27 квітня 2009 року № 22-а-4005/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді - Богаченка С. І.,
суддів - Яворського І. О., Носа С. П.,
при секретарі судового засідання - Петлеваній Н. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 листопада 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1 до першого заступника начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення від 01.06.2007 року, -
ОСОБА_1, 09 липня 2007 року, звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовом до першого заступника начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення від 01.06.2007 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначено, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем не додержано вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема вважає, що вчинене ним діяння є малозначним, не спричиняє шкоди охоронюваним законом інтересам, а тому, згідно ст. 22 Кодексу про адміністративні правопорушення України, відповідач повинен був звільнити його від адміністративної відповідальності.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 листопада 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до першого заступника начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення від 01.06.2007 року відмовлено.
Зазначену постанову мотивовано тим, що відповідачем, при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, дотримано вимоги Кодексу України про адміністративні правопорушення, а у позивача були відсутні будь-які перешкоди для своєчасної сплати страхових внесків.
Не погоджуючись з прийнятою постановою позивач - ОСОБА_1, подав апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задоволити.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що виносячи оскаржувану постанову судом першої інстанції не з'ясовано істотних обставин, які мають значення для правильного вирішення даної справи, внаслідок чого він безпідставно та незаконно притягнутий до адміністративної відповідальності. Крім того, оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не відповідає критеріям повноти досліджень обставин справи, законності та обґрунтованості винесених у справі рішень.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за їхньої відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.
Як вбачається із змісту постанови про адміністративне правопорушення від 01 червня 2007 року, ОСОБА_1, як директором ТзОВ «Арго-Текс», порушено встановлені строки перерахування страхових внесків до Управління Пенсійного фонду України у м. Луцьку Волинської області за березень та квітень 2007 року, що підтверджується платіжними дорученнями (А.с. 7, 10).
Статтею 14 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що посадові особи підлягають відповідальності за адміністративні правопорушення зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.
Відповідно до ст. 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушення встановленого порядку нарахування, обчислення та строків сплати страхових внесків тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від 8-ми до 15-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено обов'язок страхувальника сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
У своїй апеляційній скарзі, апелянтом зазначено, що на момент винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності заборгованість було погашено і будь-яка шкода заподіяна його діями була відсутня.
Однак, колегія суддів апеляційного суду, вважає такі твердження апелянта безпідставними, оскільки сума несвоєчасно сплачених страхових внесків впливає на обчислення стажу та розміру застрахованих осіб, що є значним порушенням законодавства України в сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Більше того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що накладення першим заступником начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області ОСОБА_2 на ОСОБА_1, як директора ТзОВ «Арго-Текс» адміністративного стягнення за порушення строків сплати страхових внесків у вигляді штрафу - кореспондує ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення в якій зазначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Крім того, колегія суддів не приймає до уваги покликання апелянта, що в протоколі про адміністративне правопорушення № 153 від 01 червня 2007 року в розділі «пояснення порушника» ним зазначено поважну причину несвоєчасної сплати страхових внесків «на момент сплати внесків відсутні кошти на рахунку підприємства», оскільки згідно ч. 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що першим заступником Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області ОСОБА_2 при винесенні оскаржуваної постанови дотримано вимоги ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про що свідчить накладення на апелянта мінімального розміру штрафу (8 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) передбаченого за здійснене правопорушення ст. 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 158-160, ст. 195, ст. 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 листопада 2007 року в справі № 2а-442/07 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя: С. І. Богаченко
Судді: І. О. Яворський
С. П. Нос