Провадження № 22ц/790/5225/14 Головуючий 1 інстанції Шинкарчук Я.А.
Справа № 635/10463/13-ц Доповідач - Коровін С.Г.
Категорія: трудові
23 липня 2014 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі :
Головуючого: - Коровіна С.Г.
Суддів : - Бездітко В.М.
Довгаль А.П.
При секретарі: - Огарьовій О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою науково-промислового впроваджувального холдингового департаменту «Інжинірингово-технічний центр стратегічних розробок та передових технологій» на рішення Харківського районного суду Харківської області від 08 травня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_5 до науково-промислового впроваджувального холдингового департаменту «Інжинірингово-технічний центр стратегічних розробок та передових технологій» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, -
В листопаді 2013 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до науково-промислового впроваджувального холдингового департаменту «Інжинірингово-технічного центру стратегічних розробок та передових технологій» і просила стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі 10848,20 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 28312,8 грн. за період з 19 листопаду 2010 року по 28 лютого 2013 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що з 10 жовтня 2008 року її чоловік ОСОБА_6 працював у відповідача сторожем. В період з 2008 по 2009 рік заробітну плату йому виплачували не регулярно, а з січня 2010 року виплати припинилися. Після цього чоловік позивачки звільнився з підприємства за власним бажанням з 18 листопада 2010 року. позивачка стверджувала, що на час звільнення у підприємства перед працівником існувала заборгованість по заробітній платі в розмірі 10848,20 грн. В день звільнення зазначену суму працівнику сплачено не було.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Позивач є єдиним спадкоємцем після смерті чоловіка, спадщину прийняла і просила стягнути з відповідача заборгованість перед звільненим працівником.
08 травня 2014 року ОСОБА_5 звернулася до суду із заявою про відмову від позовних вимог в частині нарахованої але не сплаченої ОСОБА_6 заробітної плати у зв'язку з тим, що ця заборгованість погашена відповідачем добровільно 14.04.2014 року (а.с.122).
Ухвалою суду від 08 травня 2014 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі.
Відповідач поти позову заперечував і посилався на те, що на час звільнення заборгованість підприємства перед ОСОБА_6 складала 4549,23 грн. Відповідач добровільно перерахував зазначену суму на картковий рахунок працівника 14.04.2014 року (а.с.116).
Рішенням суду позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача середню заробітну плату за період з 19 листопада 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 27743 грн. 60 коп.
Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 277 грн.78 коп.
В апеляційній скарзі поставлено питання про скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення по відмову у задоволені позову. Апелянт вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням вимог матеріального і процесуального закону.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції не врахував, що відповідно до ст.94 КЗпП України заробітною платою визнається винагорода, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу. Стаття 1227 ЦК передбачено отримання членами сім'ї померлого працівника заробітної плати яка була нарахована працівнику, але не була отримана ним за життя. Апелянт вважає, що предметом позову є не заробітна плата працівника, яка з вини власника не була йому сплачена своєчасно, а застосування відповідальності власника або уповноваженого ним органу за весь час затримки розрахунку при звільненні. Апелянт стверджує, що положення ст. 1227 ЦК України на спірні правовідносини не поширюються. Крім того суд неправильно встановив середню заробітну плату звільненого працівника і відповідно неправильно нарахував суму стягнення.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся за зазначеним в справі місцем знаходження, але з поштового повідомлення у повернутому до суду листі зазначено, що за зазначена адреса в м. Мерефа відсутня.
Заслухавши доповідача, позивача, перевіривши обставини справи колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 працював на підприємстві відповідача у якості сторожа з 10 жовтня 2008 року на підставі наказу № 36-к від 10.10.2008 року і звільнений за власним бажанням з підприємства 18 листопада 2010 року на підставі наказу №22-к від 18.11.2010 року. На час звільнення працівника мала місце заборгованість по заробітній платі.
За життя ОСОБА_6 у встановленому законом порядку з вимогами про стягнення несплаченої заробітної плати та з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Єдиним спадкоємцем після його смерті залишилася дружина ОСОБА_5 - позивач у справі.
Відповідач не заперечував проти того, що на час звільнення ОСОБА_6 у підприємства мала місце заборгованість перед працівником в сумі 4549 грн.23 коп., яку було перераховано на картку працівника 14 квітня 2014 року, а в ході розгляду справи зазначену суму передано позивачу ОСОБА_5 Позивач проти цього не заперечувала, підтвердила ці обставини і в апеляційному суді. За заявою позивача ухвалою суду від 08 травня 2014 року закрито провадження у справі в частини позову про стягнення заборгованості по заробітній платі (а.с.28). Позивач зазначену ухвалу не оскаржив.
У відповідності до ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1)чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2)чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3)які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
5)чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до вимог ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцю, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Посилаючись на зазначений закон суд першої інстанції не вражав того, що зазначеним законом передбачено, що визначені в ньому суми передаються членам сім'ї, якщо вони належали спадкодавцю. З матеріалів справи вбачається, що на час смерті спадкодавцю ОСОБА_6 належала нарахована але не сплачена з вини відповідача заробітна плата в розмірі 4549 грн.23 коп. Зазначену суму відповідач добровільно передав позивачу і вона її отримала. У зв'язку з цим відмовилася від позову в цій частині і суд закрив провадження у справі.
Згідно ч.1ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
У відповідності до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Зазначеним законом передбачено не стягнення заробітної плати, яка нарахована працівникові за виконану роботу, а відповідальність власника або уповноваженого ним органу за затримку розрахунку при звільненні.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що правила ст. 1227 ЦК України розповсюджуються на ці правовідносини. Стягнення на користь спадкоємця сум, які могли б бути стягнуті на користь колишнього працівника за життя в порядку ст.116,117 КЗпП України законом не передбачено.
Оскільки суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги, то таке рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 08 травня 2014 року скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_5 до науково-промислового впроваджувального холдингового департаменту «Інжинірингово-технічного центру стратегічних розробок та передових технологій» про стягнення заборгованості по заробітній платі - відмовити.
Рішення набирає законної сили негайно і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -