Номер провадження №22-ц/791/1925/2014р. Головуючий в І інстанції Гаврилов Д.В.
Категорія 19 Доповідач: Кутурланова О.В.
2014 року липня місяця 22 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого Кутурланової О.В.
Суддів Орловської Н.В.
Майданіка В.В.
При секретарі Гончар К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами дочірнього підприємства "Плюс" товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" та дочірнього підприємства "Легіон" товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" на рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 05 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до дочірнього підприємства "Плюс" товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс", дочірнього підприємства "Легіон" товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" про визнання угод недійсними та стягнення коштів,
У жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до дочірнього підприємства "Плюс" товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс", дочірнього підприємства "Легіон" товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" про визнання угод недійсними та стягнення коштів.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 07.07.2010 року між нею та ДП «Легіон» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» укладено договір №002942 про надання консультативних послуг. Крім того, 07.07.2010 року вона уклала з ДП «Плюс» ТОВ Компанія «Приват-Плюс» договір №002942 про надання послуг, спрямованих на придбання товару, на умовах програми діяльності Приват-Плюс. На виконання умов зазначених вище договорів нею було сплачено грошові кошти в сумі 4800 грн. на рахунок ДП «Легіон» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» та 222,23 грн. - на рахунок ДП «Плюс» ТОВ «Приват-Плюс».
Вважає вказані договори такими, що вчинені під впливом обману та застосування нечесної підприємницької практики, оскільки відповідачі не виконали умови договорів, кредитні кошти вона не отримала, у зв'язку з чим просила суд визнати недійсними вищезазначені договори, стягнути з відповідачів на її користь кошти, сплачені за цими договорами, та подвійний розмір збитків, вирішити питання про розподіл судових витрат.
Заочним рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 05 березня 2014 року позов ОСОБА_2 до ДП «Плюс» ТОВ Компанія «Приват-Плюс», ДП «Легіон» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» задоволено частково, визнано недійсним договір №002942 від 07.07.2010 року, укладений між ОСОБА_2 та ДП «Плюс» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс», та договір №002942 від 07.07.2010 року, укладений між ОСОБА_2 та ДП «Легіон» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс».
Стягнено з ДП «Плюс» ТОВ Компанія «Приват-Плюс» на користь ОСОБА_2 кошти в розмірі 222,23 грн., отримані на виконання договору №002942 від 07.07.2010 року.
Стягнено з ДП «Легіон» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» на користь ОСОБА_2 кошти в розмірі 4800 грн., отримані на виконання договору №002942 від 07.07.2010 року.
В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Стягнено з ДП «Легіон» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» та ДП «Плюс» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» на користь ОСОБА_2 судові витрати на правову допомогу в розмірі 300 грн., по 150 грн. відповідно.
Стягнено з ДП «Плюс» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» та ДП «Легіон» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» в дохід держави судовий збір в розмірі по 229,4 грн. за вимоги майнового характеру та по 229,4 грн. за вимоги немайнового характеру.
Ухвалою Суворовського районного суду м.Херсона від 11 квітня 2014 року заяви ДП «Плюс» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» та ДП «Легіон» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» про перегляд зазначеного заочного рішення залишено без задоволення.
В апеляційних скаргах ДП «Плюс» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» та ДП «Легіон» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» просять заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
В письмових запереченнях на апеляційні скарги ОСОБА_2 доводи апеляційних скарг не визнала, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просила апеляційні скарги ДП «Плюс» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» та ДП «Легіон» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» відхилити.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що укладені між сторонами правочини суперечать положенням ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів», ч.3 ст.509 ЦК України, містять несправедливі умови та порушують права позивача, як споживача, у зв'язку із чим дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсними договорів та стягнення з відповідачів на користь позивачки отриманих на їх виконання коштів.
Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, оскільки суд дійшов до них з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст.ст. 4, 10 та 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України (зокрема, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства).
Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Стаття 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» містить перелік підстав для визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Так, вказаною нормою встановлено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Відповідно до частини 5 вказаної норми якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 07.07.2010 року між позивачем, як замовником, та ДП «Легіон» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс», як виконавцем, укладено договір №002942 про надання консультативних послуг щодо можливості придбання на його користь товарів широкого асортименту на умовах договору.
Згідно зазначеного договору виконавець зобов'язався надати замовнику наступні послуги: проведення консультацій та оформлення документів для підписання договору №002942 від 07.07.2010 року та додатків до нього між замовником та ДП «Плюс» ТОВ Компанія «Приват-Плюс».
На виконання умов зазначеної вище угоди ОСОБА_2 сплачено грошові кошти в сумі 4800 грн. на рахунок ДП «Легіон» ТОВ «Компанія» Приват-Плюс».
Взяті на себе зобов'язання ДП «Легіон» ТОВ «Компанія» Приват-Плюс» виконало в повному обсязі, про що свідчить акт прийому-передачі наданих послуг (а.с.44).
Крім того, 07.07.2010 року між позивачем та ДП «Плюс» ТОВ Компанія «Приват-Плюс» укладено договір №002942 про надання послуг, спрямованих на придбання товару, на умовах програми Приват-Плюс з додатками №1 та №2.
Відповідно до ст.7 договору ДП «Плюс» ТОВ Компанія «Приват-Плюс» гарантує одержання права на отримання товару за умови виконання партнером усіх зобов'язань за договором.
Статтею 2.1 договору передбачений обов'язок ДП «Плюс» ТОВ Компанія «Приват-Плюс» здійснити оплату товару та забезпечити його передачу партнеру відповідно до Програми діяльності Приват-Плюс.
Передбачені договором умови дозволяють учаснику сплачувати ціну товару невеликими щомісячними внесками, які названі в договорі «Щомісячний Чистий платіж».
Відповідно до ст.1 Програми діяльності Приват-Плюс «Щомісячний Чистий платіж» - частина щомісячного загального платежу, розмір якого визначається шляхом ділення вартості товару на загальну кількість платежів партнера, та визначається у додатку №2 до договору.
Таким чином, в договорі чітко передбачено, що споживач оплачує кожного місяця частину ціни товару. Після одержання товару споживач зобов'язаний і надалі сплачувати кошти за товар до повної його оплати.
Отже, договором передбачена щомісячна сплата платежів за товар, який передається споживачеві в рамках укладеного договору, а не за можливість одержання права на купівлю товару.
Споживач, який виконав усі умови угоди, має повне право вимагати від ДП «Плюс» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» виконання свого зобов'язання, а саме оплатити продавцю вартість товару та передати товар споживачу, незалежно від того, чи сплачують кошти інші споживачі.
Отже, за договором кожний з партнерів, який належним чином виконує зобов'язання за договором, отримує товар через механізм, передбачений в договорі, оскільки система функціонує таким чином, що кількість учасників групи, яким надається право на отримання товару, відповідає кількості товарів, яку можна придбати за рахунок Фонду групи учасників, створеного за рахунок щомісячних внесків учасників групи.
Оскільки за схемою придбання товарів у групах товар придбають усі учасники за рахунок об'єднання внесків кожного з них, а різниця між споживачами - учасниками схеми є тільки в часі одержання товару кожним з них, за умови виконання ними своїх зобов'язань, суд першої інстанції безпідставно вважав, що укладені між сторонами правочини містить несправедливі умови та порушують права позивача, як споживача.
Зважаючи на наведене та враховуючи, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту введення його в оману внаслідок ненадання відповідачами повної, достовірної та доступної інформації щодо умов виконання договорів, суд першої інстанції дійшов помилково висновку про наявність підстав для визнання недійсними договорів та стягнення з відповідачів на користь позивачки отриманих на їх виконання коштів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ДП «Плюс» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс», ДП «Легіон» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» про визнання угод недійсними та стягнення коштів.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів-
Апеляційні скарги дочірнього підприємства "Плюс" товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" та дочірнього підприємства "Легіон" товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс задовольнити.
Рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 05 березня 2014 року скасувати та ухвалити нове.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до дочірнього підприємства "Плюс" товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс", дочірнього підприємства "Легіон" товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" про визнання угод недійсними та стягнення коштів відмовити.
Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді