Справа № 369/7321/13-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/780/569/14 Доповідач у 2 інстанції Зіміна
Категорія 20 23.07.2014
Іменем України
23 липня 2014 року м. Київ.
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
потерпілої: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_8
обвинуваченого: ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого, його захисника та прокурора на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 квітня 2014 року; -
Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 квітня 2014 року
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не маючого судимості,
засуджено за ч. 2 ст. 121, ч.4 ст. 187 КК України і призначено покарання:
- за ч.2 ст. 121 КК України у виді 9 (дев'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі;
- за ч.4 ст. 187 КК України у виді 9 (дев'яти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
У відповідності зі ст. 70 ч.1 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено ОСОБА_9 покарання, у виді 10 (десяти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
Строк відбування покарання ОСОБА_9 обчислюється з 22.01.2012 року.
Запобіжний захід ОСОБА_9 до набрання вироком законної сили залишено попередній - утримання під вартою.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_9 на користь потерпілої ОСОБА_7 29144 (двадцять дев'ять тисяч сто сорок чотири) грн. 10 коп. матеріальної шкоди і 150000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. моральної шкоди.
Вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.
Згідно із вироком, кримінальні правопорушення обвинуваченим були вчинені за наступних обставин.
22 січня 2012 року о 07 год. 00 хв., ОСОБА_9 , знаходячись в стані алкогольного сп'яніння та перебуваючись на автобусній зупинці, що на 21 км. автодороги Київ-Чоп в с. Стоянка, Києво-Святошинського району, Київської області, з корисливих мотивів, з метою заволодіння майном ОСОБА_10 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи при цьому дерев'яну биту для досягнення свого злочинного наміру, спрямованого на нанесення тілесних ушкоджень з метою заволодіння майном ОСОБА_10 , умисно наніс не менше двох ударів дерев'яною битою в область голови ОСОБА_10 , спричинивши йому тілесне ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми: синець правої бокової поверхні голови та шиї, крововиливи в м'яких покривах голови, багато уламковий перелом правої тім'яно-скроневої ділянки з переходом на основу черепа (згідно протоколу операції), багато уламковий вдавлений перелом тім'яно-потиличної ділянки з переходом на основу черепа, епідуральна гематома справа об'ємом 50 мл. і субдуральна гематома справа об'ємом 50 мл. (згідно протоколу операції), крововиливи під м'якою мозковою оболонкою, забій головного мозку; набряк-набухання головного мозку; забійна рана лобної ділянки, садно та синець спинки носа з переходом на повіки очей, синець навколо зовнішнього кута лівого ока, - які згідно висновку судово-медичної експертизи № 62/Д/47 тр. від 12.04.2012 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, що потягли смерть потерпілого ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в Центральній районній лікарні Києво-Святошинського району Київської області.
Смерть потерпілого ОСОБА_10 наступила внаслідок відкритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалась переломами кісток черепа, оболонковими крововиливами та забоєм головного мозку.
Умисно заподіяні ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми відносяться до тяжких тілесних пошкоджень за критерієм небезпеки для життя та знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті; забійна рана має ознаки легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Садно та синець відносяться до легких тілесних пошкоджень - знаходяться в прямому причинному зв'язку з наступивши ми наслідками - смертю потерпілого ОСОБА_10 , яка наступила 25.01.2012 року в Центральній районній лікарні Києво-Святошинського району Київської області.
Крім цього, ОСОБА_9 22 січня 2012 року, близько о 07 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та перебуваючись на автобусній зупинці, що на 21 км. автодороги Київ-Чоп в с. Стоянка, Києво-Святошинського району, Київської області, маючи умисел на напад з метою заволодіння майном ОСОБА_10 , з корисливих мотивів, використовуючи дерев'яну биту для реалізації свого злочинного наміру, з метою заволодіння майном ОСОБА_10 , застосував до потерпілого фізичне насильство, яке виявилось небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, яке виразилося в нанесенні не менше двох ударів дерев'яною битою в область голови, спричинивши потерпілому ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 62/Д/47 тр. від 12.04.2012 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, відкрито заволодів спортивною сумкою, вартістю 55 грн., в якій знаходилося належне потерпілому ОСОБА_10 майно на загальну суму 1233,47 грн.
Викрадене майном ОСОБА_9 привласнив та розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_10 матеріального збитку на загальну суму 1233,47 грн.
В апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи кваліфікації дій обвинуваченого та доведеності його вини просить вирок суду першої інстанції скасувати у зв'язку з невідповідністю покарання, призначеного судом, ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок м'якості та постановити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 121, ч.4 ст. 187 КК України і призначити йому міру покарання за ч.2 ст. 121 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 9 років, за ч.4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією майна та на підставі ст. 70 КК України використовуючи принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді 14 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Апелянт зазначає, що призначаючи покарання обвинуваченому, суд не в повній мірі врахував дані, що характеризують особу обвинуваченого, тяжкість скоєних злочинів, його ставлення до скоєного, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, внаслідок чого призначив занадто м'яке покарання, яке не відповідає тяжкості злочинів та особі засудженого. Вважає, що при призначенні покарання суд формально врахував, що засуджений вчинив злочини які відносяться до тяжких та особливо тяжких злочинів, вчинив злочин перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за місцем проживання характеризується посередньо, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, вину у вчинених ним злочинах не визнав, суду дав неправдиві покази, які спростовані іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні, що свідчить про бажання обвинуваченого уникнути справедливої кари за вчиненні ним злочини, шкоду спричинену злочином жодним чином відшкодувати не намагався та готовність відшкодувати потерпілим збитки не проявив.
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї обвинувачений ОСОБА_9 просить вирок суду першої інстанції скасувати та закрити провадження по справі, посилаючись на те, що вирок суду щодо нього є незаконним, необґрунтованим і несправедливим з підстав неповноти судового розгляду, невідповідністі висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
На думку апелянта, судом у вироку на підтвердження його вини зазначені докази, які підтверджують лише сам факт скоєння злочину, але не вказують на його причетність до вказаного злочину.
Так судом у вироку зазначено, що кримінальне правопорушення ним вчинено за допомогою дерев'яної бити. Однак згідно висновків експертиз слідів папілярних ліній та білка людини на вказаній биті виявлено не було, що на думку апелянта свідчить про те, що дерев'яна бита знаряддям злочину не являється, однак вона була вилучена та приєднана до матеріалів справи як речовий доказ.
Крім цього, протокол огляду місця події від 22.01.2012 року та вилученні під час даної слідчої дії речі і предмети були проведені і здобуті з грубим порушенням вимог і порядку встановленого законом, що вказує на істотне порушення вимог КПК України.
У вироку, як на докази суд посилається на покази свідків, однак всі допитані особи свідками зазначеного злочину не були та прямо вказати на особу, яка дійсно скоїла кримінальне правопорушення не змогли. Це на думку апелянта свідчить про неповноту судового розгляду та істотне порушення вимог КПК України.
Також, обвинувачений в апеляційній скарзі зазначає, що висновки суду викладені у вироку містять суперечності. Свідчення про визнання своєї вина на досудовому слідстві він давав під психологічним та фізичним тиском працівників міліції. Під час судового розгляду він відмовився від них, однак при винесені вироку суд послався на його покази, дані ним під час досудового розслідування.
Судом у вироку зазначено обставину, яка обтяжує покарання - вчинення злочину особою, що перебувала у стані алкогольного сп'яніння, однак ні в день його затримання, ні в інші дні аналіз крові на вміст алкоголю не робився, будь-які висновки експертів щодо цього в матеріалах провадження відсутні, що свідчить про невідповідність висновків суду зазначених у вироку фактичним обставинам справи.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого зазначає, що вирок суду є незаконним, необґрунтованим і винесений з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. Свої доводи обґрунтовує тим, що усе обвинувачення та вирок суду побудовано на показаннях ОСОБА_9 , які були отримані у незаконний спосіб під час досудового розслідування. У ході судового розгляду не були виявлені докази, які свідчать про участь ОСОБА_9 у скоєнні інкримінованого йому злочину. Судом були виявлені безліч порушень кримінального процесуального законодавства України, а також факти фальсифікації окремих процесуальних документів, що мають вирішальне значення у даному кримінальному провадженні.
Судом не враховані покази свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , а також покази обвинуваченого ОСОБА_9 , з яких випливає, що даний злочин могли скоїти ОСОБА_14 або ОСОБА_15 . Однак суд не розглянувши зазначеної версії, прийняв до уваги лише самооговор ОСОБА_9 .
Також на думку апелянта під час судового розгляду були виявлені докази грубого порушення норм КПК України під час досудового розслідування щодо складання процесуальних документів, а фактично їх фальсифікація. Так, протокол огляду ділянки від 22.01.2012 року був складений за відсутності понятих, протокол огляду місця події від 22.01.2012 року був сфальсифікований, ніякого огляду не проводилося і походження особистих речей потерпілого, де, коли, при яких обставинах, ким насправді вони були виявлені, невідоме. Також за відсутності понятих був складений слідчим протокол впізнання, що підтверджується відсутністю у матеріалах кримінального провадження протоколів їх допиту. Тому зазначені протоколи не можуть бути доказами у кримінальній справі, однак суд у вироку висновків щодо незаконності складання протоколів не зробив, а незаконно і необґрунтовано використав ці протоколи як доказ при обґрунтуванні винуватості ОСОБА_9 у вироку, що свідчить про однобокий розгляд судом даного кримінального провадження.
Що стосується протоколу впізнання матір'ю потерпілого ОСОБА_10 його особистих речей, то у судовому засіданні 06.02.2014 року мати потерпілого визнала, що слідчий ОСОБА_16 спочатку по телефону розпитав її про речі, які були у сумці потерпілого та на ньому, а потім за відсутності понятих та відсутності однорідних пред'явленним предметів, склав протокол впізнання, що на думку апелянта є також грубим порушенням КПК України.
Також, суд не прийняв до уваги того, що при дактилоскопічному та судово-цитологічному дослідженнях дерев'яної бити, якою ОСОБА_9 начебто вдарив потерпілого, не було знайдено, ані відбитків пальців, ані слідів крові, які обов'язково залишилися б, якби він нею користувався. Суд не врахував те, що ОСОБА_9 не міг відтворити події так, як вони відбувалися насправді, про що свідчить судово-медичний висновок експерта від 12.04.2012 року, згідно якого виникнення виявлених у потерпілого ОСОБА_10 тілесних пошкоджень за механізмом, вказаним ОСОБА_9 під час відтворення обстановки та обставин події 27.01.2012 року, неможливе. Зазначене вказує на те, що обвинувачений не знав, яким чином ОСОБА_10 отримав ушкодження.
Також, ОСОБА_9 на досудовому слідстві заявляв, що вдарив ОСОБА_10 тільки один раз. Однак, згідно висновку судово-медичного експерта № 62/Д/47 тр. відкрита черепно-мозкова травма та забійна рана лоба, отриманні потерпілим утворилися не менше ніж від двох дій тупим предметом. Але суд, без будь-яких обґрунтувань зазначив, що в цій частині ОСОБА_9 дав не до кінця правдиві покази.
На думку апелянта, викликає подив, що ОСОБА_9 показав місце де він начебто викинув картоплю та інші продукти з сумки, але не показав місце де викинув інші предмети, а саме: електродрель і саму сумку, які так і не були знайдені.
Також захисник в апеляції вказує, що не відповідає дійсним обставинам справи і твердження обвинуваченого про те, що ОСОБА_9 наніс ОСОБА_10 травми з метою заволодіння його майном, що є ознакою злочину, передбаченого ст. 187 КПК України. Субєктивною стороною розбою є прямий умисел, а обов'язковою суб'єктивною ознакою розбою є корисливий мотив - спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна та корислива мета - збагатитися. Однак, нічого подібного на думку апелянта, згідно матеріалів судового слідства, в діях ОСОБА_9 встановлено не було.
Захисник вважає, що у суду були всі підстави для винесення рішення про відсутність вини обвинуваченого ОСОБА_9 у скоєнні інкримінованих злочинів, однак при винесенні вироку судом не були взяті до уваги протиріччя між показами учасників процесу та наявними доказами у справі. Кваліфікуючи дії ОСОБА_9 суд прийняв до уваги висновки обвинувачення, не проаналізувавши матеріали справи та показання свідків у судовому засіданні, постановляючи вирок послався лише на показання свідків на користь обвинувачення.
В зв'язку з цим, апелянт просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити ухвалу про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_9 з підстав відсутності в його діях складу злочину.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора обвинувачений та його захисник просять відмовити в її задоволенні та зазначають, що прокурор, усвідомлюючи незаконність засудження ОСОБА_9 , продовжує упереджено, перекручуючи факти, намагаючись ввести суд в оману, не звертаючи уваги на відсутність у кримінальній справі об'єктивних доказів його вини, продовжує діяти упереджено і з обвинувальним ухилом, вимагаючи неправомірного покарання обвинуваченому.
В запереченнях на апеляційну скаргу обвинуваченого та його захисника потерпіла ОСОБА_7 просить вирок суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого та захисника залишити без задоволення, оскільки на її думку суд повністю перевірив зібрані по справі докази, показання ОСОБА_9 як на досудовому слідстві, так і в суді, показання свідків та інші матеріали справи і прийшов до єдиного вірного висновку про винність останнього в скоєнні злочинів та визначив йому справедливе покарання.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
обвинуваченого та його захисника, які свої апеляційні скарги підтримали, підтвердили їх доводи та просили задовольнити, проти апеляційної скарги прокурора заперечували та просили відмовити в її задоволенні;
прокурора, яка апеляційну скаргу прокурора підтримала та просила її задовольнити, проти апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника заперечувала та просила залишити їх без задоволення;
потерпілу, яка проти апеляційних скарг заперечувала та просила вирок суду залишити без змін
перевіривши матеріали справи, вислухавши учасників судового розгляду в дебатах та обвинуваченого з останнім словом, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Доводи апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника щодо не доведення вини ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 121, ч.4 ст. 187 КК України не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційних скарг та спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Висновки суду щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих йому злочинів за обставин, наведених у вироку, підтверджуються зібраними у справі доказами, а саме: показами потерпілої ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_12 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ; дослідженими судом письмовими доказами, а саме: протоколами огляду місця події від 22.01.2012 року, протоколом відтворення обстановки та обставин події від 27.01.2012 року, висновком експерта №37 від 26.01.2012 року і фототаблицями до нього, актом №120 комплексної судової психолого-психіатричної експертизи, протоколами очних ставок від 01.02.2012 року між ОСОБА_9 та свідками ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 ; протоколами очних ставок від 02.02.2012 року, проведеними між свідками ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , ОСОБА_23 і ОСОБА_13 , ОСОБА_23 і ОСОБА_14 ; копією лікарського свідоцтва про смерть №47 від 26.01.2012 року; актом судово-медичного дослідження трупа №47 від 10.04.2012 року; актом судово-медичного дослідження (обстеження) № 124 від 02.03.2012 року; актом судово-медичного дослідження № 26-мк від 04.04.2012 року; висновком судово-медичної експертизи № 62/Д/17 тр. від 12.04.2012 року; протоколами огляду речових доказів від 04.02.2012 року; постановами про визнання речовими доказами та приєднання до справи речових доказів від 04.02.2012 року, які вказані в протоколі огляду речових доказів; протоколом огляду речових доказів від 05.02.2012 року та фото таблицею до нього; постановою про визнання речовими доказами та приєднання до справи речових доказів від 04.02.2012 року; постановою про визнання речовими доказами та приєднання до справи речових доказів від 05.02.2012 року; звітом про проведення товарознавчої експертизи від 24.02.2012 року; копією свідоцтва про смерть ОСОБА_10 ; протоколом огляду речових доказів від 15.02.2012 року та фото таблицями до нього; постановою про визнання речовими доказами та приєднання до справи речових доказів від 15.02.2012 року; розпискою потерпілої ОСОБА_7 про отримання викраденого обвинуваченим ОСОБА_9 ; протоколом огляду речових доказів від 16.02.2012 року та постановою про визнання речовими доказами та приєднання до справи зазначених речових доказів; протоколом відтворення обстановки і обставин події від 11.04.2012 року за участю свідка ОСОБА_11 та фототаблицями до нього; постановою про уточнення даних вартості викраденого майна від 13.04.2012 року.
Посилання обвинуваченого та його захисника, що всі визнавальні його вину покази в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, він давав під тиском з боку працівників міліції не підтверджується матеріалами кримінального провадження та спростовуються постановою помічника прокурора Києво-Святошинського району Київської області від 23.05.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи, згідно якої твердження ОСОБА_9 з приводу застосування до нього недозволених методів слідства з боку працівників міліції Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області, в ході перевірки нічим об'єктивно не підтвердились (т.2 а.с. 42-43).
Також не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційних скарг посилання обвинуваченого на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які дані щодо перебування його 22.01.2012 року о 07 год. у стані алкогольного сп'яніння.
Як вбачається з вироку суду, в судовому засіданні ОСОБА_9 підтвердив факт вживання ним алкогольних напоїв з вечора 21.01.2012 року до ранку 22.01.2014 року, що також підтвердили свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 .
Доводи апеляційної скарги прокурора щодо невідповідності призначеного судом першої інстанції покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження при розгляді апеляції, а тому апеляція прокурора задоволенню не підлягає.
Належним чином дослідивши зібрані у справі докази, давши їм належну оцінку та врахувавши ступінь тяжкості вчинених злочинів, а саме те, що обвинувачений вчинив тяжкий і особливо тяжкий злочини, особу обвинуваченого, який не працює, по місцю проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, обставину, яка обтяжує покарання обвинуваченого - вчинення злочину особою, що перебувала у стані алкогольного сп'яніння, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_9 покарання на підставі ч.1 ст. 70 КК України у виді 10 років 6 місяців позбавлення волі, оскільки виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
На думку колегії суддів указаний строк відбування покарання відповідає ступеню вчинених кримінальних правопорушень із точки зору його справедливості, розумності та достатності, а вирок в цій частині належним чином мотивований.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 квітня 2014 року щодо ОСОБА_9 відповідає вимогам закону, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, у зв'язку із чим, залишає цей вирок без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого, його захисника та прокурора - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 419 КПК України колегія суддів;-
Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 квітня 2014 року щодо ОСОБА_9 , залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
СУДДІ: ОСОБА_2
ОСОБА_3
ОСОБА_4