02 липня 2014 рокусправа № 2а-1946/11 (6а/205/72/14)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.
суддів: Сафронової С.В. Поплавського В.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2014 року у справі за поданням Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Осельської Т.П. про зміну способу та порядку виконання постанови Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2011 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,-
Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровьска від 16 березня 2011 року у справі № 2а-1946/2011 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» неправомірними. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська здійснити щомісячне нарахування та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахування приписів ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 30 листопада 2010 року, з урахуванням вже фактично сплачених сум.
У зв'язку неможливістю виконання рішення суду першої інстанції, 04 квітня 2014 року Головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Осельська Т.П. звернулася до суду з поданням про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2014 року у задоволенні подання було відмовлено.
Не погодившись з рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, просить скасувати ухвалу та прийняти нову ухвалу, якою задовольнити заяву в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровьска від 16 березня 2011 року у справі № 2а-1946/2011 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» неправомірними. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська здійснити щомісячне нарахування та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахування приписів ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 30 листопада 2010 року, з урахуванням вже фактично сплачених сум.
За приписами пункту другого частини четвертої статті 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України).
Аналіз резолютивної частини постанови Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2011 року та наведених процесуальних норм дають підстави зробити висновок про те, що зобов'язання, покладені на відповідача цим судом, є позовними вимогами як обраним судом видом захисту порушених прав позивача, які суд задовольнив.
За таких обставин державний виконавець просив змінити не спосіб виконання постанови суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час прийняття цієї постанови.
Відтак суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення, врахував відмінності між позовною вимогою як обраним судом видом захисту порушених прав позивача від способу виконання судового рішення як одного з його заходів.
Крім того, частиною першою статті 263 КАС України встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Таким чином, для відстрочення, розстрочення виконання рішення та зміни способу його є такі підстави: для розстрочення та відстрочення - обставини, що ускладнюють виконання, а для зміни способу і порядку виконання - обставини, які роблять виконання неможливим.
З матеріалів справи вбачається, що виконання постанови суду першої інстанції неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.
Отже, виконання постанови суду фактично можливе, хоча й за певних умов, тому відсутні підстави для зміни способу виконання рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 196, 199, 204, 205,206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: Д.В. Чепурнов
Суддя: С.В. Сафронова
Суддя: В.Ю. Поплавський