Справа: № 373/1421/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Опанасюк І.О. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С
Іменем України
25 липня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Мамчура Я.С.
суддів: Желтобрюх І.Л., Шостака О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження відповідно до ст. ст. 41, 197 КАС України в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 17 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Переяслав-Хмельницької міської ради про визнання дій неправомірними,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Переяслав-Хмельницької міської ради щодо нарахування та виплати йому одноразової компенсації як інваліду ІІ групи по захворюванню, пов'язаному з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до ч.1 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірною, зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату йому такої компенсації та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 17 червня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нову про задоволення адміністративного позову повністю. Посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що позивач просить здійснити їй перерахунок та виплату зазначених нею виплат з 1996 року по 2013 рік як інваліду 2 групи. Відповідно до наявних у матеріалах справи письмових документів 2 група інвалідності була встановлена позивачу лише 1 липня 2011 року, тому колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що право на такі виплати вона має лише з 2011 року.
Доказів того, що ОСОБА_2 мала право на отримання вищезазначених виплат до 1 липня 2011 року немає. Отже, колегія суддів погоджується, що позивач не має права вимагати відповідача провести їй перерахунок і здійснити виплату одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення як інваліду 2 групи до 1 липня 2011 року, а тому її позовні вимоги за період з 1996 року по 2011 рік задоволенню не підлягають.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд дійшов висновку про наявність порушення прав позивача з боку відповідача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації у передбаченому законом розмірі в період з 1 липня 2011 року (моменту встановлення їй 2 групи інвалідності) по 31.12.2011 р..
Однак, відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач не просить поновити строк звернення до суду, оскільки відповідно до ст. VI Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, яка передбачає строк позовної давності за вимогами про відшкодування ядерної шкоди, завданої здоров'ю, в тридцять років, а відповідно до Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» громадяни, здоров'ю та майну яких завдано шкоди, зумовленої негативним впливом іонізуючого випромінювання під час використання ядерної енергії, мають право на її відшкодування в повному обсязі відповідно до законодавства, право на подання позову про відшкодування шкоди не обмежується строком давності.
Згідно ст. 72 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», відповідальність за ядерну шкоду несе оператор, тобто експлуатуюча організація - призначена державою юридична особа, яка здійснює діяльність, пов'язану з вибором майданчика, проектуванням, будівництвом, введенням в експлуатацію, експлуатацією, зняттям з експлуатації ядерної установки або вибором майданчика, проектуванням, будівництвом, експлуатацією, закриттям сховища для захоронення радіоактивних відходів, забезпечує ядерну та радіаційну безпеку і несе відповідальність за ядерну шкоду.
Жодна особа, крім оператора, не несе відповідальності за ядерну шкоду, за винятком випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 8 ст. 73 цього Закону, відповідальність за шкоду, спричинену Чорнобильською катастрофою, встановлюється законом.
Отже, за таких обставин, суд вважає, що посилання позивача на норми Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» та норми Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, як на обґрунтування не порушення ним строку звернення до суду не може бути взяте до уваги.
Таким чином, вимоги про перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації у передбаченому законом розмірі в період з 1 липня по 31 грудня 2011 року задоволенню не підлягають в зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду.
Як встановлено судом першої інстанції в ході розгляду справи та вбачається з матеріалів справи, відповідачем виплата позивачу щорічної допомоги на оздоровлення протягом 2012 та 2013 років здійснена в повному обсязі відповідно до ч.1 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача в подальшому нараховувати та виплачувати їй щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», задоволенню не підлягають, оскільки доказів порушень прав, свобод та інтересів ОСОБА_2 відповідачем в майбутньому немає. А відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень (наявних на час звернення до суду) з боку органів державної влади.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення про необхідність відмовити в задоволенні адміністративного позову з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.
Керуючись статтями 41, 99, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд-,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 17 червня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Головуючий Мамчур Я.С.
Судді Желтобрюх І.Л.
Шостак О.О.
.
Головуючий суддя Мамчур Я.С
Судді: Шостак О.О.
Желтобрюх І.Л.