кодексу України у випадку, якщо виплата донарахованої суми перевищує бюджетні призначення на поточний рік, така виплата буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.
Отже відсутність у боржника коштів на момент відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду про зобов'язання здійснити відповідні виплати, не є підставою, що свідчить про неможливість виконання судового рішення.
Як зазначено з цього приводу Європейським судом з прав людини в пункті 74 рішення у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", орган державної влади не має права посилатися на брак коштів на виправдання неспроможності виконати судове рішення про виплату боргу.
Виходячи з викладеного, апеляційним судом встановлено, що виконання зазначеної постанови суду фактично можливе, а отже підстави для зміни способу виконання рішення суду першої інстанції відсутні.
Відповідно до ст.71 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» бюджет Пенсійного фонду - план утворення і використання цільового страхового фонду, що формується за рахунок страхових внесків до солідарної системи та інших джерел, визначених Законом.
Відповідно ч.2 ст.72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного Фонду України не включаються до складу Державного бюджету України.
Відповідно до ст.73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду використовуються на: виплату пенсій, передбачених цим Законом, надання соціальних послуг, передбачених Законом, фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду, оплату послуг з виплати та доставки пенсій, формування резерву коштів Пенсійного фонду. Забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Виходячи з вищенаведеного, бюджет Пенсійного фонду України не входить до складу Державного бюджету України, не відповідає його зобов'язаннями, а також за зобов'язаннями бюджетів інших органів державної влади та місцевого самоврядування.
З огляду на зазначене кошти, які нараховані та включені для виплати позивачеві будуть виплачені за наявності відповідного фінансування через органи Казначейства згідно встановленого порядку. Виплата зазначених коштів залежить виключно від фінансування за рахунок Державного бюджету України. І ніяким чином не може бути пов'язана з діяльністю управління Пенсійного фонду України по виплаті пенсій визначеним Законом категоріям осіб.
З 15.04.2013 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України, згідно якої внесено зміні до Постанови № 845 від 03.08.2011 року щодо способу виконання даних рішень суду без участі органів Пенсійного фонду, дані рішення будуть виконуватися Казначейством, як передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Так як саме з 15.04.2013 визначено порядок виконання рішень зобов'язального характеру в такому ж порядку як і рішень про стягнення.
Відсутність коштів, на що посилається Управління ПФУ, не є підставою в даному випадку для зміни способу і порядку виконання судового рішення.
До того ж, колегія суддів вважає, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти вжиття адміністративним судом нових заходів для реалізації рішення. Ці заходи повинні забезпечити виконання конкретного судового рішення і не поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення.
Обставини, на які посилався державний виконавець, а потім суд першої інстанції виникли після ухвалення рішення судом.
Обставини, що роблять неможливим виконання конкретного рішення суду відповідно до вимог статей 263 КАС України та 36 Закону України «Про виконавче провадження» судом не встановлено та сторонами не надані.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку про задоволення подання про зміну способу і порядку виконання рішення суду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів не погоджується із ухвалою суду першої інстанції та вважає, що суд не вірно з'ясував всі обставини справи та невірно застосував норми чинного законодавства, а отже, дійшов невірних висновків прийнявши незаконне та необґрунтоване рішення. Отже апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану ухвалу - скасувати.
Керуючись п.6 ч.1 ст.199, 202, 205, 206 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя - задовольнити.
Ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 23.05.2014 року - скасувати.
У задоволенні подання старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області про зміну способу і порядку виконання постанови Хортицького районного суду від 19.07.2011 року - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: Ю.В. Дурасова
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: Л.П. Туркіна