15 липня 2014 рокусправа № 804/13475/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.
суддів: Сафронової С.В. Поплавського В.Ю.
за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року у справі №804/13475/13-а за позовом ОСОБА_1 до Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби в Дніпропетровській області про скасування постанови про визнання дій протиправними ,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Саксаганського відділу Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, третя особа Головне управління Державної казначейської служби в Дніпропетровській області, в якому просить:
- визнати дії Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції щодо розрахунку суми виконавчого збору у виконавчому провадженні №31703925 за виконавчим документом №2-920/11 та його перерахування до державного бюджету України в сумі 88 662,50 грн. протиправними;
- зобов'язати Саксаганський відділ державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції внести до Головного управління казначейської служби в Дніпропетровській області в порядку, передбаченому Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 р. N 226 (у редакції наказу Державного казначейства України від 29 травня 2008 р. N 181) (зокрема, п. 5 Наказу) подання про повернення ОСОБА_1, реєстраційний номер картки платника податків у державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1, надміру зарахованого до державного бюджету виконавчого збору в сумі 87 982,50 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що внаслідок неправильного застосування відповідачем приписів Закону України «Про виконавче провадження» під час вирішення питання про стягнення виконавчого збору за виконавчим провадженням №31703925 відбулось надмірне зарахування до загального фонду державного бюджету виконавчого збору у розмірі 87 982,50 грн. за рахунок коштів, що підлягають поверненню боржнику як стороні виконавчого провадження. Таким чином, відповідач зобов'язаний повернути з бюджету надміру сплачений виконавчий збір безпосередньо боржнику ОСОБА_1 шляхом внесення подання до Головного управління Державної казначейської служби в Дніпропетровській області.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду обґрунтовано тим, що оскільки Позивачем у добровільному порядку у встановлені законом строки постанова суду виконана не була, то винесення постанови про стягнення виконавчого збору є правомірним та обґрунтованим.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилався на те, що постанова про закінчення виконавчого провадження була прийнята у зв'язку зі сплатою боргу у повному обсязі, таким чином позивач вважає, що добровільно сплатив борг, а тому стягнення виконавчого збору є безпідставним.
Заперечень на апеляційну скаргу не надходило.
Сторони в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому, у відповідності до положення ст. 41 КАС України, фіксування судового процесу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у Саксаганському відділі Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції на примусовому виконанні знаходилось виконавче провадження №31703925 за виконавчим документом №2-920/11 від 09.02.2011 току, виданого Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу, про стягнення з ОСОБА_1 боргу у сумі 886 625,00 грн. на користь ПАТ «УркСиббанк».
Судом першої інстанції також зазначається, що представником позивача на пропозицію суду не надано жодних пояснень стосовно розбіжностей у прізвищі позивача у позовній заяві та виконавчому провадженні.
Державним виконавцем 19.03.2012 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій встановлено строк для добровільного виконання до 26.03.2012 року та попереджено, що у разі невиконання в наданий для добровільного виконання строк рішення буде виконано в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.
Копію вказаної постанови направлено сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення згідно із вимогами статті 31 Закону України «Про виконавче провадження».
Постановою державного виконавця Саксаганського ВДВС Криворізького МУЮ від 27.03.12 стягнуто з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 88662, 50 грн., у зв'язку з не виконанням в добровільному порядку вимог про сплату боргу.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем у добровільному порядку у встановлені законом строки постанова суду виконана не була, то винесення постанови про стягнення виконавчого збору є правомірним та обґрунтованим.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.
У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.
Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст.27 Закону № 606-ХІV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Отже, з наведених норм вбачається, що у разі ненадання боржником доказів самостійного вчинення дій, визначених виконавчим документом після винесення органом ДВС постанови про відкриття виконавчого провадження та встановлення певного строку такого вчинення дій, останній має винести постанову про стягнення виконавчого збору за примусове виконання рішення.
Судом першої інстанції встановлено та позивачем не заперечується, що вимоги виконавчого документа станом на 26.09.2012 р. позивачем виконані не були.
З матеріалів справи вбачається, що 14 січня 2013 року борг перед стягувачем був погашений, а 07 лютого 2013 року виконавче провадження було закінчено.
Доводи апелянта про те, що відповідачем було надмірно стягнуто виконавчий збір є не обґрунтованими, оскільки позивачем не виконано рішення саме майнового характеру, а тому стягненню підлягає 10 % від майнової вимоги стягувача.
Крім того, згідно норми ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», що оскільки позивачем зобов'язання зі сплати боргу не виконано у строк наданий для добровільного виконання рішення, то навіть самостійне його погашення не звільняє позивача від сплати виконавчого збору. При цьому як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем виконані виконавчі дії із продажу майна боржника, тому думка, що боржник сплатив борг у добровільному порядку є безпідставною.
Керуючись ч. 3 ст. 2 КАС України, у відповідності до якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд першої інстанції зробив вірний висновок, що відповідачем розмір і порядок стягнення виконавчого збору у зв'язку з виконавчим провадженням є правомірним.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що в діях відповідача порушень не виявлено, рішення про відмову у задоволенні позовних вимог є законним та обгрунтованим.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені статтею 212 КАС України.
Головуючий: Д.В. Чепурнов
Суддя: С.В. Сафронова
Суддя: В.Ю. Поплавський