23 січня 2014 рокусправа № 2а-4731/10/0470
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ясенової Т.І.
суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.
секретар судового засідання: Новоженін І.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестпромсервіс" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року у справі № 2а-4731/10/0470 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестпромсервіс" до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, яка є правонаступником Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська, про скасування рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю „Інвестпромсервіс" (далі за текстом - ТОВ „Інвестпромсервіс") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі за текстом ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська), в якому просило скасувати рішення ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська: №0003652303 від 30.11.2009 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 680 грн., №0003662303 від 30.11.2009 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 12 429 грн. 42 коп.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська проведено перевірку кафе „Водограй", розташоване за адресою м.Дніпропетровськ, вул. Донецьке шосе,7, в якому здійснює підприємницьку діяльність ТОВ „Інвестпромсервіс", дотримання суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів ліцензій.
За результатами проведеної перевірки складено акт №0320/04/61/23/30173546 від 29.10.2009 року, відповідно до висновків якого позивачем порушено:
- п. 9 ст.3 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (із змінами та доповненнями), а саме: незабезпечення щоденного роздрукування фіскальних звітних чеків „Z" - звіт РРО за 02.09.2009 року - роздруковано 03.09.2009 року о 9 год. 44 хв., „Z" - звіт РРО за 14.10.2009 року - роздруковано 15.10.2009 року о 9 год. 52 хв.;
- п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Нацбанку України від 15.12.04р. №637 (із змінами та доповненнями), а саме: неоприбуткування готівкових коштів в повній сумі їх фактичний надходжень в касовій книзі підприємства, у день отримання готівки 28.10.2009 року в сумі 2120 грн. На момент перевірки 29.10.2009 року в касовій книзі ТОВ „Інвестпромсервіс" був відсутній запис про оприбуткування готівки, яка отримана 28.10.2009 року.
На підставі зазначеного акта перевірки податковим органом прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій: № 0003652303 від 30.11.2009 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 680, 00 грн.; № 0003662303 від 30.11.2009 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 12429 грн.42 коп.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом вчинено дії та прийнято оскаржувані рішення в межах наданих повноважень на підставах та у спосіб, що передбачені Законом України „Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Колегія суддів не погоджується з такими висновками з огляду на наступне.
У відповідності до пункту 9 статті 3 Закону № 265/95 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
Згідно зі статтею 2 Закону № 265/95 фіскальний звітний чек - це документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті.
Денний звіт - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 року № 199 „Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування" затверджено „Вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування" (далі за текстом - Вимоги).
Відповідно до Вимог формування Z-звіту повинно виконуватися у такій послідовності: друкування фіскального звітного чека і занесення інформації до фіскальної пам'яті; обнуління регістрів денних підсумків оперативної пам'яті; друкування інформації, що підтверджує обнуління регістрів денних підсумків оперативної пам'яті та дійсність фіскального звітного чека.
При цьому, згідно з приміткою 1 додатка до цих Вимог, підсумок розрахунків обчислюється за зміну, максимальна тривалість якої не повинна перевищувати 24 години.
У відповідності до пункту 2 Вимог „зміна - це період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту".
Таким чином, ніякої прив'язки в часі до певної календарної дати немає.
З огляду на викладене, обов'язок щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій фіскальні звітні чеки слід розуміти, як друкування фіскальних звітних чеків за кожний день, але не пізніше ніж через 24 години після початку роботи. Тому, якщо об'єкт торгівлі працює цілодобово то фіскальні звітні чеки повинні роздруковуватися щодоби, тобто не пізніше ніж через 24 години з моменту реєстрації першої розрахункової операції, виконаної після попереднього Z-звіту.
Враховуючи, що об'єкт позивача - кафе „Водограй", розташоване за адресою м.Дніпропетровськ, вул. Донецьке шосе,7, має режим роботи з 10.00 по 23.00 год. без вихідних, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем було виконано щоденне друкування спірних фіскальних звітних чеків у межах відповідної зміни.
Щодо висновків суду першої інстанції про правомірність прийняття податковим органом рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003662303 від 30.11.2009 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 12429 грн.42 коп. на підставі пункту 11 статті 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" та абзаців 3, 6 статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року №436/95 „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки" (із змінами та доповненнями), колегія суддів дійшла наступних висновків.
У відповідності до пункту 3 статті 17 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі за текстом - Закон № 265/95-ВР), за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або використання незареєстрованих чи непрошнурованих книг обліку розрахункових операцій, або незберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну.
Абзацом четвертим статті 2 Закону № 265/95-ВР визначено, що розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Таким чином, пунктом 3 статті 17 Закону № 265/95-ВР встановлена відповідальність за невикористання суб'єктом підприємницької діяльності книги обліку розрахункових операцій саме при здійсненні розрахункових операцій, тобто при прийманні від покупця готівкових коштів або їх видачі останньому.
Тоді як підставою для прийняття податковим органом оскаржуваного рішення було порушення підприємством встановлених Положенням правил обігу готівки, зокрема, порядку її оприбуткування після здійснення вищезгаданих розрахункових операцій із застосуванням РРО.
Так, згідно з пунктом 2.6 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися (абзац перший), при цьому у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних розрахункової книги) (абзац третій).
Абзацом третім частини першої статті 1 Указу № 436/95, який прийнятий згідно зі статтею 25 Конституційного договору між Верховною Радою України та Президентом України від 8 червня 1995 року та діє до прийняття відповідного Закону, встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Враховуючи наведе, у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є сукупність дій з фіксації повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій. При цьому невідображення готівки у книзі обліку розрахункових операцій після їх проведення із застосуванням РРО є порушенням порядку оприбуткування готівки, відповідальність за яке встановлена саме Указом № 436/95.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність застосування до позивача за виявлене податковим органом порушення санкцій, передбачених Указом №436/95.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що допущене судом першої інстанції порушення норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи є підставою, для скасування оскаржуваної постанови суду із прийняттям нової постанови про задоволення позову з наведених підстав.
Керуючись п.3 ч.1 ст198, п. 4 ч. 1 ст.202, 205, 207 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестпромсервіс" - задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року у справі № 2а-4731/10/0470 - скасувати.
Прийняти нову постанову.
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестпромсервіс" до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська: №0003652303 від 30.11.2009 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 680 грн., №0003662303 від 30.11.2009 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 12 429 грн. 42 коп.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: Т.І. Ясенова
Суддя: О.В. Головко
Суддя: А.В. Суховаров