ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/6380/14-ц
провадження № 2/753/3495/14
"21" липня 2014 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Трусової Т.О.,
при секретарі Мінасян С.Г., з участю: представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника третьої особи Козлюк Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, треті особи: відділ державної виконавчої служби Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області, Дарницька районна в м. Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування, про стягнення суми індексації та пені за прострочення сплати аліментів, позбавлення батьківських прав, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про зменшення розміру аліментів, звільнення від сплати заборгованості по аліментах та пені за їх прострочення, -
У квітні 2014 р. ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по аліментах в сумі 54200 грн., пені за прострочення сплати аліментів в сумі 259698 грн. та позбавлення батьківських прав стосовно малолітніх синів ОСОБА_6 та ОСОБА_7.
Позов обґрунтований наступним. ОСОБА_5 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилися сини ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 вересня 2011 р. з відповідача стягнуто аліменти на утримання двох дітей в розмірі 2000 грн. щомісячно. З вини відповідача виникла заборгованість по аліментах, так як кожного місяця він сплачував кошти на утримання дітей не в повному обсязі або взагалі не сплачував. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19 грудня 2012 р. з відповідача стягнуто заборгованість по аліментах, яка утворилась за період з січня 2011 р. по липень 2012 р., в сумі 19100 грн. та пеню за прострочення сплати аліментів в сумі 5764 грн. Проте і після винесення вказаного рішення відповідач продовжує умисно ухилятися від сплати аліментів, відмовляється погасити заборгованість та сплатити пеню. Таким чином з відповідача підлягає стягненню заборгованість по аліментах та пеня за прострочення сплати аліментів в розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення.
В обґрунтування вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 зазначила, що з моменту розірвання їх стосунків відповідач жодного разу не виявив бажання побачити синів, з дітьми він взагалі не спілкується, не утримує їх матеріально, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток.
З урахуванням змін, внесених в судовому засіданні, ОСОБА_5 просила: стягнути з ОСОБА_3 індексацію аліментів в сумі 342 грн., неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 64638,50 грн., нараховану за період з січня 2013 р. по червень 2014 р., та позбавити його батьківських прав стосовно малолітніх синів ОСОБА_6 і ОСОБА_7.
Не визнаючи вимоги первісного позову про стягнення заборгованості по аліментах та пені за прострочення їх сплати, ОСОБА_3 пред'явив до ОСОБА_5 зустрічний позов про зменшення розміру аліментів до 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, звільнення від сплати заборгованості по аліментах та пені за період з серпня 2012 р.
Зустрічний позов обґрунтований наступним. На підставі рішення суду ОСОБА_3 зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання двох дітей в розмірі 2000 грн., проте через відсутність доходів він не мав можливості сплачувати аліменти у повному обсязі, у зв'язку з чим накопичувався борг. Після розірвання шлюбу він змушений був повертати кошти, позичені в 2009 р. на ремонт придбаного разом з дружиною будинку, яким користується лише колишня дружина з дітьми. Щоб погасити борги та хоча б частково сплатити присуджені аліменти, у квітні 2012 р. він продав свій автомобіль. Кошти від продажу автомобіля одразу закінчились, а інших доходів у нього не було, так як він втратив роботу, ставши на облік у службі зайнятості. Тому з травня 2012 р. сплачувати аліменти йому допомагали батьки-пенсіонери. З урахуванням зазначених обставин аліменти сплачувались ним не в такому розмірі як визначив суд. У травні 2013 р. він влаштувався на роботу в ТОВ «Комплекс Агромарс», однак розмір його заробітної плати нижче розміру присуджених аліментів. Знайти більш високооплачувану роботу в м. Кагарлик неможливо, нерухомого чи рухомого майна у його власності немає, а на його утриманні ще і перебувають батьки-пенсіонери. Він не ухилявся від обов'язку сплачувати аліменти, з'являвся до державного виконавця, надав відповідні довідки зі служби зайнятості та з місця роботи і перераховував аліменти в тому розмірі, який міг сплатити. Оскільки причиною виникнення заборгованості є низька заробітна плата, і вказана обставина від нього не залежить, наявні підстави для звільнення його від сплати заборгованості по аліментах, пені та зменшення розміру аліментів до мінімального, визначеного законом.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 первісний позов підтримала, зустрічний не визнала. Позивач ОСОБА_5 надала письмові заперечення на зустрічний позов пославшись на те, що з моменту винесення рішення про стягнення аліментів матеріальний та сімейний стан ОСОБА_3 не змінився і стан його здоров'я не погіршився. При винесенні рішення про стягнення аліментів він уже не працював, його батьки знаходились на пенсії, про наявність боргів відповідач не зазначав. Відповідач проживає в газифікованому будинку, має господарство, город, сад, отримує дохід від зайняття художньою ліпкою з гіпсу. За міркуванням позивача відповідач влаштувався офіційно на роботу, щоб зменшити розмір аліментів, а наведені ним обставини не є підставою для зменшення розміру аліментів, звільнення від сплати заборгованості та пені.
Відповідач ОСОБА_3 визнав первісний позов в частині позбавлення його батьківських прав щодо синів ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Інші вимоги не визнав, просив задовольнити зустрічний позов, зменшивши розмір аліментів до 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, звільнити його від сплати заборгованості по аліментах та пені за їх прострочення за період з серпня 2012 р. Пояснив, що жодних доходів, окрім офіційної заробітної плати він не має, і сплачує аліменти в розмірі, який він спроможний сплачувати за своїм матеріальним станом.
Представник Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації Козлюк Л.І. підтримала висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.
Представник відділу державної виконавчої служби Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області Запорожець В.І. надала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Вислухавши пояснення сторін, представників позивача та третьої особи, дослідивши заперечення та письмові докази, суд вважає встановленими наступні обставини і визначені відповідно до них правовідносини.
З 29 листопада 2008 р. ОСОБА_5 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилися сини ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 12, 9, 10).
Рішенням Дарницького районного шлюбу м. Києва від 13 вересня 2011 р. з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 стягнуті аліменти на утримання двох дітей в розмірі 2000 грн. щомісячно починаючи з 21 січня 2011 р. до їх повноліття (а.с. 87-88).
Судом встановлено, що ОСОБА_3 сплачував аліменти на утримання дітей в меншому розмірі, ніж встановлено рішенням суду, а в певні місяці взагалі не сплачував, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Згідно наданого державним виконавцем розрахунку розмір заборгованості відповідача за аліментами станом на 1 липня 2014 р. становить 47850 грн. (а.с. 72) і сторонами не оспорюється.
Відповідно до ч. 2 ст. 184 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Законом, який визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, є Закон України «Про індексацію грошових доходів населення».
Відповідно до ст. 6 вищевказаного Закону порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Механізм проведення індексації визначений Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.
Згідно наданого позивачем розрахунку розмір індексації аліментів за період з січня 2013 р. по червень 2014 р. становить 342 грн.
На неправильність вказаного розрахунку відповідач не послався і доказів, які б спростовували цей розрахунок, не надав.
Ст. 196 Сімейного кодексу України передбачає право одержувача аліментів на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. При цьому законодавець чітко визначив, що обов'язковою умовою для стягнення пені є наявність вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, у виникненні заборгованості за аліментами.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19 грудня 2012 р. з ОСОБА_3 вже стягувалась пеня за прострочення сплати аліментів за період з січня 2011 р. по липень 2012 р. в сумі 5764 грн. (а.с. 55-56).
Позивач просить стягнути пеню за прострочення сплати аліментів за період з січня 2013 р. по червень 2014 р. включно в сумі 64638,50 грн. вважаючи доведеною вину відповідача у виникненні заборгованості за аліментами.
Вимоги зустрічного позову про звільнення від сплати заборгованості за аліментами ґрунтуються на положеннях ч. 2 ст. 197 Сімейного кодексу України, якою передбачено, що за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 192 Сімейного Кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Виходячи зі змісту вказаної норми закону умовою зменшення або збільшення розміру аліментів є зміна обставин, які враховувалися судом при визначенні розміру аліментів.
Ухвалюючи рішення про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання двох дітей в розмірі 2000 грн., суд зокрема врахував, що він не працює, має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, має нормальний стан здоров'я, з нього не проводиться стягнення за виконавчими документами, а мати дітей перебуває в декретній відпустці.
Як вбачається з наданих ОСОБА_3 доказів, з часу, який пройшов після винесення рішення про стягнення аліментів, істотно змінився його матеріальний стан.
За поясненнями ОСОБА_3, не маючи коштів для погашення боргів та сплати аліментів, він продав належний особисто йому автомобіль, що узгоджується з відомостями інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів та утриманих податків, де зафіксовано одержання відповідачем в 4 кв. 2011 р. доходу від продажу транспортного засобу в сумі 93977,56 грн. Дані про доходи відповідача в 1-3 кв. 2011 р. та 1 кв. 2012 р. у вказаному реєстрі відсутні. (а.с. 60).
З 23 квітня 2012 р. по 3 травня 2013 р. ОСОБА_3 мав статус безробітного і перебував на обліку в Кагарлицькому районному центрі зайнятості, отримуючи допомогу по безробіттю, середній розмір якої становив 345,49 грн. (а.с. 59).
З 30 квітня 2013 р. ОСОБА_3 працює в ТОВ «Комплекс Агромарс» філія «Кагарлицький елеватор» на посаді охоронника (а.с. 57).
За даними довідки про доходи відповідача його середньомісячна заробітна плата за період з травня 2013 р. по травень 2014 р. (а.с. 58) становила 1164,74 грн.
Доводи позивача про те, що відповідач має інші доходи, зокрема дохід від особистого господарства та від зайняття художньою ліпкою, є нічим не підтвердженим припущенням і не приймаються судом до уваги.
З довідки-розрахунку про стан заборгованості за аліментами вбачається, що протягом серпня 2012 р. - червня 2014 р. ОСОБА_3 повністю від сплати аліментів не ухилявся, але сплачував аліменти в меншому розмірі, ніж було присуджено.
У квітні 2012 р. ОСОБА_3 звертався до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, але рішенням суду від 4 вересня 2012 р. у задоволенні позову було відмовлено (а.с. 89-92).
З огляду на встановлені обставини суд вважає доведеним, що заборгованість за аліментами виникла не з вини ОСОБА_3, а внаслідок відсутності у нього доходів, достатніх для сплати аліментів у присудженому розмірі, у зв'язку з чим підстав для судового захисту права одержувача аліментів на їх своєчасне одержання шляхом стягнення пені суд не вбачає.
Враховуючи нормальний стан здоров'я платника аліментів, відсутність змін його сімейного стану, суд не вважає встановлені обставини підставою для звільнення відповідача від сплати заборгованості за аліментами.
Оскільки відповідач не звільняється від сплати заборгованості за аліментами, стягненню з нього підлягає сума індексації аліментів у визначеному позивачем розмірі.
Разом з тим погіршення матеріального положення відповідача в порівнянні з положенням, яке існувало на час винесення рішення про стягнення аліментів, наявність у нього стабільної роботи і регулярного доходу, свідчить про те, що сплата аліментів у твердій грошовій сумі у визначеному судом розмірі не відповідає положенням ст. 184 Сімейного кодексу України і ставить платника аліментів у скрутне матеріальне становище.
За таких обставин суд вбачає підстави для переведення аліментів, які сплачує відповідач, у частку від його доходів.
На думку суду сплата відповідачем аліментів на утримання двох дітей в розмірі 1/3 частки від його доходів, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, забезпечить утримання дітей і не поставить платника аліментів у скрутне матеріальне становище.
Вирішуючи вимогу первісного позову про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав по відношенню до малолітніх синів ОСОБА_6 та Євгенія суд виходить з положень ч. 4 ст. 174 ЦПК України, відповідно до яких у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дарницька районна в м. Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування надала висновок від 16 червня 2014 р. № 101-4130/01, яким рекомендувала позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно його малолітніх синів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 35-36).
Отже враховуючи безумовне визнання ОСОБА_3 позову в частині позбавлення батьківських прав, яке не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України суд здійснює розподіл понесених позивачем судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов про стягнення аліментів судовим збором не оплачується, підстав для присудження з позивача на користь відповідача судового збору, сплаченого за позов про зменшення розміру аліментів, суд не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 27, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_5 та зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 суму індексації аліментів в розмірі 342 грн.
Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав по відношенню до малолітніх синів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Зменшити розмір аліментних зобов'язань ОСОБА_3 на утримання синів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначених рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 вересня 2011 року.
Від дня набрання рішенням законної сили стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання синів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/3 частки усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, до досягнення дітьми повноліття.
У позові ОСОБА_5 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів відмовити.
У зустрічному позові ОСОБА_3 про звільнення від сплати заборгованості по аліментах відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 судові витрати в сумі 243,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: