24 липня 2014 року м.ПолтаваСправа № 816/1231/14
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Ясиновського І.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання - Панькіної А.С.,
представника позивача - Дудецької С.М. ,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
04 липня 2014 року Полтавський районний центр зайнятості звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу у розмірі 7655,44 грн.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року позовну заяву Полтавського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення боргу - залишено без розгляду.
Позивач, не погодившись з судовим рішенням, оскаржив його.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 року ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року скасовано, справу за позовом Полтавського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення боргу направлено для продовження розгляду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 липня 2014 року справу прийнято до провадження.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідачем під час перебування на обліку в центрі зайнятості в якості безробітної та отримання допомоги по безробіттю за період з 05 жовтня 2012 року по 27 червня 2013 року не було повідомлено про факт перебування в трудових (договірних) відносинах з ПАТ "Банк Русский Стандарт", у зв'язку з чим безпідставно отримано за вказаний період допомогу по безробіттю. Зважаючи на викладене, відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", сума отриманої допомоги підлягає поверненню.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила суд відмовити у його задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень посилалась на те, що на момент звернення до центру зайнятості ОСОБА_2 була безробітною, жодних трудових (договірних) відносин з ПАТ «Банк Русский Стандарт» не мала, оскільки договір про надання послуг (агентування) №0502А0100000-0015 від 26.06.2012 було розірвано за заявою відповідача 27 вересня 2012 року. Після вказаної дати жодних послуг відповідач ПАТ «Банк Русский Стандарт» не надавала, анкет клієнтів на підписувала, а кошти, отримані 04.10.2012, є розрахунком за виконану у вересні 2012 року роботу, що відповідає пункту 3.3 договору між банком та ОСОБА_2 Наголошувала на тому, що договір про надання агентських послуг №0502А0100000-0015 від 26.06.2012 вважала розірваним, про що усно повідомляла керівництво ПАТ «Банк Русский Стандарт» у Полтавській області Самойлову Л.О. Звертала увагу суду на те, що направлені ПАТ «Банк Русский Стандарт» листи щодо надання інформації про наявність трудових відносин з ОСОБА_2 суперечать один одному, а таким, що відповідає дійсності, є лише лист від 27.11.2013. Таким чином, як на думку відповідача, остання правомірно та обґрунтовано за період з 05.10.2012 по 27.06.2013 отримала допомогу по безробіттю в сумі 7655,44 грн., тому вказані кошти не підлягають поверненню на користь позивача.
Суд, заслухавши пояснення осіб, що брали участь у справі, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 28 вересня 2012 року гр. ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) звернулась до Полтавського районного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю. У своїй заяві відповідач зазначила, що на момент звернення до центру зайнятості не має постійного або тимчасового заробітку, в тому числі, з поміж іншого, за договорами цивільно-правового характеру, пенсію не отримує, трудовою діяльністю не займається (а.с.16).
На підставі особистої заяви відповідача та відповідно до ч.1 ст.43 Закону України "Про зайнятість населення" Наказом від 05.10.2012 №НТ121005 останній було надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю.
Наказом від 27.06.2013 №НТ130627 було припинено реєстрацію відповідача як безробітної та припинено виплату ОСОБА_2 допомоги по безробіттю у зв'язку з поданням безробітною письмової заяви про відмову від послуг Державної служби зайнятості.
Позивачем за результатами проведеної звірки обміну даних з податковим органом було встановлено, що ОСОБА_2 працювала на умовах угоди цивільно-правового характеру з 26 червня 2012 року.
16 липня 2013 року Полтавський районним центром зайнятості направлено запит керівнику ПАТ «Банк Русский Стандарт» про підтвердження факту перебування в цивільно-правових відносинах підприємства з відповідачем (а.с.12).
02 серпня 2013 року на адресу позивача надійшла відповідь ПАТ «Банк Русский Стандарт», якою повідомлено, що ОСОБА_2 перебуває в цивільно-правових відносинах з ПАТ «Банк Русский Стандарт» з 26 червня 2012 року на підставі договору №0502А010000-0015 від 13.12.2012 року про надання послуг агентування (зі строком дії до червня 2013 року ) (а.с.13).
02 серпня 2013 року позивачем складено акт №18 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та винесено Наказ №60 про повернення допомоги по безробіттю ОСОБА_2 (а.с.19, 14).
Крім того, 30 серпня 2013 року позивачем було складено претензію щодо повернення отриманої допомоги по безробіттю в сумі 7655,44 грн., яку разом зі вказаним Наказом направлено відповідачу для виконання (а.с.64-65).
Відповіддю від 22.11.2013 ОСОБА_2 повідомила позивача про незгоду з вимогою про повернення отриманої допомоги по безробіттю, оскільки на момент звернення до Полтавського РЦЗ жодних взаємовідносин з ПАТ «Банк Русский Стандарт» не мала.
Згідно довідки Полтавського РЦЗ, ОСОБА_2 за період з 05.10.2012 по 27.06.2013 отримала допомогу по безробіттю в сумі 7655,44 грн (а.с.11).
В добровільному порядку ОСОБА_2 вказана сума коштів на користь Полтавського РЦЗ не повернута, тому позивач звернувся до суду про її стягнення.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про зайнятість населення", до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.
Згідно статті 1 вказаного Закону, безробітною визнається особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
Як вбачається з матеріалів справи та було зазначено раніше, позивачем за результатами проведеної звірки обміну даних з податковим органом було встановлено, що ОСОБА_2 працювала на умовах угоди цивільно-правового характеру з 26 червня 2012 року. Крім того, на клопотання Полтавського РЦЗ Шевченківським РЦЗ Київського МЦЗ у ході проведення розслідування страхового випадку, було підтверджено, що ОСОБА_2 уклала з ПАТ «Банк Русский Стандарт» Договір про надання послуг (агентування) №0502А010000-0015 від 26.06.2012 зі стоком дії по червень 2013 року. Також, встановлено, що відповідачу у жовтні 2012 року було нараховано плату по вказаному договору в сумі 362,36 грн. Вказане зафіксовано Актом №1676 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття " (а.с.28).
Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем не заперечувався факт отримання нею доходу у жовтні 2012 року, натомість остання стверджувала, що кошти були отримані як винагорода за надані нею послуги у вересні 2012 року, тобто до дня постановки на облік як безробітної в Полтавському РЦЗ.
Згідно підпункту 1 пункту 5.5. Порядку надання допомоги по безробіттю у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами);
Таким чином, особи, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами, предметом яких є діяльність, спрямована на виконання власними силами робіт та надання послуг, закон відносить до зайнятого населення. У зв'язку з чим, вони не можуть бути зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що на момент звернення до Полтавського РЦЗ із заявою про надання статусу безробітної та призначення відповідної допомоги ОСОБА_2 належала до категорії зайнятого населення, оскільки перебувала у цивільно-трудових відносинах з банківською установою та отримувала винагороду за надання агентських послуг.
Згідно статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач у своїй заяві від 05.10.2012 зазначила, що на момент звернення до Полтавського РЦЗ не має постійного або тимчасового заробітку, в тому числі за договорами цивільно-правового характеру.
Разом з тим, як було зазначено раніше, матеріалами справи підтверджено цивільно-правові відносини відповідача з ПАТ «Банк Русский Стандарт» та отримання ОСОБА_2 винагороди за надання агентських послуг.
Суд критично оцінує посилання відповідача, на те, що Договір №0502А010000-0015 від 26.06.2012 є розірваним з 27 вересня 2012 року на підставі її особистої заяви від 22.09.2012, оскільки матеріали справи не містять письмових доказів розірвання вказаного договору, як того вимагає погоджений сторонами угоди порядок, а саме п. 7.2. договору - шляхом направлення на поштову адресу іншої сторони, не пізніше ніж за 5 (п'ять) календарних днів до запланованої дати розірвання цього договору, відповідного письмового повідомлення (а.с. 30). Натомість, суду було надано лист ПАТ "Русский Стандарт від 11.02.2014, згідно якого вбачається, що Договір №0502А010000-0015 від 26.06.2012 було продовжено до червня 2014 року, а 17 листопада 2013 року його було достроково розірвано за ініціативою банку у порядку передбаченому п. 7.2. договору. Вказані факти відповідачем не було спростовано у ході розгляду справи. Посилання відповідача на її заяву про розірвання договору, яких, суд звертає увагу у справі дві із різними датами, на яких зазначено "отримала ОСОБА_3" - є не обґрунтованими і такі заяви не можуть бути належними доказами припинення цивільно-правових відносин відповідача і банку, оскільки виконанні всупереч вимогам умов договору, які сторони погодили, шляхом укладення такого договору. Крім того, відповідачем не було надано доказів, які б підтверджували повноваження ОСОБА_3 на отримання заяв адресованих ПАТ "Банк "Русский Стандарт".
Таким чином, суд доходить висновку, що ОСОБА_2 будучи зайнятою особою та приховуючи даний факт, неправомірно з жовтня 2012 року по червень 2013 року отримала допомогу по безробіттю в загальній сумі 7655,44 грн.
Згідно з пунктом 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Згідно п. 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Мінпраці від 20.11.200 № 307, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.
Згідно п.6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №357 від 20.03.2006 у разі встановлення центрами зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законом порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі акту №18 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 16.12.2013 року, наказом №60 від 02.08.2013 Полтавського районного центру зайнятості відповідача було зобов'язано повернути кошти незаконно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 7655,44 грн.
Разом з тим, в порушення вимог чинного законодавства, відповідач суму незаконно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 7655,44 в добровільному порядку не відшкодувала.
Відповідно до пункту 7.6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №357 від 20.03.2006р, у разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк, стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.
На момент розгляду справи судом ОСОБА_2 кошти незаконно отриманої допомоги по безробіттю на користь позивача в добровільному порядку не сплатила.
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач доказів сплати заборгованості не надала, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Полтавського районного центру зайнятості є законними, обґрунтованими та такими, що належить задовольнити.
Відповідно до пункту 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов Полтавського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Полтавського районного центру зайнятості борг у сумі 7655,44 грн (сім тисяч шістсот п'ятдесят п'ять гривень 44 коп.).
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.
Повний текст постанови виготовлено 29 липня 2014 року.
Суддя І.Г. Ясиновський