18 листопада 2013 рокусправа № 434/24/12 (2а/434/14/12)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.
суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління Пенсійного фонду України в П'ятихатському районі Дніпропетровської області на постанову П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 30.01.2012 р. у справі № 424/24/2012(2а/434/14/2012) за позовом скарги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в П'ятихатському районі Дніпропетровської області про визнання протиправними дій,-
06.01.2012 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в П'ятихатському районі Дніпропетровської області у вигляді невиплати державної пенсії ОСОБА_1 як інваліду війни 3-ої групи у розмірах передбачених ст. 22 Закону України «Про пенсійне убезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 р. -протиправною. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірску Дніпропетровської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму державної пенсії у розмірі 200% мінімальної пенсії за віком, згідно ст. 22 України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких осіб" № 2262-ХІІ від 09.04.1992р. починаючи з 04.07.2011 року.
Постановою П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 30.01.2012 р. у справі № 424/24/2012(2а/434/14/2012), прийнятої за результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача та зобов'язано останнього здійснити перерахунок та нарахування державної пенсії ОСОБА_1 у розмірі 200% мінімальної пенсії за віком згідно до ст. 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з 04.07.2011 року по 22.07.2011 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати в частині обмеження терміну перерахунку граничною датою « 22.07.2011 року». Не погодившись з рішенням суду першої інстанції до суду з апеляційною скаргою, звернувся відповідач, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та винести нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсягу.
Дана адміністративна справа розглянута судом апеляційної інстанції відповідно до ст. 197 КАС України, в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, згідно посвідчення серії НОМЕР_1, 13.05.2010 від 22.11.2010 року, позивач є інвалідом війни 3 групи і на нього розповсюджується дія Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 р.
27.11.2011 року позивач, вважаючи, що йому виплачується пенсія не в належному розмірі звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та доплату пенсії, починаючи з моменту нарахування.
Листом від 07.12.2011 року №3611/05-47 позивачу відмовлено в здійсненні перерахунку з посиланням на Закони України «Про державний бюджет на 2011 рік», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011р. № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок державного бюджету» та від 28.12.2011р. № 1381 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення".
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов зазначив про правомірність дій відповідача при нарахуванні та виплаті пенсій з 22.07.2011 року у зв'язку зі змінами в чинному законодавстві. Зазначив, що розмір пенсійних виплат відповідним категоріям громадян, в тому числі інвалідам війни 3 групи, законами делеговано Кабінету Міністрів України, який визначив ці розміри пенсій своїми постановами, відповідно до фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду вважає можливим погодитись з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст. 52 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсіонерам з числа військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.
Абз.2 ст.22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 р. в редакції Закону України від 23.11.95 р. № 456/95-ВР визначає, що мінімальні розміри пенсій по інвалідності інвалідам війни з числа солдатів і матросів строкової служби III групи встановлюється у розмірі двох мінімальних пенсій за віком.
Законом України від 14 червня 2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
На виконання пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», Кабінетом Міністрів України прийнята постанова «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 6 липня 2011 року № 745, яка набрала законної сили 23 липня 2011 року. Відповідно до пункту 5 даної постанови встановлено, що особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", мінімальний розмір пенсії, що призначається відповідно до зазначеного Закону: 1) за вислугу років встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність; 2) по інвалідності не може бути нижче: інвалідам війни з числа солдатів і матросів строкової служби І групи - 120 відсотків, II групи - 110, III групи - 105 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність; іншим інвалідам з числа солдатів і матросів строкової служби І групи - 110 відсотків, II групи - 105, III групи - 100 відсотків прожиткового мінімуму, встановлено законом для осіб, які втратили працездатність; інвалідам з числа єфрейторів (старших солдатів) і сержантів, старших матросів і старшин строкової служби - 110 відсотків, з числа прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб молодшого начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і державної пожежної охорони - 120 відсотків, а з числа осіб офіцерського складу та осіб начальницького складу (крім молодшого) органів внутрішніх справ і державної пожежної охорони - 130 відсотків відповідних мінімальних розмірів пенсій, передбачених для інвалідів з числа солдатів і матросів строкової служби.
Рішенням Конституційного суду України від 26 грудня 2011 року щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII „Прикінцеві положення" Закону України „Про Державний бюджет України на 2011 рік", визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 4 розділу VII „Прикінцеві положення" Закону України „Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 23 грудня 2010 року № 2857-VI з наступними змінами.
Законом України від 22 грудня 2011 року № 4282-VI "Про Державний бюджет України на 2012 рік", «Прикінцеві положення» п.3 - встановлено, що у 2012 році норми і положення статей 14, 22, 37 та 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.
На виконання пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», Кабінетом Міністрів України прийнята постанова «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» № 1381 від 28.12.2011 р., яка набрала законної сили з 01.01.2012 р, та постанова № 293 від 05.04.2012 р. про внесення змін до постанови № 1381 від 28.12.2011 р., в якій зазначено: «З метою здійснення у 2012 році заходів щодо поетапного до 2015 року підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Установити, що розміри пенсій інвалідам війни, обчислені відповідно до статті 27 та частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", статей 13 і 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", збільшуються на 25 відсотків.
Збільшення розмірів пенсій здійснюється без урахування передбачених законодавством надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, сум індексації та інших доплат до пенсії.
2. Установити, що особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", мінімальний розмір пенсії, що призначається відповідно до зазначеного Закону:
1) за вислугу років встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом, для осіб, які втратили працездатність;
2) по інвалідності не може бути нижче:
інвалідам війни з числа солдатів і матросів строкової служби І групи - 120 відсотків, II групи - 110, III групи -105 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом, для осіб, які втратили працездатність;
іншим інвалідам з числа солдатів і матросів строкової служби І групи - 110 відсотків, II групи - 105, III групи -100 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом, для осіб, які втратили працездатність;
інвалідам з числа єфрейторів (старших солдатів) і сержантів, старших матросів і старшин строкової служби -110 відсотків, з числа прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб молодшого начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, державної пожежної охорони - 120 відсотків, а з числа осіб офіцерського складу та осіб начальницького складу (крім молодшого) органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби і державної пожежної охорони - 130 відсотків відповідних мінімальних розмірів пенсій, передбачених для інвалідів з числа солдатів і матросів строкової служби;»
Згідно Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 26.01.2012 р. вирішено:
1. В аспекті конституційного подання положення статті 1, частин першої, третьої статті 95 Конституції України у системному зв'язку з положеннями статті 3, частини першої статті 17, частини третьої статті 22, статей 46, 48 Основного Закону України треба розуміти так, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.
2. В аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки Проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
3. В аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
З огляду на викладене, є правомірним висновок суду першої інстанції, що положення Законів України «Про державний бюджет України» на 2011 рік та 2012 рік, визнані конституційними, а постанови Кабінету Міністрів України, що стосуються визначення розміру пенсій, такими, що відповідають вимогам законів, внаслідок чого дії відповідача при нарахуванні та виплаті пенсії позивачу є правомірними.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією під час розгляду даної справи не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги скарги ОСОБА_1 та Управління Пенсійного фонду України в П'ятихатському районі Дніпропетровської області на постанову П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 30.01.2012 р. у справі № 424/24/2012(2а/434/14/2012) залишити без задоволення.
Постанову П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 30.01.2012 р. у справі № 424/24/2012(2а/434/14/2012) залишити без змін.
Ухвала суду відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: С.В. Чабаненко
Суддя: С.М. Іванов
Суддя: А.В. Шлай