15 липня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/1091/14
Категорія: 9.5 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Вербицької Н.В
Лук'янчук О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2014р. по справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» до Державної фінансової інспекції в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги про усунення виявлених ревізією порушень від 18.12.2013р. № 820-27/1730,-
У лютому 2014р. ДП «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (далі Порт або Підприємсьво) звернулось в суд із позовом до Державної фінансової інспекції в Одеській області (далі ДФІ) про визнання протиправною та скасування п.2 вимоги про усунення виявлених ревізією порушень від 18.12.2013р. за №820-27/1730.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ДФІ проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Підприємства за період з 01.04.2011р. по 30.09.2013р., про що складено акт від 26.11.2013р. за №820-16/75, яким встановлено ряд порушень та недоліків у роботі Порту.
На підставі акту ревізії, позивачу пред'явлено вимогу про усунення виявлених ревізією порушень, зокрема, щодо розрахунку корабельного збору, оскільки Портом одночасно застосовувались дві знижки в розмірі 50% кожна, до встановленої граничної базової ставки, шляхом подвійного її помноження на відповідний коефіцієнт.
Позивач зазначає, що при нарахуванні портових зборів, в частині стягнення корабельного збору з суден групи Б (пасажирські судна) Порт дотримувався вимог діючого законодавства України, а тому портом застосовувалась знижка в розмірі 50% до граничної ставки корабельного збору для круїзних пасажирських суден закордонного плавання групи Б, у зв'язку з чим, доводи відповідача щодо застосування декількох знижок є невірними.
Більш того, проведення претензійно-позовної роботи з судновласниками є неможливим, оскільки вони як суб'єкти господарювання належним чином виконали господарські зобов'язання в частині сплати нарахованих портових зборів, крім того, відповідно до положень ЗУ «Про морські порти України» стягнення портових зборів, зокрема корабельного, віднесено до компетенції адміністрації морських портів України в особі їх відокремлених філій. На виконання норм вищезазначеного закону порт передав господарські договори, на підставі яких виставлялися портові збори, філії «Усть-Дунайськ» ДП АМПУ, у зв'язку з чим у ДП «МТП Усть-Дунайськ» немає правових підстав для проведення претензійно-правової роботи. Посилаючись на зазначені обставини позивач просить позов задовольнити.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2014р. позов задоволено, визнано протиправною та скасовано пункт 2 Вимоги Іллічівської об'єднаної Державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції в Одеській області №820-27/1730 від 18.12.2013р. про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» в частині недоотримання коштів по корабельному збору.
Зобов'язано Державну казначейську службу України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної фінансової інспекції в Одеській області у розмірі 3756,47грн. на користь Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ».
В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити, посилаючись на порушення норм права.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.197 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.
За правилами ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ДП «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» довело, що при нарахуванні портових зборів, в частині стягнення корабельного збору з суден групи Б (пасажирські судна) необхідно керуватися вимогами Постанови КМУ від 12.10.2000р. №1544 «Про портові збори» на підставі якої Порт правомірно застосовував граничну ставку корабельного збору, а також вимогами Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 19.10.2006р. №1015 «Про порядок застосування знижок до портових зборів та зборів і плати за послуги, що надаються круїзним пасажирським суднам закордонного плавання у морських торговельних портах Дунайського регіону» на підставі якого Портом теж правомірно застосовувалась знижка в розмірі 50% до граничної ставки корабельного збору для круїзних пасажирських суден закордонного плавання групи Б.
Враховуючи, що позивач спростував висновки ДФІ щодо протиправного застосування ним декількох знижок, а тому вимоги про усунення виявлених ревізією порушень, а саме, п.2 вимоги від 18.12.2013р. №820-27/1730 є незаконним.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ДФІ проведено ревізією фінансово-господарської діяльності ДП «Морський торгівельний порт Усть-Дунайсь» за період з 01.04.2011р. по 30.09.2013р., про що складено акт ревізії від 26.11.2013р. №820-16/75 в висновках якого зазначено, що в зв'язку із допущеними порушеннями законодавства України в частині неналежного справляння корабельного збору встановлено недоотримання доходів по портовим зборам в загальній сумі 203 630,50грн., в тому числі по корабельному збору в сумі 187823,08грн. (а.с.7-10).
Позивачу пред'явлено вимогу про усунення виявлених ревізією порушень (а.с.20,21). Зокрема, у оскаржуваному пункті 2 вимоги йдеться про порушення позивачем діючого законодавства України, яке полягає у застосуванні Портом одночасно двох знижок в розмірі 50% кожна, до встановленої граничної базової ставки, шляхом подвійного її помноження на коефіцієнт 0,5.
Перевіряючи правомірність пред'явленої вимоги, суд першої інстанції виходив з того, корабельний збір відноситься до портових зборів, нарахування якого врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000р. №1544 «Про портові збори» (далі Постанова №1544).
Так, п.7 Постанови № 1544 встановлені розміри знижок в залежності від типу судна, порту, та часу заходу у порт.
Пунктом 16 Постанови №1544 передбачено, що із суден групи Б корабельний збір справляється у кожному порту заходження під час входу в порт і виходу з нього за ставками із знижкою 50% тільки за перший і другий рейси, що виконуються судном протягом календарного року. Під час наступних заходжень у порт протягом календарного року корабельний збір з цих суден не справляється.
Із круїзних пасажирських суден у закордонному плаванні групи Б, які належать одному судновласнику (за винятком суден, що виконують вантажопасажирські рейси), корабельний збір справляється (за вхід судна в порт та вихід з порту) за ставками із знижкою 50% тільки за перші два рейси, що виконуються будь-якими з таких суден протягом календарного року.
Аналізуючи наведену норму законодавства України, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, що для суден закордонного плавання групи Б, з урахуванням порту, часу заходження, черговості рейсів, тощо, можуть встановлюватись різні знижки на портові збори у тому числі й на корабельний збір. А відтак, позивач правомірно застосував при здійсненні розрахунків п.8 Постанови №1544, згідно якої, якщо на судно поширюється застосування кількох знижок портових зборів, застосовується тільки найбільша щодо базової ставки з урахуванням того, що це розповсюджується лише на ті знижки, поширення дії яких передбачено Постановою №1544.
Згідно з Наказом "Про порядок застосування знижок до портових зборів та зборів і плати за послуги, що надаються круїзним пасажирським суднам закордонного плавання у морських торговельних портах Дунайського регіону" від 19.10.2006р. №1015, зареєстрований в Мінюсті України 02.11.2006р. за №1178/13052, для круїзних пасажирських суден закордонного плавання установлено знижку в розмірі 50 % до ставок портових зборів (крім адміністративного) та зборів і плати за послуги, що надаються у морських торгівельних портах Дунайського регіону.
Керівників морських торговельних портів Ізмаїл, Рені, Усть-Дунайськ, державного підприємства "Дельта-лоцман" та інших суб'єктів підприємницької діяльності всіх форм власності, які виконують роботи та надають послуги у зазначених портах, зобов'язано забезпечити нарахування портових зборів та зборів і плати за послуги, що надаються круїзним пасажирським суднам закордонного плавання, відповідно до пункту 1 цього наказу.
Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що Порт правомірно застосовано гранічну ставку корабельного збору, згідно Постанови КМУ від 12.10.2000р. №1544, а потім до цієї ставки застосував 50% знижку, згідно з Наказом Мінтранспорту та зв'язку України від 19.10.2006р. №1015.
Відповідно до ч.1, 2 ст.71КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки ні в суді першої інстанції, а ні в суді апеляційної інстанції ДФІ не довела належними та допустимими доказами правомірності своїх висновків, отже п.2 вимоги є протиправним в частині недоотримання коштів по корабельному збору і в цій частині він підлягає скасуванню.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196,198,200,206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Одеській області - залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2014р. - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: Н.В. Вербицька
О.В. Лук'янчук