Справа №579/584/14-к Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/788/352/14 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами
24 липня 2014 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
з участю прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми в порядку апеляційного розгляду матеріали кримінального провадження від 05 листопада 2013 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 на вирок Кролевецького районного суду Сумської області від 26 травня 2014 року, яким
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
визнаний винним за ст. 286 ч. 2 КК України і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію у 2014 році» ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання.
Цивільний позов ОСОБА_9 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 12734 грн 36 коп матеріальної та 70000 грн моральної шкоди.
Постановлено стягнути з ОСОБА_7 :
- на користь фінансового управління Кролевецької районної державної адміністрації витрати на лікування потерпілого ОСОБА_9 в сумі 19873 грн 40 коп;
- на користь Головного фінансового управління Сумської державної адміністрації на лікування потерпілого ОСОБА_9 в сумі 7777 грн 66 коп;
- на користь держави витрати за проведення експертних досліджень у сумі 4973 грн 40 коп.
Як встановив суд, близько 17 години 5 листопада 2013 року ОСОБА_7 , керуючи автомобілем «Шевроле Авео», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись в напрямку зростаючої нумерації вулиці 8 Березня в м. Кролевець Сумської області перед перехрестям вулиць 8 Березня - Старовокзальна, у ближньому світлі фар виявив велосипедиста ОСОБА_9 , який рухався в попутному напрямку біля правого краю проїзної частини та досягнувши перехрестя, створюючи небезпеку для руху автомашини всупереч вимогам п. 10.1, п.10.4 Правил дорожнього руху України, розпочав поворот ліворуч, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Виявивши небезпеку для руху автомашини, ОСОБА_7 , не застосовуючи гальмування, намагаючись уникнути зіткнення та діючи всупереч вимогам п.п. 10.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, змінив напрямок руху ліворуч, що потягнуло зіткнення з велосипедом «Аіст» під керуванням ОСОБА_9 , маючи при цьому можливість уникнути зіткнення за умови виконання вимог зазначених правил дорожнього руху.
Внаслідок ДТП потерпілому ОСОБА_9 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 зазначає, що суд не вірно визначив ступінь вини потерпілого, та не врахував, що у зв'язку з допущеною потерпілим грубою необережністю під час руху по дорозі, вина потерпілого у виниклому ДТП та вина обвинуваченого є рівнозначною, а отже і розмір відшкодування майнової шкоди має бути 50 відсотків. Також захисник не погоджується з рішенням суду в тому, що визначений розмір моральної шкоди у сумі 70000 грн є розумним і справедливим, оскільки така сума є неможливою для його підзахисного. Просить вирок суду в частині стягнення моральної шкоди змінити, визначивши розмір в розмірі 5000 грн.
Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду чи заперечення на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 не подавали.
Заслухавши доповідь судді про обставини кримінального провадження та суть апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу, прокурора, який вказував, що вирок суду є законним та обґрунтованим і підстави для його скасування чи зміни відсутні, провівши судові дебати та надавши останнє слово обвинуваченому, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину за обставин, зазначених у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується матеріалами, належним чином дослідженні судом першої інстанції, і учасниками провадження не оспорюються та під сумнів не ставляться.
Призначене обвинуваченому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, а його обґрунтованість ніким, в тому числі і обвинуваченим, не оспорюється.
Суд першої інстанції дослідив усі обставини, що могли мати значення для прийняття рішення, а його висновок щодо винності і кваліфікації дій ОСОБА_7 за ст. 286 ч. 2 КК України, є правильним.
Колегія суддів погоджується з визначенням ступеня вини кожного з учасників дорожньо-транспортної пригоди - обвинуваченого ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_9 у розмірі 70% і 30% відповідно, оскільки саме ОСОБА_7 , як володілець джерела підвищеної небезпеки, виявивши створену велосипедистом небезпеку для руху, повинен був своєчасно реагувати гальмуванням. Крім того, експертизою встановлено, що ОСОБА_7 мав технічну можливість уникнути даної дорожньо-транспортної пригоди. Отже, є безпідставними доводи апеляційної скарги щодо встановлення розміру вини обвинуваченого і потерпілого.
Проте, колегія суддів вважає визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди дещо завищеним.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у п. 10 абз. 4 зазначено, що розмір відшкодування моральної шкоди може бути зменшений судом з урахуванням ступеня вини заподіювача і потерпілого та майнового стану відповідача.
Враховуючи обставини скоєної ДТП та її наслідків, ступінь вини кожного з водіїв, характер і тривалість немайнових втрат потерпілого, майновий стан та особу обвинуваченого, який працює водієм та має на утриманні малолітню дитину, виходячи з принципу розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає, що у частині вирішення спору про розмір відшкодування моральної шкоди, рішення суду не в повній мірі відповідає обсягу моральних страждань та ступеню вини, стану здоров'я потерпілого, а тому його слід змінити шляхом зменшення розміру такого відшкодування до 50000 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 задовольнити частково.
Змінити вирок Кролевецького районного суду Сумської області від 26 травня 2014 року відносно ОСОБА_7 в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_9 щодо стягнення з ОСОБА_7 у відшкодування моральної шкоди.
Зменшити присуджену до стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 суму відшкодування моральної шкоди, визначивши її у розмірі 50000 грн.
В решті вирок суду залишити без змін.
На ухвалу Апеляційного суду може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4