27 листопада 2013 рокусправа № 804/9312/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.
суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.
за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНССТАНДАРТ-2002»
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року по справі № 804/9312/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАСТАНДАРТ-2002»
до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська
про визнання незаконними дій,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНССТАНДАРТ-2002» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська про визнання незаконними дій відповідача.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року по справі № 804/9312/13-а в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Постанову суду мотивовано тим, що позовні вимоги щодо визнаня протиправними доводів (позиції) податкового органу з приводу аналізу встановлених результатів перевірки не призводять та не можуть призвести до порушення прав та охоронюваних інтересів особи. Викладені в акті перевірки висновки можуть, в подальшому, стати підставою для прийняття рішення (вчинення дій) податковим органом, які, в свою чергу, і можуть бути предметом оскарження, і саме під час встановлення правомірності та обґрунтованості такого рішення (вчиненої дії) має бути надано правову оцінку тим висновкам (доводам), які стали підставою для прийняття рішення (вчинення дій) суб'єктом владних повноважень.
Не погодившись з постановою суду, Дочірнім підприємством «ДП Агросервіс 2000» подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року по справі № 804/9312/13-а, як таку що винесена, з порушенням норм матеріального, та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. На думку апелянта, суд не врахував, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце ущемлення прав чи свобод.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просить скасувати оскаржену постанову, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило.
З урахуванням наявних у справі доказів, а також приписів ч. 4 ст. 196 КАС України, нез'явлення в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.
Вислухавши представника позивача, дослідивши докази у справі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, фахівцями Лівобережної МДПІ у період з 20.05.2013 р. по 31.05.2013 р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНССТАНДАРТ-2002» з питань взаємовідносин із ПП «Лактулоза» за березень, квітень, травень 2012 р., за результатами якої складено акт №2207/224/31971392 від 31.05.2013 р.
Не погодившись з висновками акту перевірки №2207/224/31971392 від 31.05.2013 р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансстандарт-2002» подало заперечення, які Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська залишені без задоволення, після чого позивач звернувся до суду та його позовні вимоги стосуються визнання незаконними дій Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська з викладення в акті документальної позапланової виїзної перевірки висновків про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансстандарт-2002» об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів за період з 01.03.2012 р. по 31.05.2012 р., про нікчемність правочинів укладених з контрагентом-постачальником та контрагентами-покупцями в перевірений період, а також позивач просив заборонити Лівобережній міжрайонній державній податковій інспекції м. Дніпропетровська використовувати інформацію, відображену в акті документальної позапланової виїзної перевірки №2207/224/31971392 від 31.05.2013 р.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що з наведених позивачем обставин та заявлених позовних вимог не вбачається порушення з боку відповідача його прав або створення для нього будь-яких негативних наслідків.
Відповідно до приписів статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних відносин.
В свою чергу, висновки, викладені в акті податкового органу, складеного за результатом перевірки, не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу. Останній оцінює викладені в акті перевірки доводи і в разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов'язання платникові податків.
Натомість висновки, викладені в акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки, а тому не створюють жодних правових наслідків. Відповідно, акти перевірки не порушують права платників податків безвідносно до змісту таких актів, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо протиправності актів перевірки, а так само дій щодо включення до актів перевірки будь-яких даних чи викладення будь-яких висновків.
Відповідна правова позиція викладена й у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013, яка відповідно до ч.2 ст. 161 КАС України є обов'язковою при прийнятті судових рішень. Отже, згідно висновків Верховного Суду України, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
З урахуванням наведених позицій колегія суддів постанова суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні усіх обставин справи в їх сукупності. Порушень норм процесуального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення, не встановлено.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст.160, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНССТАНДАРТ-2002» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року по справі № 804/9312/13-а - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року по справі № 804/9312/13-а - залишити без змін..
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.
Головуючий: С.В. Чабаненко
Суддя: С.М. Іванов
Суддя: А.В. Шлай