іменем україни
23 липня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Ситнік О.М.,
суддів: Євграфової Є.П., Журавель В.І.,
Іваненко Ю.Г., Касьяна О.П.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Дзержинський районний відділ державної міграційної служби у м. Харкові, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Харківської області від 18 лютого 2014 року,
ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним вище позовом, зазначаючи, що 30 вересня 2013 року він з прилюдних торгів придбав квартиру АДРЕСА_1.
На сьогодні він не може реалізувати своє право власності на цю квартиру, оскільки в ній проживає та зареєстрований ОСОБА_4
Посилаючись на викладене та на підставі ст. ст. 346, 391 ЦК України, ОСОБА_3 просив визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування жилим приміщенням.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2013 року позов задоволено частково.
Визнано ОСОБА_4 таким, що втратив право користування жилим приміщенням - квартирою № АДРЕСА_1.
У решті позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 18 лютого 2014 року зазначене судове рішення скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Судами встановлено, що 30 вересня 2013 року ОСОБА_3 з прилюдних торгів придбав квартиру АДРЕСА_1, яка раніше належала на праві власності ОСОБА_4 Підставою виникнення права власності є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 30 вересня 2013 року № 2560.
Суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_4 таким, що втратив право користування жилим приміщенням - квартирою № АДРЕСА_1, посилаючись на положення ст. ст. 316, 321, 346, 383, 405 ЦК України та ст. 156 ЖК Української РСР, виходив із того, що право власності на спірну квартиру у ОСОБА_4 припинилося у зв'язку зі зверненням стягнення на майно за його зобов'язаннями, після реалізації даної квартири з прилюдних торгів. ОСОБА_4 не є членом сім'ї власника квартири - ОСОБА_3, тому не має права користування цим житлом.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, виходив із того, що на правовідносини, що склалися, не розповсюджуються правила ч. 2 ст. 405 ЦК України, якою передбачено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним та власником житла або законом.
Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 3, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законами України.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_3 посилався на те, що з 30 вересня 2013 року, коли він став власником спірної квартири до дати подання позову 04 листопада 2013 року він не може реалізувати своє право власності, оскільки попередній власник проживає та зареєстрований в цій квартирі. З інших підстав щодо втрати права користування відповідачем житловим приміщенням або усунення перешкод у користуванні власністю позивач вимог не заявляв.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_4 проживав у спірній квартирі як власник житла, на яке стягнуто звернення. Після проведення торгів з реалізації майна статус колишнього власника житла не змінювався, він продовжував проживати у спірній квартирі, тому у суду не було підстав вважати, що останній втратив право на користування спірною квартирою.
Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення апеляційного суду Харківської області від 18 лютого 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.М. Ситнік
Судді: Є.П. Євграфова
В.І. Журавель
Ю.Г. Іваненко
О.П. Касьян