18 липня 2014 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Колодійчук В.М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до прокуратури Автономної Республіки Крим, Головного управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим про стягнення моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до прокуратури Автономної Республіки Крим, Головного управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим про стягнення моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що стосовно ОСОБА_2 було незаконно порушено кримінальну справу за ознаками ст. 212 ч. 2 та ст. 366 ч. 2 КК України та було притягнуто останнього в якості обвинуваченого, при цьому в подальшому його було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
ОСОБА_2 вважає, що він зазнав тяжких моральних страждань, викликаних перебуванням під слідством та знаходженням під вартою протягом дев'яти місяців, у зв'язку з чим просив суд ухвалити рішення, яким стягнути із відповідачів на його користь 300 тис. грн у відшкодування моральної шкоди та зобов'язати прокуратуру Автономної Республіки Крим направити на його адресу офіційні письмові вибачення за незаконне звинувачення у скоєнні злочину.
Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2014 року, ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно і всебічно досліджено і оцінено обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначено юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вірного висновку що позивачем, у відповідності до положень ст.ст. 58, 60 ЦПК України, не надано доказів та не доведено виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Зі змісту оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що скарга є необґрунтованою і наведені у ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
Відсутні і передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.
На підставі наведеного та керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до прокуратури Автономної Республіки Крим, Головного управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим про стягнення моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії.
Додані до касаційної скарги матеріали повернути, особі яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ В.М. Колодійчук