ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
23 липня 2014 року 16:39 № 826/9319/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Катющенка В.П., суддів: Дегтярьової О.В., Добрівської Н.А., за участю секретаря судового засідання Савченко А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ПРОТЕК СОЛЮШНЗ УКРАЇНА»
доДержавної інспекції України з контролю за цінами
проскасування рішення № 118 від 05 червня 2014 року
за участю:
від позивача - Смагіна Г.Ю.;
від відповідача - Ганишевський А.М.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОТЕК СОЛЮШНЗ УКРАЇНА» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної інспекції України з контролю за цінами (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд скасувати рішення відповідача № 118 від 05.06.2014 року про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду колегією у складі трьох суддів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не наділений у встановленому порядку повноваженнями на проведення перевірки. Також позивачем не було допущено відповідача до проведення позапланової перевірки, оскільки перевіряючими не було надано документального підтвердження згоди центрального органу виконавчої влади на її проведення, не було надано позивачу перед проведенням перевірки наказ про її проведення. Крім того, позивач вважає, що лист Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, на підставі якого відповідач мав намір провести позапланову перевірку, не вказував на будь-яке порушення позивачем законодавства з контролю за цінами та не міг розглядатись як підстава для призначення перевірки.
В судовому засіданні 23 липня 2014 року представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 23 липня 2014 року проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов, зазначивши про необґрунтованість позовних вимог та про відповідність дій відповідача вимогам законодавства.
У судовому засіданні 23 липня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.
Головне управління Служби безпеки України в м. Києві та Київській області листом від 16.05.2014 №51/2/1-43955 повідомило начальника Державної інспекції України з контролю за цінами Кисельова О.В. про можливість порушення вимог чинного законодавства у сфері ціноутворення з боку посадових осіб ряду господарських товариств, серед яких зазначено і позивача.
З листа вбачається, що за наявними у СБУ даними, протягом 2013 року вказані комерційні структури систематично приймали участь у конкурсних торгах за бюджетні кошти в галузі охорони здоров'я та соціальній сфері на закупівлю виробів медичного призначення іноземного та вітчизняного виробництва.
За наявною інформацією, в діяльності вищезазначених комерційних структур є ряд порушень вимог чинного законодавства України у сфері ціноутворення, зокрема постанов Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 р. № 333 «Деякі питання державного регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення» та від 17.10.2008 р. № 955 «Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення», де передбачено, що граничний розмір надбавок не може перевищувати 10%. В той же час, посадові особи даних суб'єктів господарювання, в порушення вищезазначених постанов, встановлюють надбавки на свою медичну продукцію, які перевищують 10%. З огляду на викладене, Головне управління Служби безпеки України в м. Києві та Київській області просило у зазначеному листі відповідача провести позапланову перевірку діяльності перелічених підприємств, у тому числі, позивача.
Наказом Державної інспекції України з контролю за цінами від 22.05.2014 №286-14 на підставі зазначеного вище листа СБУ вирішено провести позапланову перевірку позивача з питань дотримання порядку формування, встановлення та застосування цін на вироби медичного призначення, та видано представникам інспекції Стахівському С.М., Куіч В.А., Заіці А.О., Юрченко Я.О. направлення №248 від 22.05.2014 з терміном дії направлення з 26.05.2014 по 06.06.2014.
26.05.2014 року працівники Державної інспекції України з контролю за цінами прибули до офісу ТОВ «ПРОТЕК СОЛЮШНЗ УКРАЇНА» для проведення позапланової перевірки. На підтвердження своїх повноважень останні пред'явили направлення на проведення перевірки №248 від 22.05.2014 та лист Головного управління Служби безпеки України в м. Києві та Київській області від 16.05.2014 №51/2/1-43955, що визнавалось представником позивача у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи.
Проте, вказаних працівників позивачем до проведення перевірки допущено не було, а 27.05.2014 ТОВ «ПРОТЕК СОЛЮШНЗ УКРАЇНА» звернулось до Державної інспекції України з контролю за цінами з листом вих. №2705/01 «щодо проведення перевірки», в якому позивач повідомив відповідача про не допуск посадових осіб відповідача до проведення перевірки.
02.06.2014 працівниками Державної інспекції України з контролю за цінами складено акт №1 про недопущення працівників Держцінінспекції України до проведення позапланової перевірки ТОВ «ПРОТЕК СОЛЮШНЗ УКРАЇНА».
Рішенням Державної інспекції України з контролю за цінами від 05.06.2014 №118 вирішено вилучити у ТОВ «ПРОТЕК СОЛЮШНЗ УКРАЇНА» в доход державного бюджету штраф у сумі 3400,00 грн. за створення перешкод уповноваженим органам для виконання покладених на них функцій.
Позивач, вважаючи вказане рішення протиправним, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) здійснюється за принципом, зокрема, наявності підстав, визначених законом, для здійснення державного нагляду (контролю).
Частиною першою статті 4 наведеного Закону встановлено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини четвертої статті 4 вказаного Закону орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).
Визначення основних засад цінової політики та регулювання відносин, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення визначаються Законом України «Про ціни і ціноутворення» від 21 червня 2012 року № 5007- VI.
Відповідно до статті 2 наведеного Закону дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб'єктами господарювання, які провадять діяльність на території України, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення.
Згідно статті 5 зазначеного Закону Кабінет Міністрів України: 1) забезпечує проведення державної цінової політики; 2) здійснює державне регулювання цін, визначає повноваження органів виконавчої влади щодо формування, встановлення та застосування цін, якщо інше не визначено законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) визначає перелік товарів, державні регульовані ціни на які затверджуються відповідними органами виконавчої влади, якщо інше не визначено законом.
Статтею 13 вказаного Закону визначено, що державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом:
1) установлення обов'язкових для застосування суб'єктами господарювання:
фіксованих цін;
граничних цін;
граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди);
граничних нормативів рентабельності;
розміру постачальницької винагороди;
розміру доплат, знижок (знижувальних коефіцієнтів);
2) запровадження процедури декларування зміни ціни та/або реєстрації ціни.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про ціни і ціноутворення» органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення (далі - уповноважені органи) є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами; інші органи, визначені законом.
Повноваження та порядок діяльності уповноважених органів, права та обов'язки їх посадових осіб, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та державне спостереження у сфері ціноутворення, визначаються цим Законом, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та іншими законами (ч. 2 ст. 16 Закону).
Статтею 17 вказаного Закону визначено, що основними функціями уповноважених органів є: 1) виконання контрольно-наглядових функцій за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; 2) здійснення державного спостереження у сфері ціноутворення; 3) запобігання порушенням у сфері ціноутворення.
Відповідно до статті 18 наведеного Закону уповноважені органи мають право:
1) проводити у суб'єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки:
достовірності зазначеної у документах інформації про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, показників реєстраторів розрахункових операцій та інших документів незалежно від способу подання інформації, пов'язаних з формуванням, встановленням та застосуванням державних регульованих цін;
наявності виписки або витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також документів, що посвідчують особу, в посадових осіб;
2) одержувати відповідно до законодавства у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час проведення перевірки;
3) одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання, що перевіряються, копії документів та інші відомості, необхідні для здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, документів, що можуть підтверджувати їх порушення, платіжних доручень, квитанцій, що підтверджують факт перерахування до бюджету коштів у разі застосування адміністративно-господарських санкцій, а також довідки, підготовлені суб'єктами господарювання на їх вимогу;
4) робити запити та одержувати від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в повному обсязі інформацію та документи, необхідні для виконання покладених на них функцій;
5) вимагати від суб'єктів господарювання, що перевіряються, усунення виявлених порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
6) приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
7) надавати органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
8) звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету коштів у разі прийняття рішення про порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну інспекцію України з контролю за цінами, затвердженого Указом Президента України від 30 березня 2012 року № 236/2012, Державна інспекція України з контролю за цінами (Держцінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України. Держцінінспекція України входить до системи органів виконавчої влади і реалізує державну політику з контролю за цінами.
Згідно підпункту 1 пункту 3 зазначеного Положення в редакції зі змінами, внесеними Указом Президента України від 17 квітня 2013 року № 220/2013, до основних завдань Держцінінспекції України віднесено, зокрема: здійснення державного контролю (нагляду) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; запобігання порушенням у сфері ціноутворення та їх усунення.
Відповідно до підпунктів 9-1, 9-2, 9-3 пункту 4 наведеного Положення в редакції зі змінами, внесеними Указом Президента України від 17 квітня 2013 року № 220/2013, Держцінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань:
- здійснює державний контроль (нагляд) за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
- надає органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, суб'єктам господарювання обов'язкові до виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
- приймає рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
Наведені вище положення Закону України «Про ціни і ціноутворення» та Положення про Державну інспекцію України з контролю за цінами, затвердженого Указом Президента України від 30 березня 2012 року № 236/2012, спростовують твердження позивача про відсутність у Державної інспекції України з контролю за цінами повноважень на проведення перевірок.
Частиною першою статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.
Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, якщо інше не передбачається законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (ч. 2 ст. 6 Закону).
Відповідно до частин першої, третьої статті 9 Закону України «Про Службу безпеки України» систему Служби безпеки України складають Центральне управління Служби безпеки України, підпорядковані йому регіональні органи, Служба безпеки Республіки Крим, органи військової контррозвідки, військові формування, а також навчальні, науково-дослідні та інші заклади Служби безпеки України. Центральне управління Служби безпеки України, інші органи та установи, що входять у систему Служби безпеки України, є юридичними особами, мають печатку із зображенням державного герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки у банках, у тому числі валютні.
Наведене спростовує посилання позивача на ту обставину, що лист Головного управління Служби безпеки України в м. Києві та Київській області від 16.05.2014 №51/2/1-43955 не міг слугувати підставою для призначення позапланової перевірки.
Частиною третьою статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного документа.
Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи та визнавалось сторонами у судовому засіданні, що підставою для проведення відповідачем позапланової перевірки є лист Головного управління Служби безпеки України в м. Києві та Київській області від 16.05.2014 №51/2/1-43955, з яким позивача було ознайомлено працівниками відповідача.
Згідно частини першої статті 7 наведеного Закону для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою (ч. 2 ст. 7 Закону).
Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею (ч. 5 ст. 7 Закону).
Відповідно до статті 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: вимагати від посадових осіб органу державного нагляду (контролю) додержання вимог законодавства; перевіряти наявність у посадових осіб органу державного нагляду (контролю) службового посвідчення і одержувати копії посвідчення (направлення) на проведення планового або позапланового заходу; не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо: (1) він здійснюється з порушенням вимог щодо періодичності проведення заходів державного нагляду (контролю), передбачених законом; (2) посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону; (3) бути присутнім під час здійснення заходів державного нагляду (контролю); (4) вимагати нерозголошення інформації, що є комерційною таємницею суб'єкта господарювання; (5) одержувати та знайомитися з актами державного нагляду (контролю); (6) надавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта органу державного нагляду (контролю); (7) оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб.
Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи та визнавалось сторонами у судовому засіданні, що відповідачем під час проведення позапланової перевірки було надано позивачу направлення на позапланову перевірку № 248 від 22.05.2014 та копію листа Головного управління Служби безпеки України в м. Києві та Київській області від 16.05.2014 №51/2/1-43955, тобто саме ті документи, обов'язковість надання яких і визначена наведеним вище Законом.
Крім того, з направлення Державної інспекції України з контролю за цінами № 248 від 22.05.2014 вбачається, що останнє видано на підставі наказу від 22.05.2014 № 286-14 та видано самим центральним органом виконавчої влади.
Статтею 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено, що суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов'язаний, зокрема, допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом.
Пунктом 4 частини першої статті 20 Закону України «Про ціни і ціноутворення» встановлено, що до суб'єктів господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції за невиконання приписів уповноважених органів або створення перешкод для виконання покладених на них функцій - штраф у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на наведене та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення, а застосований штраф у сумі 3400,00 грн. відповідає розміру, встановленому пунктом 4 частини першої статті 20 Закону України «Про ціни і ціноутворення».
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Згідно частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки відповідачем свідки не залучалися й судова експертиза не проводилася, судові витрати з позивача стягненню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОТЕК СОЛЮШНЗ УКРАЇНА» до Державної інспекції України з контролю за цінами відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Головуючий суддя В.П. Катющенко
Судді О.В. Дегтярьова
Н.А. Добрівська