Справа № 128/3199/14-к
29 липня 2014 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження № 12014020100000510 по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта неповна середня, непрацюючого, розлученого, раніше не судимого,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, непрацюючого, розлученого, раніше не судимого,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , працюючи різноробочими на зерноскладі, який знаходиться на території ПП «Укрвінпостач» за адресою: смт. Вороновиця, вул. Привокзальна, б/н, Вінницького району Вінницької області, директором якого є ОСОБА_6 , та маючи доступ до зерна, 26.04.2014 року близько 8 години, перебуваючи в приміщенні зерноскладу ПП «Укрвінпостач» за попередньою змовою, маючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу вчинили крадіжку п'яти мішків з пшеницею по 50 кг кожен, всього 250 кг, вартістю 2 грн. 80 коп. за 1 кг, які продали ОСОБА_7 , жителю АДРЕСА_2 , чим спричинили ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 700,00 грн.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 за пред'явленим йому обвинуваченням вину визнав повністю, розкаявся у вчиненому та показав, що дійсно вчинив крадіжку пшениці приблизно 250 кг за попередньою змовою з ОСОБА_5 . Викрадену пшеницю продали ОСОБА_7 за 250 грн. Гроші витратив на власні потреби.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 за пред'явленим йому обвинуваченням вину визнав повністю, розкаявся у вчиненому та показав, що з ОСОБА_4 домовилися викрасти пшеницю у ОСОБА_6 , в якого на той час працювали різноробочими. Пшеницю продали ОСОБА_7 за 250 грн., якому він попередньо подзвонив і домовився про продаж пшениці. Гроші витратив на власні потреби. Більше вчиняти крадіжки не буде, зробив для себе належні висновки, просить пробачення та просить не позбавляти його волі.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 суду показав, що 26.04.2014 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які працювали в нього різноробочими, викрали 5 мішків пшениці, всього 250 кг, спричинивши йому матеріальну шкоду на суму 700 грн. Пшеницю йому повернули. До обвинувачених претензій ні матеріального, ні морального характеру не має, позов до них заявляти не буде. Щодо міри покарання обвинуваченим покладається на думку суду.
Враховуючи думки учасників судового процесу, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд визнав недоцільним досліджувати докази по кримінальному провадженню стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. Суд визнав за необхідне обмежитись допитом обвинувачених і потерпілого, та дослідженням доказів, характеризуючих особи обвинувачених. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачені та потерпілий правильно розуміють зміст встановлених досудовим слідством обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, а також судом роз'яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені можливості оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
На досудовому слідстві дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вірно кваліфіковано за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, кваліфікуючою ознакою якого є вчинення правопорушення за попередньою змовою групою осіб.
При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченим суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого правопорушення, що відповідно до ст.12 КК України воно відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, особи винних, які на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебувають, раніше не судимі, не працюють, за місцем проживання характеризуються посередньо, шкоду завдану злочином потерпілому не відшкодували, але останньому викрадене майно було повернуте, тому претензій до обвинувачених він не має.
Обставинами, що відповідно до ст.66 КК України пом'якшують покарання обвинувачених, суд встановив щире каяття.
Обставин, які б відповідно до ст.67 КК України обтяжували покарання обвинувачених, судом не встановлено.
При цьому суд також враховує, що відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч.2 ст.50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
З урахуванням всіх обставин вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення, даних про особу кожного обвинуваченого, щирого каяття кожного у вчиненому кримінальному правопорушенні, суд вважає, що обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не представляють підвищену суспільну небезпеку та їх виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, і тому кожному з них необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті обвинувачення з приміненням ст.ст.75, 76 КК України, з випробуванням з встановленням іспитового строку та покладенням відповідно обов'язків, що на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності і захистом інтересів потерпілого.
Заходи забезпечення кримінального провадження до обвинувачених не застосовувались, підстав для їх обрання суд не вбачає.
Цивільний позов потерпілим не заявлявся.
Керуючись ст.ст.349, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд -
Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 :
- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи;
- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Визнати винним ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_5 :
- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи;
- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Вирок суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору.
СУДДЯ: ОСОБА_1