18 червня 2014 рокусправа № 201/8025/13а (2а/201/226/2013)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.
суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.
за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.
представників Громадської організації: Третяк Юлії Георгіївни, Пономар Наталії Владиславівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Громадської Організації "Незалежна Правозахисна Громадська Організація" "Право на захист" в інтересах члена НПГО «Право на Захист» ОСОБА_3 про роз'яснення ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 року
за позовом Громадської Організації "Незалежна Правозахисна Громадська Організація" "Право на захист" в інтересах ОСОБА_3 до Комунального закладу «Дніпропетровська дитяча міська клінічна лікарня №5» про визнання протиправними дій, -
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд "28" січня 2014 року постановив ухвалу, згідно якої апеляційна скарга Громадської Організації "Незалежна Правозахисна Громадська Організація" "Право на захист" (а.с. 8) - залишена без задоволення, а оскаржувана ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09.07.2013 року, у справі за зазначеним позовом - залишена без змін. Зобов'язано представника громадської організації сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 57,35грн.
14.03.2014 року (в період відпустки складу суду) до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду надійшла заява представника Громадської Організації "Незалежна Правозахисна Громадська Організація" "Право на захист" в інтересах члена НПГО «Право на Захист» ОСОБА_3, про роз'яснення ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 року. В зазначеній заві представник Громадської Організації "Незалежна Правозахисна Громадська Організація" "Право на захист" в інтересах члена НПГО «Право на Захист» ОСОБА_3, просить надати роз'яснення на зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції від 28.01.2014 року. Зазначає, що певні абзаци мотивувальної частини ухвали суду потребують роз'яснення для належного виконання, зокрема не зрозуміло чому Громадська організація, яка є неприбутковою, та не є юридичною особою повинна сплачувати судовий збір, хоча в силу п. 7 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» дана громадська організація звільнена від сплати судового збору.
В судовому засіданні представники Громадської організації заяву про роз'яснення ухвали підтримали. Кожен окремо суду пояснили, що позивачем у справі є саме громадська організація, яка діє без статусу юридичної особи, є неприбутковою; за даним позовом діє в інтересах члена Громадської організації - ОСОБА_3; документом, згідно якого підтверджуються повноваження Громадської організації діяти в інтересах ОСОБА_3 є заява ОСОБА_3 про вступ до Громадської організації; також пояснили, що не зрозуміло, хто саме з представників Громадської організації повинен сплатити судовий збір. Прояснили, що діяльність їх Громадської організації регулюється ст. 21 ЗУ «Про громадські об'єднання», згідно якої вони мають право звертатися до органів державної влади, в тому числі і до суду.
В порядку ст. 170 КАС України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд який ухвалив його, за заявою осіб, які беруть участь у справі, роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що зазначена заява про роз'яснення рішення не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що Громадська Організація "Незалежна Правозахисна Громадська Організація" "Право на захист" діє без статусу юридичної особи
Відсутність статусу юридичної особи встановлено Статутом (а.с. 36, зворотна сторона п. 1.3), підтверджено Наказом від 27.05.2013 року № 374 (а.с. 14) щодо легалізації Громадської організації.
Натомість, в силу ст. 80 ЦК України, позивачем та відповідачем в суді може бути юридична особа, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 не подавав, однак апеляційна скарга подана Громадською організацією, судовий збір за подачу апеляційної скарги не сплачено.
У відповідності з Рішенням Конституційного Суду України від 28.11.2013 року № 12-рп/2013, та відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Звернення до суду пов'язане з необхідністю сплати судового збору, що впливає на можливість доступу особи до правосуддя та отримання нею судового захисту, гарантованого статтею 55 Конституції України. Законом «Про судовий збір» №3674 визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати судового збору та повернення судового збору. Згідно з статтею 1 ЗУ «Про судовий збір», судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень. Згідно з ст. 2 ЗУ «Про судовий збір» платниками судового збору є : громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення. Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14.05.1981 року № R(81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (пп. 12 п.D).
Отже сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого ст. 55 Конституції України (Рішення Конституційного Суду України від 28.11.2013 року № 12-рп/2013).
У ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг та за видачу судами документів, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.
Захист у судах прав та інтересів інших осіб є однією з гарантій реалізації конституційного права кожного на судовий захист і полягає у зверненні до суду державних органі, органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб, яким законом надано право звертатися із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб (стаття 45 Цивільного процесуального кодексу України; стаття 60 Кодексу адміністративного судочинства України; абзац 3 ч. 1 статті 2, ч. 2 статті 21, стаття 28 Господарського процесуального кодексу України).
За пунктом 7 частини 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються громадські організації, які звернулися до суду із заявами щодо захисту прав та інтересів інших осіб у випадках, передбачених законодавством.
Правові та організаційні засади діяльності громадських організацій визначені в ЗУ «Про громадські об'єднання» від 22.03.2012 року № 4572-VІ. Громадська організація - це добровільне об'єднання фізичних осіб для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів (ч. 1, 3 ст. 1). Засновниками та членами (учасниками) громадської організації як виду громадського об'єднання є фізичні особи, які можуть утворювати громадську організацію зі статусом або без статусу юридичної особи (ч. 2, 3, 5 ст. 1). Необхідним елементом створення громадської організації як юридичної особи є її реєстрація в порядку, визначеному ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», з урахуванням особливостей, установлених ЗУ «Про громадські об'єднання» (ч. 1 ст. 12). Така реєстрація передбачає, зокрема, внесення відомостей про громадську організацію до Реєстру громадських об'єднань і до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також видачу свідоцтва про реєстрацію громадського об'єднання як громадської організації.
Конституційний Суд України (Рішення від 28.11.2013 року № 12-рп/2013) виходить з того, що громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено її статутними документами та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.
Тільки в цьому випадку Громадська організація може скористатися п. 7 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» та не сплачувати судовий збір при зверненні до суду.
При цьому, несплата судового збору не може бути метою створення Громадської організації та підставою заохочення осіб для вступу до Громадської організації..
Натомість, на даний час відсутній відповідний закон, який визначає право громадської організації (яка діє без утворення юридичної особи) звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.
Статтею 21 ЗУ «Про громадські об'єднання», на яку посилаються представники Громадської організації, визначені права громадських об'єднань, зокрема, (п. 2 ч. 1) звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами.
Однак, в зазначеному законі не визначено право даної громадської організації звертатися до суду з позовними заявами для захисту прав та інтересів інших осіб.
Згідно ч. 2 ст. 50 КАС України, позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень. Отже, громадська організація, що діє без статусу юридичної особи не може бути позивачем в суді.
Статтею 48 КАС України, визначена адміністративна процесуальна правосуб'єктність, а саме, здатність мати процесуальні права та обов'язки. Адміністративна процесуальна правосуб'єктність визначається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, підприємствами. установами, організаціями (юридичними особами). Отже, в силу зазначеної статті, Громадська організація, що діє без статусу юридичної особи не наділена адміністративною процесуальною правосуб'єктністю та не наділена здатністю мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що на час подання апеляційної скарги та на час постановлення ухвали суду від "28" січня 2014 року, відомості про те, що дана Громадська організацію діє без статусу юридичної особи до суду не надавалися.
Зміст заяви про роз'яснення ухвали, свідчить про те, що в поданій заяві фактично оскаржуються висновки суду апеляційної інстанції. Натомість, для оскарження висновків апеляційного суду, процесуальним законом передбачене касаційне оскарження рішень апеляційної інстанції.
Керуючись статтею 170 КАС України, суд, -
Заяву Громадської Організації "Незалежна Правозахисна Громадська Організація" "Право на захист" в інтересах члена НПГО «Право на Захист» ОСОБА_3 про роз'яснення ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 року - залишити без задоволення.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: Ю.В. Дурасова
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: Л.П. Туркіна