Справа № 640/7699/13-ц
н/п 2/640/1255/14
01 липня 2014 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Губської Я.В.
при секретарі Приблуда І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння
14.05.2013 року ОСОБА_1 в особі свого представника звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 29.04.2004 року був укладений договір дарування, за яким ОСОБА_5 передала в дар, а він прийняв в дар жилий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1. Доказом цього є договір дарування від 29.04.2004 року, посвідчений державним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 3-744. У подальшому за рішенням суду від 20.11.2007 року за ОСОБА_3 визнано право власності на спірний будинок, у порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_5 09.01.2008 року ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу продав спірний будинок ОСОБА_4, яка, в свою чергу продала будинок відповідачу ОСОБА_2 Позивач на підставі ст.ст. 387, 388 ЦК України просить витребувати належне йому нерухоме майно, а саме спірний будинок із чужого незаконного володіння, оскільки воно вибуло з його володіння не з його волі.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 21 червня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено. Згідно ухвали апеляційного суду Харківської області від 16 жовтня 2013 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 червня 2013 року залишено без зміни.
Згідно ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 лютого 2014 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 червня 2013 року та ухвала апеляційного суду Харківської області від 16 жовтня 2013 року скасовані, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час судового розгляду представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.
17.03.2014 року до суду подана уточнена позовна заява ( а.с. 155-161 т.1), в якій позивач просить витребувати у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати ОСОБА_2 передати ОСОБА_1житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
В судовому засіданні відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи про те, що він є законним власником спірного майна, оскільки придбав його за договором купівлі-продажу, який ніким не скасований.
Треті особи в судове засідання не з'явилися, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, ніяких заяв до суду подали, у зв'язку з чим суд розглядає справу у їх відсутність.
Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено, що 29.04.2004 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, який діяв в інтересах малолітнього (на той час) ОСОБА_1 був укладений договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого в АДРЕСА_1. Договір посвідчений державним нотаріусом Восьмої Харківської державної нотаріальної контори Кретовою О. В. 29.04.2004, зареєстрованим у реєстрі за № 3-744. ( а.с. 5).
Даний договір дарування від 29.04.2004 року є чинним, даних про його скасування або визнання недійсним суду під час розгляду справи не надано.
Судом також встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 20.11.2007 року за ОСОБА_3 було визнано право власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті його дружини ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 18.03.2009 року вказане рішення скасовано за нововиявленими обставинами та ухвалою від 28.04.2009 року позов ОСОБА_3 залишено без розгляду.(а.с. 6, 10-11 т.1).
Також, за договором купівлі-продажу житлового будинку, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, р. № 40, укладеним 09.01.2008, ОСОБА_3, від імені якого діяв ОСОБА_9, на підставі довіреності, посвідченої Восьмою Харківською державною нотаріальною конторою 28.08.2007 року, за р. № 3-1972, продав, а ОСОБА_4 придбала житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1.
На підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 06.05.2008 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_10, р. № 2879, право власності на вказаний житловий будинок перейшло від ОСОБА_4 до відповідача по даній справі ОСОБА_2
Згідно даних КП «ХМБТІ» від 26.07.2011 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на спірний жилий будинок з 20.05.2008 року. ( а.с. 23 т.1).
07.05.2008 року ОСОБА_11, діючи як законний представник в інтересах неповнолітнього на час звернення до суду сина ОСОБА_1, та під час розгляду справи сам ОСОБА_1 (який став повнолітнім) звернулись до Київського районного суду м. Харкова з позовом про визнання недійсними зазначених договір купівлі-продажу будинку з надвірними побудовами АДРЕСА_1 від 09.01.2008 року та від 06.05.2008 року, оскільки дізнались про порушене право позивача лише в 2008 році. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 17.09.2010р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 08.02.2011р., в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено, з зазначенням, що позивач не позбавлений можливості пред'явити позов про витребування майна, якщо надасть докази про власність на майно. ( а.с. 12-18 т.1).
Статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі ст. 334 ЦК право власності на майно за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. В разі нотаріального посвідчення договору право власності вникає з моменту такого посвідчення. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 722 ЦК України право власності обдарованого на дарунок виникає з моменту його прийняття.
Частиною четвертою 4 ст. 722 ЦК України також передбачено, що прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.
Тобто, для виникнення права власності за договором дарування достатньо факту прийняття дарунку обдарованим. За цією нормою, виникнення права власності на підставі договору дарування не пов'язується з реєстрацією в органах БТІ. Дана позиція визначена і в висновках, які зазначені в ухвалі касаційної інстанції від 05.02.2014 року, що є обов'язковими для суду першої інстанції згідно ч.4 ст. 338 ЦПК України.
Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
При цьому у ст. 396 ЦК України зазначено, що особа, що має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Таким чином, суд, дослідивши усі представлені сторонами докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень, приходить до висновку, що у обдарованого ОСОБА_1 виникло право власності на дарунок у вигляді житлового будинку з надвірними побудовами АДРЕСА_1 з моменту його прийняття 29.04.2004 року, тобто з моменту нотаріального посвідчення договору дарування та прийняття документів, що посвідчують право власності на дарунок. Доказом на підтвердження цього є наданий до суду договір дарування від 29.04.2004 року, який ніким не скасований, є чинним.
При цьому, суд враховує і ті обставини, що обдарований ОСОБА_1 станом на 29.04.2004 року був малолітнім ( ІНФОРМАЦІЯ_1), є інвалідом дитинства, має 2 групу інвалідності.
Під час розгляду справи встановлено, що нерухоме майно - житловий будинок з надвірними побудовами АДРЕСА_1 вибув з володіння обдарованого не з його волі іншим шляхом. Підставою вибуття нерухомого майна з володіння ОСОБА_1 стало рішення суду від 20.11.2007 року про визнання права власності на це майно за чоловіком померлої ОСОБА_5, яке в подальшому було скасовано 28.04.2009 року.
Дані обставини свідчать про те, що речове право обдарованого ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом витребування майна у набувача цього нерухомого майна на підставі договору купівлі - продажу ОСОБА_2 відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України.
Доказів на спростування зазначеного суду під час розгляду справи не надано. Посилання відповідача на рішення Київського районного суду м. Харкова від 17.09.2010 року є необґрунтованим, оскільки під час цього судового розгляду було розглянуто лише питання про визнання недійсними договорів купівлі - продажу від 09.01.2008 р. та від 06.05.2008р.
Посилання відповідача під час попереднього розгляду на вимоги ст. 257 ЦК України, суд вважає також необґрунтованими, оскільки до 2008 року ОСОБА_1 був неповнолітнім, в травні 2008 року ОСОБА_11, діючи в його інтересах звернулась до суду за відновленням його речових прав, а тому суд не вбачає підстав для застосування строку позовної давності. При цьому, суд враховує і ті обставини, що під час даного провадження відповідачем не було заявлено клопотання в порядку ст. 267 ЦК України.
Належних та допустимих доказів на підтвердження даних і про те, що спірний житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 на теперішній час не існує, суду під час розгляду справи також надано не було.
Усі вищезазначені обставини свідчать про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 10,11,60,169,212-215,218, 338 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Витребувати у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Зобов'язати ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя :