Провадження № 22-ц/790/4002/14 Головуючий 1 інстанції -
Справа № 640/3519/14-ц Бородіна Н.М.
Категорія: договірні Доповідач - Швецова Л.А.
21 липня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :
головуючого - Швецової Л.А.
суддів - Тичкової О.Ю., Костенко Т.М.
при секретарі - Каменській Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 квітня 2014 року
у справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
У листопаді 2013 року позивач - Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (далі: КП «ХТМ») звернувся до суду з позовом, у якому вказував на те, що відповідачу по справі ОСОБА_2 належать на праві власності нежитлові приміщення першого поверху у житловому будинку АДРЕСА_1, загальною площею 33,3 кв.м., з централізованою системою опалення.
На підставі договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 16612 від 01.12.2011 року, укладеного між КП «ХТМ» та ОСОБА_2, останній є споживачем теплової енергії по о/р НОМЕР_1 за тарифами для нежитлових приміщень.
Однак, впродовж тривалого часу надані послуги відповідач оплачує у не повному обсязі, у зв'язку з чим утворилась значна заборгованість з оплати цих послуг, загальний розмір якої становить 7998,20 грн.
Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що в добровільному порядку погашати існуючу заборгованість відповідач ОСОБА_2 не бажає, позивач просив суд в примусовому порядку стягнути з останнього на його користь існуючу заборгованість у розмірі 7998,20 грн.
Відповідач по справі позов не визнав, зазначивши, що він здійснював повноцінну та своєчасну сплату послуг теплопостачання, яка була здійснена на рахунки за адресою житлової квартири, а саме: АДРЕСА_1 що відповідає нежитловим приміщенням за надання послуг до яких вимагає сплати позивач, але КП «ХТМ» не зважаючи на письмову заяву відповідача не зробило перерахунок цих коштів на відповідно закріплений рахунок за відповідним нежитловим приміщенням і тим самим позивач вимагає від відповідача повторно сплатити за надані послуги не зважаючи на раніше здійснені платежі. На підтвердження своїх заперечень відповідач надав копії квитанцій про сплату за послуги теплопостачання. Також просив застосувати строк позовної давності.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18 квітня 2014 року позовні вимоги КП «ХТМ» були задоволені.
Стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за договором купівлі-продажу теплової енергії № 16612 у розмірі 7998 грн. 20 коп., а також судові витрати по сплаті судового збору у сумі 229 грн. 40 коп.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 звернувся на це рішення з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення, як таке що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити КП «ХТМ» в задоволенні її позовних вимог.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.
Однак, у даному випадку ухвалене судом першої інстанції у справі рішення не відповідає зазначеним вимогам процесуального закону.
Задовольняючи позов КП «ХТМ», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були надані належні та допустимі докази на підтвердження наявності заборгованості відповідача за отримані послуги КП « ХТМ» і що сума заборгованості у розмірі 7998,20 грн. знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і є обґрунтованою.
Однак, із таким висновком районного суду погодитися не можна, оскільки цей висновок не відповідає матеріалам справи та не ґрунтується на законі.
Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Виконавцем житлово-комунальних послуг є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є наданя житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Споживачем житлово-комунальних послуг вважаться фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Статтями 20 та 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, відповідно до яких споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком виконавця - є надання таких послуг вчасно та відповідної якості.
Зокрема, обов'язком споживача є оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.
За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Загальні умови виконання зобов'язань передбачені ст. 527 ЦК України. Згідно цієї правової норми зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст. 525, 526, 530, 610, 611 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Судовим розглядом встановлено, що на підставі рішення суду від 18.05.2007 року за позивачем було визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 як нежитлові приміщення першого поверху вказаного будинку з централізованою системою опалення.
05.03.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії, згідно якого позивач постачає відповідачу теплову енергію на опалення та гарячу воду у нежитлові приміщення будинку АДРЕСА_1 за тарифами, встановленими для нежитлових приміщень.
До укладення вищевказаного договору, відповідачем проводилась оплата за отримані послуги на ор НОМЕР_2, за яким обліковувалася квартира АДРЕСА_1 і виникла переплата у сумі 8759,13 грн., однак, після відкриття ор № НОМЕР_1 (за нежитловим приміщенням), вказана сума переплати КП «ХТМ» врахована не була.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача не заперечувала того факту, що встановлена переплата не була врахована по рахунку ОСОБА_2 по нежитлових приміщеннях і тому з урахуванням сплачених сум, сума заборгованості ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу теплової енергії від 05.03.2012 року складає 150,05 грн.
Всупереч вимог ст. 213 ЦПК України районний суд не взяв до уваги, що відповідач у вказаний період на підставі відповідних рахунків позивача вчасно і у повній мірі сплачував за отримані послуги. При цьому за відсутності між сторонами з цього приводу відповідного договору і за змістом ст. 534 ЦК України у позивача не було правових підстав для одностороннього зарахування отриманих платежів для погашення заборгованості за іншим рахунком, ніж це було зазначено.
Виходячи з наведенного апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. а рішення суду зміні.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 316, 317, 319-324, 327 ЦПК України, судова колегія -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 квітня 2014 року змінити.
Зменшити розмір суми, стягнутої з ОСОБА_2 на користь КП « Харківські теплові мережі» з 7998,20 грн. до 150,05 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий :
Судді :