02 жовтня 2013 рокусправа № 0870/10305/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.
суддів: Ясенової Т.І. Головко О.В.
за участю секретаря судового засідання: Фірсіка Д.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекція в Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2012 р. у справі № 0870/10305/12за позовом Державної податкової інспекція в Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім " Електро-Арсенал " про накладення арешту на всі кошти та інші цінності, які знаходяться в установах банку, -
В жовтні 2012 року Державна податкова інспекція в Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області звернулась до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім " Електро-Арсенал " в якому просила про накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ Торговий дім «Електро - Арсенал», що знаходяться в банку.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю несплаченої заборгованості перед бюджетом в загальному розмірі 52 085,75 грн. та відсутністю майна, за рахунок якого можливе погашення податкового боргу.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2012 р. у справі № 0870/10305/12 в задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекція в Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім " Електро-Арсенал " про накладення арешту на всі кошти та інші цінності, які знаходяться в установах банку - відмовлено.
Постанову суду мотивовано тим, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами відсутність майна у відповідача або того, що його балансова вартість менша суми податкового боргу, чи, що таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Не погодившись з постановою суду, Державною податковою інспекцією в Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2012 р. у справі № 0870/10305/12, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив надані докази про відсутність у відповідача майна, достатнього для погашення податкового боргу, та, крім того, помилково застосував неналежні норми податкового права, а саме, при вирішенні справи по суті посилався на ст.94 ПК України, в той час, як податковий орган, звертався до суду в порядку ст.20 ПК України, приписи якої передбачають право податкового органу на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків.
В судове засідання не з'явились представники сторін. З урахуванням наявних в справі матеріалів, виходячи з розуміння ч. 4 ст. 196 КАС України, нез'явлення в судове засідання представників сторін апеляційної скарги не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ТОВ Торговий дім «Електро - Арсенал» зареєстроване як юридична особа 19.01.2009 року виконавчим комітетом Запорізької міської ради за юридичною адресою: Південне шосе, 57, м. Запоріжжя, 69032.
Згідно з даними облікової кратки платника податків, відповідач має податковий борг у сумі 52 085,75 грн., з якої 31 334, 07грн. податковий борг з податку на додану вартість та 20 751,68 грн. податковий борг з податку на прибуток.
На підтвердження даної суми боргу позивачем надано суду податкові декларації з податку на прибуток підприємства ТОВ «Електро-Арсенал», податкові повідомлення-рішення від 26.12.2011 р. № 0011671501, №0011701501, від 17.05.2012 року №0015331501, акт документальної невиїзної перевірки від 31.10.2011 р. № 4626, акти документальної невиїзної перевірки своєчасності сплати податку на прибуток до бюджету від 23.03.2012р. № 667, податкові декларації Товариства з податку на додану вартість.
Податковим органом на підставі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на адресу відповідача направлено першу податкову вимогу №1/186 від 25.02.2010 р. та друга податкова вимога №2/611 від 23.07.2010 р., які отримані відповідачем.
ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя з метою встановлення наявності майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, були направлені запити до Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області, Запорізького міжміського бюро технічної інвентаризації, Запорізької регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру», МВС України в Запорізькій області, Територіального управління державної служби гірнічного нагляду та промислової безпеки України у Запорізькій області.
В ході проведення даних заходів податковим органом встановлено, що станом на травень-червень 2012 року у відповідача відсутнє майно, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, що підтверджується листами Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області від 31.05.2012 №998, Запорізького міжміського бюро технічної інвентаризації від 18.06.2012 №11157, Запорізької регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» від 29.06.2010 №5091, МВС України в Запорізькій області від 30.05.2012 №10/13-4062, Територіального управління державної служби гірнічного нагляду та промислової безпеки України у Запорізькій області від 21.05.2012 №07/02-21/1194, копії яких містяться в матеріалах справи.
Судом також встановлено, що частина податкового боргу з податку на додану вартість та з податку на прибуток у розмірі 25 916 грн. 86 коп. за постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.12.2011 (справа № 2а-0870/9815/11) була стягнута з ТОВ Торговий дім «Електро - Арсенал».
На виконання зазначеної постанови суду податковим органом до банківських установ, обслуговуючих ТОВ Торговий дім «Електро - Арсенал» направлялись платіжні вимоги №98 від 13.03.2012, №97 від 13.03.2012, №99 від 13.03.2012 та №101 від 13.03.2012, які повернуті без виконання у зв'язку із відсутністю коштів на рахунках.
ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, вважає, що за відсутності у ТОВ «Електро-Арсенал» майна, яке може бути передано у податкову заставу, наявні підстави для застосування арешту коштів на розрахункових рахунках Товариства.
Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунки платника податків.
Згідно п.94.4. ст.94 ПК України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків.
Застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (п.п.94.6.2 п.94.6. ст.94 ПК України).
Відповідно до п.7.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 р. № 1042, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 р. за № 1437/18732 (далі - Порядок № 1042), арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду, шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.
Згідно п.7.3 Порядку № 1042 для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків не раніше дня прийняття відповідного рішення про застосування арешту майна платника податку.
В апеляційній скарзі заявник зазначає, що судом першої інстанції зроблено висновок про необхідність додержання порядку, передбаченого статтею 94 ПК України без врахування того, що податковий орган звернувся до адміністративного суду відповідно до приписів п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України.
Так, згідно п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
З аналізу даної норми вбачається, що умовою для накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться в банку, є відсутність у такого платника податків майна та/або його балансова вартість повинна бути менша суми податкового боргу, та/або таке майно не могло б бути джерелом погашення податкового боргу.
Отже, податковий орган для застосування арешту коштів ТОВ «Електро-Арсенал» повинен довести суду, що перелічені у п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України обставини у даному випадку відсутні.
Проте, позивачем не надано суду доказів дотримання вимог статті 89 ПК України, згідно яких податковий орган повинен був скласти акт опису майна у податкову заставу або зафіксувати відсутність майна.
Крім того, колегія судів бере до уваги те, що арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовується виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).
Так, згідно п.94.2 ст.94 ПК України адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:
- платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;
- фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;
- платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;
- відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;
- відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;
- платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;
- платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.
Аналогічні норми містить Порядок № 1042.
В силу п.94.6 ст.94 ПК України керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.
Пунктом 94.10 статті 94 ПК України встановлено, що арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.183-3 КАС України провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Отже з аналізу вищевикладених норм, колегія суддів приходить до висновку, що арешт коштів законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними ст.94 ПК України, що виникли між платником податків та податковим органом, а тому за відсутності обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків унеможливлює позивача з цих підстав просити суд застосувати арешт коштів на рахунку платника податків.
Враховуючи вищевикладені вимоги, позивач звернувся до суду в даному випадку в порушення вимог ст.20 та ст.94 ПК України з огляду на недоведеність наявності обов'язкових підстав для накладення арешту.
Отже, доводи апеляційних скарг не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції та застосування ст. 202 КАС України.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекція в Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2012 р. у справі № 0870/10305/12 - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2012 р. у справі № 0870/10305/12 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
Головуючий: С.В. Чабаненко
Суддя: Т.І. Ясенова
Суддя: О.В. Головко