Суддя першої інстанції Тарасенко І.М. справа № 2-а-30566/08/0570
Суддя-доповідач Дяченко С.П.
Україна
Іменем України
16 червня 2009 року м. Донецьк
зал судового засідання №5 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Дяченко С.П.,
суддів: Сіваченко І.В.,
Нікуліна О.А.,
при секретарі судового засідання:
Козловій О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі мАДРЕСА_1
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від
22 січня 2009 року
по адміністративній справі
№ 2-а-30566/08 (суддя Тарасенко І.М.)
за позовом
ОСОБА_1
до про
Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі мАДРЕСА_1 визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання зробити нарахування доплати до пенсії, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі мАДРЕСА_1 про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання зробити нарахування доплати до пенсії , мотивуючи свої вимоги тим, що вона є «дитиною війни» та відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на підвищення пенсії за віком. Просить визнати бездіяльність протиправною та зобов'язати виплатити підвищення до пенсії згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» «дитині війни» починаючи з 1 січня 2006 року.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2009 року позов задоволений частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі мАДРЕСА_1щодо не нарахування щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_1., як «дитині війни» за період з 9 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 року та з 22.05.2008 року.
Зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі мАДРЕСА_1здійснити нарахування за рахунок коштів державного бюджету України ОСОБА_1., підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як «дитині війни», з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22.05.2008 року .
Відповідач з постановою Донецького окружного адміністративного суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом неправильно застосовані норми матеріального права, не враховано відсутність фінансових можливостей Державного бюджету на зазначені виплати та обчислення пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни», не вирішено у законодавчому порядку. Просив постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. - відмовити.
Судове рішення переглядається в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.
Сторони у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Відповідно до статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін належним чином повідомлених не є перешкодою для апеляційного розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Як правильно встановлено судом першої інстанції,ОСОБА_1., ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, відноситься до категорії «діти війни».
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-4, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія даної норми була зупинена. Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, правильним висновок суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача проводити доплату у вигляді 30% мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.08р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Враховуючи, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що у відповідача з 01.01.08р. до 22.05.08р. були відсутні правові підстави для виплати щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Визначення мінімального розміру пенсії за віком, встановлено статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Колегія суддів не приймає посилання скаржника на те, що на законодавчому рівні не визначено, яким чином обчислюється розмір 30% виплати дітям війни, а мінімальний розмір пенсії за віком визначений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується лише при визначенні розмірів пенсій, призначених за цим Законом, з огляду на принцип законності, закріплений статтею 9 КАС України, відповідно до частини 7 якої у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.
З наданих відповідачем заперечень, вбачається, що відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України для звернення за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач звернулася з теперішнім позовом до суду 11.11.2008 року, тобто більш ніж через рік після набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року . В цьому випадку, оскільки допомога носить щомісячний характер, річний строк, передбачений ч.1 ст. 99 КАС України позивач пропустив.
Колегія суддів вважає, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду з позовом і поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, не вбачає.
З огляду на наведене, постанову суду першої інстанції в частині дати стягнення слід змінити. В решті постанову суду слід залишити без змін.
Керуючись статтями 2, ст. 9, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, ст. 198, ст. 201, ч. 1 ст. 205, ст. 207, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі мАДРЕСА_1- задовольнити частково .
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2009 року по справі № 2-а-30566/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі мАДРЕСА_1про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання зробити нарахування доплати до пенсії - змінити .
В абзаці другому та третьому резолютивної частини постанови дату «09.07.2007 року» змінити на «11.11.2007 року».
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий: /підпис/ Дяченко С.П.
Судді: /підпис/ Сіваченко І.В.
/підпис/ Нікулін О.А.
З оригіналом вірно:
Суддя - доповідач С. П. Дяченко