ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/8407/14 24.07.14
За позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»
До Державного підприємства «Енергоринок»
Про стягнення 10 168 947,95 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача: Ващенко Т.Д. представник за довіреністю № 38-4055/391 від 27.10.10.
Від відповідача: Сніжко В.Ю. представник за довіреністю № 01/17-621Д від 01.04.14.;
Шевчук В.В. представник за довіреністю № 01/44-630Д від 21.05.14.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (далі - позивач) до Державного підприємства «Енергоринок» (далі - відповідач) про стягнення 10 168 947,95 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано свої зобов'язання за Договором № 7004/02 від 31.05.11., що зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.14. порушено провадження у справі № 910/8407/14 та призначено її до розгляду на 29.05.14.
27.05.14. представником відповідача через відділ діловодства суду було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.
Крім того, 28.05.14. відповідачем через відділ діловодства суду було подано додаткові письмові пояснення по справі.
В судовому засіданні 29.05.14. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 26.06.14., про що сторони були повідомлені під розписку.
25.06.14. відповідачем через відділ діловодства суду було подано додаткові письмові пояснення по справі.
В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу № 910/8407/14 призначено до розгляду на 24.07.14.
23.07.14. відповідачем через відділ діловодства суду було подано додаткові письмові пояснення по справі.
В судовому засіданні 24.07.14. представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі.
Представники відповідача в судовому засіданні 24.07.14. проти позову заперечували.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/8407/14.
В судовому засіданні 24.07.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення спедставників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Відповідно до ст. 92 Конституції України, засади організації та експлуатації енергосистем визначаються виключно законом, яким сьогодні є Закон України "Про електроенергетику".
Згідно з преамбулою Закону України "Про електроенергетику", закон визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії.
Відповідно до ст. 15 вказаного Закону, купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники, незалежно від величини встановленої потужності чи обсягів відпуску електричної енергії, та весь її оптовий продаж здійснюється на оптовому ринку електричної енергії України, який, згідно ч. 2 зазначеної норми, створюється на підставі договору у якому визначаються мета та умови діяльності, права, обов'язки та відповідальність сторін. При цьому, Правила оптового ринку електричної енергії України, які є невід'ємною частиною договору, визначають механізм функціонування оптового ринку електричної енергії України, порядок розподілу навантажень між генеруючими джерелами, правила формування ринкової ціни на електричну енергію.
В силу ст.1 названого Закону, учасниками оптового ринку електричної енергії України є суб'єкти підприємницької діяльності, які продають та купують електроенергію на оптовому ринку електричної енергії України на підставі договору.
Укладення договору купівлі-продажу електричної енергії учасників оптового ринку електричної енергії з суб'єктом підприємницької діяльності, який здійснює оптове постачання електричної енергії відповідно до договору, на підставі якого створюється оптовий ринок електричної енергії, є однією з вимог функціонування оптового ринку електричної енергії України (ч.6 ст.15 Закону).
31.05.11. між позивачем (далі - ТЕЦ) та відповідачем (далі - ДПЕ) було укладено Договір № 7004/02 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) ТЕЦ зобов'язується продавати, а ДПЕ зобов'язується купувати електроенергію, вироблену ТЕЦ та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору.
Відповідно до п. 2.2 Договору ТЕЦ зобов'язується продавати, а ДПЕ зобов'язується купувати вироблену електроенергію в точках поставки - на межі балансової належності електричних мереж, що визначені в Актах розмежування балансової належності електричних мереж (додаток № 3 до Договору). Точки обліку електричної енергії наведені в додатку № 1 "Перелік місць встановлення приладів та систем розрахункового обліку". В разі змін в схемі обліку, сторони вносять відповідні зміни до додатків № 1 та 2 до Договору.
Згідно з п. 2.3 Договору тариф на електроенергію, яку ТЕЦ продає ДПЕ, затверджується Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі НКРЕ).
За приписами п. 24 Договору вартість електричної енергії, купленої ДПЕ у ТЕЦ в розрахунковому місяці, визначається на підставі тарифу відповідно до п.2.3 та фактичних обсягів електроенергії, купленої ДПЕ у ТЕЦ.
Розрахунок за куплену ДПЕ електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок ТЕЦ (для розрахунків за куплену електроенергію) та на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (для розрахунків з податку на додану вартість), та, за згодою Сторін, іншими формами, що передбачені чинним законодавством. Платіж на поточний рахунок із спеціальним режимом використання є невід'ємною частиною розрахунку за куплену ДПЕ електроенергію. Платежі за отриману ДПЕ у ТЕЦ електроенергію здійснюються кожного банківського дня з поточного рахунку із спеціальним режимом використання ДІІЕ відповідно до алгоритму ОРЕ, який затверджується НКРЕ (п. п. 4.1, 4.2 Договору).
Строк дії Договору сторонами було погоджено п. 8.6 з 01.06.11. до 30.06.11. та низкою додаткових угод до Договору його дію було продовжено до 30.06.14.
Спір у справі виник з в'язку з невиконанням відповідачем умов Договору по оплаті електроенергії за січень 2012 року, березень 2013 року, квітень 2013 року на суму 10 168 947,95 грн.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.
Матеріали справи містять підписані сторонами та скріплені їх печатками акти купівлі-продажу електроенергії за Договором за спірний період, рахунки-фактури.
Сторони за договором визнали свої зобов'язання за договором між членами оптового ринку електроенергетики (у відповідності до положень п. 2. Договору).
Відносини в галузі електроенергетики врегульовано спеціальним законодавством, зокрема, Законом України "Про електроенергетику" та іншими нормативно-правовими актами: положенням "Про Національну комісію регулювання електроенергетики України", затвердженим Указом Президента України від 21.04.98. № 335/98 тощо. Основні питання спільного користування електроенергією на підставах, умовах та в межах, визначених Законом України "Про електроенергетику", врегульовують, зокрема, ДЧОРЕ, Правила енергоринку та ряд інших додатків до Договору, що є невід'ємною його частиною.
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є господарським, при укладанні якого були застосовані спеціальні правила складання, в яких поєднанні майнові та організаційні елементи, притаманні господарським договорам.
Відповідно до ст. 15-1 Закону України "Про електроенергетику", для проведення розрахунків за куплену на оптовому ринку електричної енергії України та спожиту електричну енергію, зокрема, оптовий постачальник електричної енергії, яким є державне підприємство "Енергоринок", відкриває в установах уповноваженого банку поточні рахунки (до внесення змін Законом від 10.01.2002р. № 2921-ІІІ - "розподільчі рахунки") із спеціальним режимом використання.
Зазначені рахунки призначені для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії. Перерахування коштів енергогенеруючим компаніям та іншим суб'єктам підприємницької діяльності, які проводять продаж електричної енергії на оптовому ринку, здійснюється уповноваженим банком з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії відповідно до алгоритму, встановленого Національною комісією регулювання електроенергії України.
Виходячи з тлумачення поняття алгоритму та поточного рахунку із спеціальним режимом використання, яке наведено у статті 1 Закону України "Про електроенергетику", алгоритм розподілу коштів, який встановлюється НКРЕ України, застосовується до всіх без винятку поточних рахунків із спеціальним режимом використання, у тому числі і до таких рахунків ДП "Енергоринок". Таким чином умова про алгоритм розподілу коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника ДП "Енергоринок" є не договірною умовою, встановленою Договором між членами оптового рику електроенергії та додатками до нього, а нормою закону.
При цьому судом враховано, що у відповідності до матеріалів справи та наданих сторонами доказів відповідачем в рахунок погашення спожитої в січні 2012 року, березні 2013 року, квітні 2013 року електроенергії згідно Договору було сплачено на користь позивача грошові кошти у розмірі 637 486,47 грн. після звернення 29.04.14. (дата відбитку поштового штемпеля) позивача з даним позовом до суду.
Відповідно до п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
З огляду на викладене, у відповідності до приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у справі № 910/8407/14 в частині стягнення заборгованості в розмірі 637 486,47 грн. підлягає припиненню
Разом з тим, враховуючи викладене вище обґрунтування та з огляду на те, що позивач не довів належним чином недотримання відповідачем встановленого алгоритму використання коштів оптового ринку електричної енергії та порушення останнім прав позивача на одержання коштів за продану у січні 2012 року, березні 2013 року, квітні 2013 року електричну енергію на суму 9 531 461,48 грн., суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. У відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств і організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження недотримання відповідачем встановленого алгоритму використання коштів оптового ринку електричної енергії та порушення останнім прав позивача на одержання коштів за продану у січні 2012 року, березні 2013 року, квітні 2013 року електричну енергію на суму 9 531 461,48 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині не можна вважати обґрунтованими.
З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. В частині стягнення 637 486 (шістсот тридцять сім тисяч чотириста вісімдесят шість) грн. 47 коп. провадження у справі припинити.
2. В іншій частині в позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 28.07.14.
Суддя Т.М. Ващенко