іменем україни
16 липня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Гвоздика П.О.,
суддів: Євграфової Є.П., Журавель В.І.,
Касьяна О.П., Ситнік О.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 13 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 13 березня 2014 року,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що 21 травня 2007 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» був укладений кредитний договір № 06-2.1/444, за яким ОСОБА_3 отримав кредит в сумі 21 400 доларів США.
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 23 травня 2007 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_3 укладений договір наступної іпотеки, за яким передано банку в іпотеку житловий будинок та земельну ділянку площею 0,15 га за адресою: АДРЕСА_1.
17 грудня 2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір відступлення права вимоги, за яким банк відступає, а новий кредитор приймає кредитні портфелі за кредитними договорами, в тому числі за договором, укладеним з ОСОБА_3 21 травня 2007 року.
Відповідач неналежно виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, тому станом на 31 липня 2013 року має заборгованість, яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 19 884,28 доларів США (158 935 грн 05 коп.), за відсотками - 4 617,65 доларів США (36 908 грн 88 коп.), неустойки - 462,68 доларів США (3 698 грн 20 коп).
У зв'язку з цим позивач просив суд згідно із заявою про уточнення позовних вимог в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21 травня 2007 року № 06-2.1/444, яка станом на 16 грудня 2009 року складає 181 948 грн 42 коп: за кредитом - 158 541 грн 34 коп., за відсотками - 23 407 грн 08 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки -житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку площею 0,15 га за адресою: АДРЕСА_1, на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» шляхом проведення прилюдних торгів згідно із Законом України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 13 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 13 березня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі ТОВ «Кредитні ініціативи» просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, відмовляючи в позові, виходили із того, що вимоги до боржника від нового кредитора надходили на іншу адресу, ніж ту, де проживає відповідач. Крім того, кредитні договори, укладені відповідачем з банком, розірвані за рішенням суду, виконавче провадження з їх виконання закінчене, а ухвалою суду від 23 листопада 2010 року виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитними договорами розстрочене на 90 місяців з щомісячною виплатою 750 грн. У разі переходу до нового кредитора прав за кредитним договором, договорами забезпечення щодо нього обов'язковими є і рішення судів, ухвалені щодо виконання зобов'язань за цими договорами. Ухвала суду від 23 листопада 2010 року про розстрочення виконання рішення суду є обов'язковою і до нового кредитора. Крім того, на думку суду, позивач не довів прав нового кредитора.
Колегія суддів погоджується з висновками судів з таких підстав.
Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 16 грудня 2009 року, що набрало законної сили 18 лютого 2010 року, розірвано кредитний договір від 21 травня 2007 року № 06-2.1/444, укладений між ПАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_3 Цим же рішенням заборгованість за кредитом стягнута на користь банку та припинено нарахування відсотків.
Позов заявлено про звернення стягнення на майно, що передавалось в іпотеку, на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 21 травня 2007 року № 06-2.1/444.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Частиною 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що у разі прининення основного зобов'язання внаслідок розірвання договору право застави (іпотеки), що забезпечувало його виконання, також є припиненим.
Оскільки основне зобов'язання - кредитний договір від 21 травня 2007 року № 06-2.1/444 за рішенням суду припинений, правові підставі для звернення стягнення на предмет іпотеки за забезпечувальним договором відсутні.
Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» відхилити.
Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 13 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 13 березня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий П.О. Гвоздик
Судді: Є.П. Євграфова
В.І. Журавель
О.П. Касьян
О.М. Ситнік