16 липня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/7778/13-а
Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,
суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,
при секретарі - Загоруйко Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Копійка» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
У листопаді 2013 року ТОВ «Торговий дім «Копійка» звернулось з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.09.2013 року №№ 0004202220, 0004212220, від 07.11.2013 року № 0004972220.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що висновки перевіряючих в акті перевірки № 100/22-213/37060369 від 01.06.2013 року не відповідають законодавству, що регулює спірні правовідносини, у зв'язку із чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними. Так перевіркою встановлено порушення п.198.3 ст.198, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.4 ст.138 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення податку на додану вартість, що переноситься наступні періоди в сумі 45721 гривень, та занижено податок на прибуток на суму 48007 гривень. В основу зазначених висновків покладена оцінка перевіряючих взаємовідносин позивача із ФОП ОСОБА_1, якою був поставлений товар (фасовані морепродукти (сушені, солоні тощо)). Так, перевіряючі дійшли висновку про безтоварність господарських операцій, зважаючи на акти перевірок, які були складені в результаті різноманітних заходів податковими органами різних рівнів та підпорядкованості відносно ФОП ОСОБА_1 та її контрагентів, без дослідження будь-якої документації та встановлення будь-яких фактичних обставин. Разом із тим, позивач зазначав, що формування валових витрат та податкового кредиту за взаємовідносинами із контрагентом здійснювалося за наявності усіх визначальних факторів. Висновки про неправомірність формування валових витрат та податкового кредиту не підтверджені жодним документом бухгалтерського та податкового обліку, або іншими доказами, які є допустимими у розумінні чинного податкового законодавства та, відповідно, є незаконним. Отже покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень висновки за актом перевірки є необґрунтованими, у зв'язку із чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення неправомірні та підлягають скасуванню.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року адміністративний позов було задоволено.
Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Одеській області від 13.09.2013 року № 0004202220, від 13.09.2013 року 0004212220, від 07.11.2013 року № 0004972220.
Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, не повно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлення, виданого ДПІ у Малиновському районі м. Одеси № 977 від 21.05.2013 року, відповідно до наказу № 977 від 21.05.2013 року, на підставі пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України співробітником податкової інспекції проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТД «Копійка» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам з платником податків ФОП ОСОБА_1 за період з 01.02.2012 року по 31.08.2012 року, за результатами якої складено акт від 01.06.2013 року № 100/22-213/37060369.
В акті перевірки зазначені порушення п.198.3 ст.198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 45721 гривень; пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 48007 гривень, у т.ч. в І кварталі 2012 року - 5068 гривень, ІІ квартал 2012 року - 26400 гривень, ІІІ квартал 2012 року - 16539 гривень.
На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення: від 13.09.2013 року № 0004202220, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на 48007 гривень та застосовано штрафні санкції в сумі 12002 гривень; від 13.09.2013 року № 0004212220, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 45721 гривень та застосовано штрафні санкції в сумі 22860,5 гривень; від 07.11.2013 року № 0004972220, яким до Товариства застосовано штрафні санкції по податку на прибуток в сумі 12002 гривень.
У перевіреному періоді ТОВ «ТД «Копійка» мало господарські відносини із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1
Так, між ТОВ «ТД «Копійка» (Покупець) та ФОП ОСОБА_1 (Постачальник) укладений договір № ПВ 89/0105-10 від 01.05.2010 року, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 взяла на себе зобов'язання поставити товар, повне найменування якого, його опис, ціна характеристика та інші параметри відображаються в накладних на кожну поставку, які є невід'ємною частиною договору.
На виконання вищезазначеного договору ФОП ОСОБА_1 поставила на користь ТОВ «ТД «Копійка» товар (морепродукти сушені в асортименті: тунець, кальмар, анчоус, путасу тощо) на загальну суму 273344 гривень (у т.ч. ПДВ - 45724 гривень). Суми витрат на придбання товару включені позивачем на підставі видаткових накладних до валових витрат, а сплачений в складі ціни податок на додану вартість віднесений до податкового кредиту згідно з податковими накладними, внесеним в реєстр податкових накладних.
Проте, під час перевірки, оформленої актом № 100/22-213/37060369 від 01.06.2013 року, встановлено заниження ТОВ «ТД «Копійка» податку на додану вартість в сумі 45721 гривень, у т.ч.: лютий 2012 року - 4827 гривень, квітень 2012 року - 9127 гривень, травень 2012 року - 7681 гривень, червень 2012 року - 8335 гривень, липень 2012 року - 12381 гривень, серпень 2012 року - 3370 гривень; заниження податку на прибуток в сумі 48007 гривень, у т.ч. в І кварталі 2012 року - 5068 гривень, ІІ квартал 2012 року - 26400 гривень, ІІІ квартал 2012 року - 16539 гривень.
Як вбачається з акту перевірки, взявши за основу акт перевірки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 28.09.2012 року № 24/17-2/НОМЕР_4 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань правомірності декларування податкового зобов'язання та податкового кредиту податку на додану вартість за липень 2012 року та акт перевірки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 15.03.2013 року № 1259/17-2/НОМЕР_4 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Тутто-ол МІТ» за період лютий, квітень, травень, червень 2012 року, з ПП «Сток-Сервіс» за червень 2012 року та ТОВ «Бі ЕНД Бі Соларс» за серпень 2012 року, перевіряючий дійшов висновків про те, що усі операції купівлі-продажу з ФОП ОСОБА_1 не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».
Так, в акті перевірки констатовано, що ФОП ОСОБА_1 не приймала участі у здійсненні реальних господарських операцій, а лише оформляла через себе бухгалтерські та податкові документи на ТМЦ та грошові кошти, тобто виступала як «вигодотранспортуючий» суб'єкт для покупця - ТОВ «ТД «Копійка». В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів від постачальника ФОП ОСОБА_1, що свідчить про те, що правочин між контрагентами здійснений без мети настання реальних наслідків. У зв'язку із цим перевіряючим зроблено висновок, що правочин, в силу ч.1, ч.2 ст.215, ч.5 ст.203 ЦК України, є нікчемним, і в силу ст.216 ЦК України, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
Також в акті перевірки зазначено, що будь-які пояснення та первинні документи (ТТН, шляхові листи, заявки, акти виконаних послуг тощо), які є істотними та визначають терміни, місце та засоби поставки товару, посадовими особами під час перевірки не надані.
Таким чином за висновками перевіряючого позивачем безпідставно віднесено до валових витрат та до складу податкового кредиту витрати по операціями із ФОП ОСОБА_1, так як по ним відсутнє документальне підтвердження у вигляді податкових накладних на придбання товарів з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно віднесені суми витрат до валових та сформовано податковий кредит з ПДВ по господарським операціям із ФОП ОСОБА_1 у перевіреному періоді, у зв'язку із виконанням господарських договорів, укладених між позивачем та його контрагентом.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
За змістом положень Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» для застосування посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - юридичними особами (резидентами і нерезидентами) та їх відокремленими підрозділами, розроблений Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений Наказ Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 року № 984 (далі - Порядок).
На підставі п.6 Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
В порушення вищенаведеного положення, перевіряючим в акті перевірки викладені порушення без посилання на первинні або інші документи, які підтверджують зазначені факти; самі порушення висвітлені нечітко, не об'єктивно та не у повній мірі.
Перевіряючим не надано оцінки фактам, що понесені позивачем витрати обумовлені господарською необхідністю та мали реальний характер; докази того, що дані, наведені в документах, не відповідають дійсності та товари не придбавались в ході перевірки не встановлені. При цьому перевіряючим не надано оцінки первинним документам, що підтверджують фактичність господарських операцій, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.
Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновки відповідача про нікчемність операції позивача є необґрунтованими, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладену позивачем угоду - нікчемним правочином.
За правилами підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.
В даному випадку податковий орган обмежився посиланням на акти перевірок іншої податкової інспекції та без самостійного дослідження господарських операцій дійшов хибного висновку про безтоварність укладеного позивачем із контрагентом правочину.
Водночас варто зазначити, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.
Також слід відзначити, що висновки перевіряючого порушують закріплений в Конституції України принцип персональної відповідальності, відповідно до якого суб'єкт господарювання не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів, а може бути притягнений до юридичної відповідальності лише за власні правопорушення.
У разі, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.09.2008 року по справі за № 21-500во08.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.
За змістом пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
На підставі пункту 44.1. статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
За правилами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст.9цього Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.
Згідно п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
У відповідності до пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
За змістом п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, серед іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
На підставі п.198.6 ст.198 ПК України, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.
Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків, який несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку.
Отже, висновки відповідача в акті перевірки ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними документами та доказами з боку відповідача. Натомість, позивачем документально підтверджено правомірність формування валових витрат та податкового кредиту по господарським операціям з контрагентом. Так, на підтвердження реальності операцій позивачем надано копії договору поставки, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних тощо.
До того ж, на підтвердження товарності господарських операцій представником позивача надано до суду копії, договору про надання транспортних послуг, актів виконаних робіт (послуг автотранспорту), накладних переміщення товару, платіжних доручень, які в сукупності з іншими первинними документами, безумовно свідчать про реальність поставок продукції.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно віднесені суми витрат до валових та сформовано податковий кредит з ПДВ по господарським операціям із ФОП ОСОБА_1 у перевіреному періоді, у зв'язку із виконанням господарських договорів, укладених між позивачем та його контрагентом.
Таким чином, з урахуванням положень діючого законодавства, збільшення відповідачем ТОВ «ТД «Копійка» суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на 48007 гривень та застосування штрафних санкцій в сумах 12002 гривень та 12002 гривень, відповідно, а також збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 45721 гривень та застосування штрафної санкції в сумі 22860,5 гривень є неправомірним, у зв'язку із чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Копійка» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року у справі у справі № 815/7778/13-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Дата складення та підписання рішення в повному обсязі - 21 липня 2014 року.
Головуючий: О.І. Шляхтицький
Суддя: О.В. Джабурія
Суддя: А.В. Крусян