Справа: № 810/6667/13-а Головуючий у 1-й інстанції:Журавель В.О. Суддя-доповідач: Губська О.А.
Іменем України
24 липня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Губської О.А.
суддів Парінова А.Б., Грибан І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача та скасувати вимогу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 19.11.2013 року № Ф-90 на суму 7440,68 грн.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач, зареєстрований як фізична особа-підприємець, з 1 січня 2012 року перебуває на спрощеній системі оподаткування, при цьому є пенсіонером за віком, що підтверджується в тому числі копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1, яке видано 07.10.2011, з довічним терміном дії.
При цьому, позивачу відповідно до положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" була призначена пенсія за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки позивач є особою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, йому присвоєно 4 категорію, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2.
Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що позивач бажає брати добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відповідачем надіслано позивачу вимоги про сплату боргу № Ф-90 від 19.11.2013, згідно з якою вимагалося сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску у сумі 7440,68 грн..
Вважаючи вказану вимогу протиправною, позивач звернулася до суду з позовом про її скасування.
Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову, при цьому виходив з того, що в силу положень пункту 4 частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивач є звільненим від сплати за себе єдиного соціального внеску, таким чином, дії відповідача щодо нарахування позивачу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є протиправними, а винесена стосовно нього вимога Білоцерківською ОДПІ Київської області щодо сплати недоїмки за єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є протиправною і підлягає скасуванню.
Відповідач з таким рішенням не погодився, в обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що критерієм звільнення від сплати єдиного внеску разом з фактом отримання пенсії, у тому числі пенсії за віком на пільгових умовах, є наявність у особи, яка обрала спрощену систему оподаткування статусу пенсіонера за віком, що встановлюється за відповідності всім умовам, визначеним законом, зокрема досягнення певного віку, після якого вона має право на призначення відповідної пенсії, а оскільки позивачу призначено пенсію із застосуванням ст. 55 Закону №796, він не є пенсіонером за віком в розумінні п.4. ч.1 ст. 4 Закону №2464, є платником ЄСВ та законом не звільнений від його сплати. У зв'язку із наведеним відповідач просив оскаржувану постанову суду скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.
Право чоловіків на пенсію за віком, що було передбачене частиною першою статті 12 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі по тексту - Закон № 1788-XII) та частиною першою статті 26 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закон № 1058-IV) у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, пов'язується, зокрема, з досягненням встановленого вказаними нормами пенсійного віку.
Пунктом першим частини першої статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено такий вид пенсій, як пенсія за віком.
У пункті 13 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV зазначено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії, щомісячного грошового утримання, зокрема й відповідно до Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі по тексту - Закон № 796-XII), призначається одна пенсія, щомісячне довічне грошове утримання за її вибором.
Разом з тим відповідно до статті 15 Закону № 1788-ХІІ умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом № 796-ХІІ або їм надається право на одержання пенсії на підставах, передбачених цим Законом. Статтею 2 Закону № 1788-ХІІ передбачено такі види пенсій: трудові пенсії (за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років), соціальні пенсії.
Частиною першою статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-ІV.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі по тексту - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
За приписами частини четвертої статті 4 зазначеного Закону (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом № 3609-VI, які набрали чинності 6 серпня 2011 року) особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів дійшла висновку, що статтею 26 Закону № 1058-ІV та статтею 12 Закону № 1788-ХІІ для громадян України встановлений загальний пенсійний вік, з настанням якого вони можуть претендувати на виплату пенсії за віком (зокрема для чоловіків він становив 60 років). Відповідно до статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-ІV.
Отже, особи, яким призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, є пенсіонерами за віком, і це відповідає Прикінцевим положенням Закону № 1058-ІV. Таким чином, фізичні особи-підприємці, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI, проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі.
Аналогічну правову позицію щодо застосування наведених норм матеріального права викладено у судових рішеннях Верховного Суду України у подібних правовідносинах (постанова від 03 червня 2014 року 21-199а14, постанова від 20 травня 2014 року № 21-149а14, постанова від 15 квітня 2014 року № 21-25а14).
Відповідно до частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Підсумовуючи викладене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог, при цьому обґрунтовано виходив з того, що в силу положень пункту 4 частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивач є звільненим від сплати за себе єдиного соціального внеску, таким чином, дії відповідача щодо нарахування позивачу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є протиправними, а винесена стосовно нього вимога Білоцерківською ОДПІ Київської області щодо сплати недоїмки за єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є протиправною і підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, посилання апелянта на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, під час розгляду апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.
Таким чином, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи і оскаржувана постанова прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді
Головуючий суддя Губська О.А.
Судді: Грибан І.О.
Парінов А.Б.