Справа: № 810/1772/14 Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М.
Суддя-доповідач: Міщук М.С.
Іменем України
23 липня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Бєлової Л.В., Гром Л.М. Коток А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Київського окружного адміністративного суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про визнання неправомірною відмови, стягнення одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби, -
14 березня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства оборони України, Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі також ДП «Украерорух»), у якому просив:
- визнати неправомірною відмову Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та Міністерства оборони України щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби.
- стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та Міністерства оборони України на користь позивача невиплаченої одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби у розмірі 130 340 гривень.
Постановою Київського окружного адміністративного суду 01 квітня 2014 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Міністерства оборони України щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби.
Стягнуто з Міністерства оборони України на користь позивача одноразову грошову допомогу при звільнені з військової служби у розмірі 130 340 гривень.
У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Міністерство оборони України просить змінити оскаржувану постанову суду від 01.04.2014 року, ухваливши нове рішення щодо стягнення 130 340 грн. на користь позивача з ДП «Украерорух», мотивуючи тим, що позивача було звільнено з військової служби безпосередньо з посади, яку він обіймав в ДП «Украерорух», а не в Міноборони, тому виплата одноразової грошової допомоги повинна здійснюватися за рахунок коштів органу, у якому позивач працював, тобто Міністерства інфраструктури або сформованих ним органах, на підприємствах, в установах, організаціях, до яких відноситься ДП «Украерух».
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які з'явились у судове засідання та перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив військову службу з 5 серпня 1982 року по 20 вересня 2010 року, що підтверджується витягом із послужного списку (а.с. 18).
На виконання наказу Міністра Оборони України від 8 грудня 1999 року №704, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28 січня 2000 року позивач був відряджений із залишенням на військовій службі до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України Міністерства транспорту і зв'язку України (а.с. 13).
На підставі наказу Міністра оборони України №827 від 18 серпня 2010 року, наказом генерального директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України №522/о від 20 вересня 2010 року позивач звільнений з військової служби у відставку з посади провідного інженера відділу організації експлуатації засобів зв'язку, навігації та спостереження Державного підприємства обслуговування повітряного руху України відповідно до пункту «б» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я), (а.с.16-17).
На день звільнення з військової служби вислуга позивача у Збройних Силах України у календарному обчисленні становить 28 років (а.с. 16, 17).
Після звільнення, у 2010 році позивач звернувся до Міністерства оборони України з вимогами виплатити належну суму одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби, на що позивач отримав відповідь №220/4554 від 30 серпня 2010 року, у якій повідомлялось, що Міноборони, з метою врегулювання спірних питань пов'язаних із виплатою одноразової грошової допомоги, подано на розгляду Кабінету Міністрів України проект постанови, відповідно до якої Міністерство транспорту та зв'язку України визначається як орган державної влади, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги особам, відрядженим до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України. (а.с. 40-41).
У 2011 році позивач повторно звернувся до Міністерства оборони України з вимогою здійснити виплату одноразової грошової допомоги.
Листом №220/13 від 11 жовтня 2011 року Міноборони повідомило, що з 1 січня 2007 року не має законних підстав для виплати допомоги при звільнені з військової служби військовослужбовцям, відрядженим до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України. Також зазначено, що у Міністерстві оборони України опрацьовується проект змін до законодавства, яким передбачено, що виплата такої допомоги буде провадитись за рахунок коштів, виділених Міністерству інфраструктури України із державного бюджету (а.с. 42).
У відповідь на звернення позивача із тих же підстав у вересні 2013 році Департамент фінансів Міністерства оборони України листами №248/3/9/1/792 від 1 листопада 2013 року (а.с. 53), №248/3/9/1/918 від 24 грудня 2013 року (а.с. 9) та №248/3/9/1/102 від 24 лютого 2014 року відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, мотивуючи це тим, що у Міністерства оборони України відсутні законодавчі підстави для таких виплат, та посилаючись на рішення Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2014 року №К/800/5752/13, запропоновано звернутись до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.
На звернення позивача до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, листом №13154/53/10-13 від 21 листопада 2013 року Міністерство інфраструктури України повідомило, що військовослужбовці, які відряджені до Украероруху залишаються на військовій службі в Збройних силах України та перебувають в публічних відносинах з Міністерством оборони України. Таким чином саме Міноборони гарантує та здійснює соціальні виплати військовослужбовцям, у тому числі і одноразову грошову допомогу при звільнені.
Крім того, зазначалось, що Украерорух не отримує коштів із державного бюджету і тому не може здійснювати виплату зазначеної грошової допомоги. Посилаючись як на прецедент на судові рішення апеляційної та касаційної інстанції адміністративних судів, позивачу запропоновано звернутись із такими вимогами до Міністерства оборони України (а.с. 10).
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що позивач не підпадає під категорію осіб, що безпосередньо звільнені з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, оскільки підставою та передумовою звільнення позивача з посади в Державному підприємстві обслуговування повітряного руху був наказ Міністра оборони України. Таким чином, нарахування та виплата одноразової грошової допомоги позивачу при звільненні його з військової служби має здійснюватися саме за рахунок коштів Міністерства оборони України.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції.
Абзацом 1 пункту 2 статті 15 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються з військової служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, після закінчення строку контракту, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно до частини 9 статті 6 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції, чинній на час вчинення спірних відносин) військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань можуть бути відряджені до державних органів, установ, організацій, а також Державного підприємства обслуговування повітряного руху України для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі. Перелік посад, які можуть бути заміщені військовослужбовцями в цих державних органах, установах, організаціях, а також Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України, затверджується Президентом України.
Згідно із абзацами 4 та 5 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ виплата військовослужбовцям одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання. Військовослужбовцям, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цим пунктом, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.
Із наведених норм вбачається, що обов'язок з виплати військовослужбовцям одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби законодавець покладає як на Міноборони, інші утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, так і на органи державної влади, органи місцевого самоврядування або сформовані ними органи, підприємства, установи, організації, вищі навчальні заклади залежно від того, були відряджені зазначені військовослужбовці для подальшого проходження служби в органи державної влади, органи місцевого самоврядування або сформовані ними органи, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади чи ні.
У разі коли військовослужбовці звільняються безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях, вищих навчальних закладах, куди вони були відряджені для подальшого проходження служби із залишенням на військовій службі, обов'язок виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби покладається законодавцем на органи державної влади, органи місцевого самоврядування або сформовані ними органи, підприємства, установи, організації, вищі навчальні заклади відповідно, до яких були відряджені зазначені військовослужбовці та у яких вони працювали.
Крім того, слід зазначити, що пунктом 1 статті 15 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262-ХІІ).
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону № 2262-ХІІ особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Частиною 5 статті 9 цього ж Закону встановлено, що особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.
Пунктом 14 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» встановлено, що військовослужбовцям, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, звільненим зі служби безпосередньо з посад, які вони займали в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі, виплата одноразової грошової допомоги у випадках, передбачених пунктом 10 цієї постанови, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких військовослужбовці та зазначені особи працювали.
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 19 липня 1999 року № 1281 «Про створення об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України» грошове та матеріальне забезпечення військовослужбовців, відряджених до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, здійснюється у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року № 104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ, організацій» (далі - постанова № 104).
При цьому передбачено, що фінансування витрат на утримання підрозділів системи здійснюється за рахунок коштів, передбачених на ці цілі в державному бюджеті, частини коштів, що надходять від аеронавігаційних зборів та з інших джерел, не заборонених законодавством.
Відповідно до пункту 1 постанови КМУ № 104 виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені військовослужбовці, особи начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.
Згідно зі статтею 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення, зокрема, входять одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Одноразова грошова допомога при звільненні зі служби військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу також є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення та згідно з Інструкцією щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 12 березня 2012 року № 333, видатки на її виплату здійснюються за кодом «Грошове забезпечення військовослужбовців».
Зі змісту вказаних положень чинного законодавства вбачається, що Міністерство оборони України не здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до державних органів, установ, організацій та не несе відповідних зобов'язань зі здійснення таких видатків.
Аналогічна правова позиція зі спірного питання висловлена Верховним Судом України у постанові № 21-158а14 від 3 червня 2014 року.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що стягнення на користь позивача заборгованість з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 130 340 грн. підлягає саме з ДП «Украерорух».
Суд першої інстанції на зазначені положення уваги не звернув та припустився помилки, зобов'язавши Міноборони здійснювати зазначену одноразову грошову допомогу позивачу при звільненні його з військової служби, що не відповідає вказаним нормам законодавства України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково.
Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.
Постанову Київського окружного адміністративного суду 01 квітня 2014 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Державного підприємства обслуговування повітряного руху України щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби.
Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільнені з військової служби у розмірі 130 340 (сто тридцять тисяч триста сорок) гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді:
Повний текст рішення складено 28.07.2014 року
Головуючий суддя Міщук М.С.
Судді: Бєлова Л.В.
Гром Л.М.