15 липня 2014 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ситнік О.М., розглянувши касаційну скаргу
ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 25 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди,
У серпні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що 03 травня 2013 року у вечірній час біля будинку по вул. Пушкінській, 66-а у м. Миколаєві її собаку породи «Чи-хуа-хуа» за холку вкусив собака бійцівської породи «Стаффордширський тер'єр», який належить ОСОБА_2, внаслідок чого її псу були заподіяні тілесні ушкодження від яких він помер. Постановою адміністративної комісії адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради від 28 травня 2013 року ОСОБА_2 визнано винним у порушенні правил тримання домашніх собак та котів у м. Миколаєві та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 154 КУпАП.
Просила стягнути з відповідача 8 тис. грн на відшкодування майнової шкоди та 8 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 травня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 25 червня 2014 року, позов задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 7980 грн на відшкодування майнової шкоди та 2 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У іншій частині позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими.
Судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно, всебічно досліджено і оцінено обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначено юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює.
Суди обґрунтовано задовольнили позов частково відповідно до вимог ст. 1187 ЦК України з урахуванням роз'яснень, наведених у п. п. 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 березня 2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» та у п. 9 постанови Пленуму Верховного суду від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
На підставі наведеного та керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Додані до касаційної скарги матеріали повернути особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ О.М. Ситнік