Провадження № 2/537/540/2014
Справа № 537/1702/14-ц
28.07.2014 Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:
головуючого судді Демиденка І.О.
при секретарі Уткіні О.О.
за участю представника позивача ОСОБА_1
за участю представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, яка також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_5 , за участю третьої особи - Органу опіки та піклування Виконкому Крюківської районної ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
Позивач - ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просить постановити рішення, яким визнати ОСОБА_4 та малолітню ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.
На обґрунтування позову зазначив, що 18.08.2006 року між ним та ОСОБА_4 був зареєстрований шлюб. В шлюбі вони мають малолітню доньку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно договору дарування від 10.05.2007 року йому на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. 01.11.2008 року в квартирі була зареєстрована відповідачка, як член сім»ї Донька також зареєстрована в квартирі . 26.06.2011 року шлюб між ним та відповідачкою був розірваний . Починаючи з лютого 2013 року відповідачка та донька проживають в іншому місці. В добровільному порядку відповідач не бажає виписатися. Виходячи з викладеного, просить суд визнати ОСОБА_4 та малолітню ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.
Позивач - ОСОБА_3 в судове засідання не з»явився, надав суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить справу розглядати у його відсутність.
Представник позивача - ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити .
Відповідач ОСОБА_4, яка також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнала, суду пояснила, що в квартирі вони проживали по вересень 2013 року, а не по лютий 2013 року, як вказує позивач у позові . У вересні 2013 року вона з донькою вимушена була віднайти інше житло, оскільки позивач своєю протиправною поведінкою створив нестерпні умови для спільного проживання однією сім»єю. Окрім того, став безпідставно звинувачувати її в крадіжці майна, що стало предметом розслідування слідчим Крюківського РВ КМУ УМВС України в Полтавській області Черновим В.Л. Також вказала, що відповідно до ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім»ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. З урахуванням вищевикладеного просить відмовити ОСОБА_3 у задоволенні його позову.
Представник відповідача - ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав з підстав, зазначених відповідачкою і просив суд відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову .
Третя особа - Орган опіки та піклування виконкому Крюківської районної ради м. Кременчука в судове засідання свого представника не направив, надіслав на адресу суду листа, відповідно до якого просить розглядати справу без участі їх представника та зазначив, що вважають за недоцільне визнавати малолітню ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника відповідача, свідка ОСОБА_12, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, приходить до наступних висновків.
Як встановлено в судовому засіданні 18.08.2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був зареєстрований шлюб у Центральному відділі РАЦС Кременчуцького міського управління юстиції за актовим записом № 686.
Від сумісного проживання сторони мають малолітню доньку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, виданого Автозаводським відділом реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області 13.06.2007 року.
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області твід 29.06.2011 року шлюб між сторонами було розірвано.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 10.05.2007 року на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, що підтверджується копією договору дарування від 10.05.2007 року , посвідченого державним нотаріусом Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори Бухаровою С.К.
Згідно довідки про склад сім»ї з Житлово-будівельного кооперативу № 3/60 від 25.03.2014 року за вих. № 84 в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до акту обстеження факту не проживання від 28.03.20014 року, складеного житлово-будівельним кооперативом № 3/60 на підставі опитування членів ЖБК № 3/60 ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - ОСОБА_4 та її дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою : АДРЕСА_1 не проживають з лютого 2013 року.
У відповідності до ст.ст. 47,48 Конституції України гарантоване кожному право на житло, ніхто не може бути позбавлений житла.
Частиною 4 статті 9 Житлового Кодексу України передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як на підставі і в порядку , передбаченому законом.
Згідно ч.4 ст.156, ч.2 ст.64 Житлового Кодексу України до членів сім»ї власника будинку ( квартири) належать дружина, діти і батьки.
У відповідності до ч.4 ст.156 Житлового Кодексу України припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє колишніх членів сім»ї права користування займаним приміщенням.
Таким чином, відповідач до моменту залишення квартири була колишнім членом сім»ї власника та мала право користування жилим приміщенням.
Відповідно до ст. 150 Житлового Кодексу України громадяни, які мають у приватній власності будинок ( частину будинку), квартиру, користуються ним ( нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
З пояснень сторін та матеріалів справи встановлено, що між сторонами виникли неприязні стосунки, що призвели до неможливості спільного проживання в даній квартирі.
Згідно рішення Виконкому Крюківської районної ради м. Кременчука від 29.05.2014 року за № 129 є недоцільним визнання малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.
Статтею 405 ЦК України передбачено, що члени сім»ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім»ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім»ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 вказав, що ним проводилось досудове розслідування в кримінальному провадженні відомості щодо якого були внесені до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 Під час розслідування ним було встановлено наявність спору між подружжям про розподіл спільного майна , також було встановлено, що ОСОБА_4 з донькою не проживає постійно в квартирі АДРЕСА_1 з вересня 2013 року.
Частиною 1 статті 61 ЦПК України передбачено, що обставини , визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Отже, судом достовірно встановлено, що відповідачі - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не проживають в спірному житловому приміщенні - квартирі АДРЕСА_1 з вересня 2013 року, а відтак відсутні правові підстави для задоволення позову.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не доведена відсутність проживання відповідачки з її малолітньою дитиною у спірній квартирі понад 1 рік без поважних причин.
Керуючись ст.ст. 10,11,60,79,212,213,215 ЦПК України, ст. 9 ч.4, ст.64 ч.2, ст. 150, ст. 156 ч.4 Житлового Кодексу України, ст.405 ЦК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, яка також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: І.О.ДЕМИДЕНКО
Повний текст рішення виготовлений 29.07.2014 року