Справа: № 826/4851/14 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Міщук М.С.
23 липня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Бєлової Л.В., Гром Л.М. Коток А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства фінансів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за позовом Міністерства фінансів України до Державної виконавчої служби України про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню та скасування подання -
11 квітня 2014 року Міністерство фінансів України звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної виконавчої служби України, у якому просило визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист Господарського суду міста Києва № 14/368-а2006 від 03.08.2006 року та скасувати подання Державної виконавчої служби України № 3686133/5.-32/7 від 27.02.2014 року про притягнення винних службових осіб Міністерства фінансів України до кримінальної відповідальності за умисне невиконання виконавчого листа Господарського суду міста Києва № 14/368-а2006 від 03.08.2006 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі про скасування постанови Міністерство фінансів України посилається на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що спірні правовідносини щодо Державної установи «База відпочинку «Любич» вже було врегульовано виданням розпорядження Кабінету Міністрів України №1143-р від 20.08.2008 року «Про управління цілісним майновим комплексом Бази відпочинку «Любич», яким підтверджено передачу із сфери управління Мінпромполітики до сфери управління Мінфіну згідно з актом прийняття-передачі основних засобів від 04.08.2004 року цілісного майнового Комплексу Бази відпочинку «Любич» (с. Літки, Броварського району, Київської області).
Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, фіксування звукозаписувального засобу при розгляді справи не здійснювалось.
Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Господарського суду міста Києва № 14/368-А від 03.08.2006 року визнано неправомірним, нечинним та скасовано Наказ № 484/369 від 27.07.2004 року про передачу будівлі «Любич», ухвалено відновити первісний стан Бази відпочинку «Любич», а саме зобов'язано Міністерство фінансів України та Міністерство промислової політики України повернути Базу відпочинку «Любич» з сфери управління Міністерства фінансів України до сфери управління Міністерства промислової політики України на баланс Казенного заводу порошкової металургії.
02.02.2007 року Господарський суд міста Києва видав виконавчий лист по адміністративній справі № 14/368-А.
10.05.2007 року державним виконавцем Державної виконавчої служи України відкрито виконавче провадження №3686133 за виконавчим листом № 14/368-А, виданим 03.08.2006 року Господарським судом міста Києва про зобов'язання Міністерство фінансів України та Міністерство промислової політики України повернути базу відпочинку «Любич» з сфери управління Міністерства фінансів України до сфери управління Міністерства промислової політики України на баланс Казенного заводу порошкової металургії.
Державним виконавцем неодноразово направлялись вимоги до Міністерства фінансів України щодо виконання виконавчого листа Господарського суду міста Києва № 14/368-А 13.02.2007 року, однак позивач рішення Господарського суду міста Києва № 14/368-А не виконував.
Невиконання вимог державного виконавця позивач обґрунтував тим, що у 2005-2007 роках Міністерством фінансів державну установу «База відпочинку «Любич» включено до Мережі установ та організацій, які отримують кошти з державного бюджету за КВК 350 «Міністерство фінансів України», як одержувача бюджетних коштів та за 2006-2012 роки їй перераховувалися кошти з Державного бюджету України для повноцінного функціонування, було зроблено капітальні ремонти корпусів, поточні ремонти приміщень котелень та їдальні. Позивач вважає, що зазначені покращення є невід'ємними.
Також позивач зазначив, що, оскільки постанова Господарського суду міста Києва № 14/368-А від 03.08.2006 року передбачає відновлення первісного стану Бази відпочинку «Любич» та враховуючи невід'ємність здійснених покращень на їх думку виконання зазначеної постанови без вирішення питання про компенсацію вартості невід'ємних покращень порушить законні інтереси Міністерства фінансів України, як органу управління державним майном.
Крім того, позивач посилався на розпорядження Кабінету Міністрів України № 1143-р від 20.08.2008 року «Про управління цілісним майновим комплексом Бази відпочинку «Любич» (далі Розпорядження №1143-р), яким встановлено, вважати таким, що переданий із сфери управління Мінпромполітики до сфери управління Мінфіну згідно з актом прийняття-передачі основних засобів від 04.08.2004 року цілісного майнового комплексу бази відпочинку «Любич» (с. Літки Броварського району Київської області).
Казенний завод порошкової металургії оскаржив Розпорядження № 1143-р у судовому порядку.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2009 року у справі №2а-5616/09, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.04.2011 (К-34043/10) у задоволенні позову Казенного заводу порошкової металургії відмовлено.
Позивач вважає неможливим виконання судового рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2006 року у справі №14/368-А, у зв'язку із наявністю зазначених судових рішень та Розпорядження № 1143-р, про що повідомляв Державну виконавчу службу України, зокрема останнім №31-15030-03-6/31506 від 29.10.2013 року.
Судом першої інстанції встановлено, що у зв'язку з невиконанням позивачем рішення Господарського суду міста Києва № 14/368-А, державним виконавцем виносились наступні постанови про накладення штрафу на позивача: від 23.07.2007 року штраф у розмірі 510 грн., від 13.06.2008 року штраф у розмірі 340 грн., від 24.10.2013 року штраф у розмірі 680 грн.
У зв'язку із тим, що позивач, як боржник у виконавчому провадженні, з 2006 року не вчинив жодних дій, спрямованих на виконання рішення суду згідно з виконавчим листом, відповідачем, направлено Печерському РУ ГУ МВС України в м.Києві подання про притягнення винних осіб Міністерства фінансів України до кримінальної відповідальності за умисне невиконання виконавчого листа Господарського суду міста Києва № 14/368-а2006 від 03.06.2008 року.
Не погоджуючись із поданням № 3686133/5.-32/7 від 27.02.2014 року, позивач звернувся до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що дії державного виконавця по направленню до правоохоронних органів подання (повідомлення) про притягнення особи (позивача) до кримінальної відповідальності є правомірними.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про державну виконавчу службу» № 606-ХІV від 21.04.1999 року (далі Закон № 606-ХІV) виконавчий лист, виданий судом є виконавчим документом, на підставі якого державною виконавчою службою здійснюється примусове виконання рішень.
Виконавче провадження №3686133 відкрите на підставі виконавчого листа Господарського суду міста Києва № 14/368-А від 02.02.2007 року щодо зобов'язання позивача виконати постанову Господарського суду міста Києва № 14/368-А від 03.08.2006 року, а саме: повернути Базу відпочинку «Любич» до сфери управління Міністерства промислової політики України.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач у добровільному порядку постанову Господарського суду міста Києва № 14/368-А від 03.08.2006 року не виконав, посилаючись на судові рішення у адміністративній справі №2а-5616/09, якими розпорядження Кабінету Міністрів України №1143-р залишено в силі.
Разом з тим, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач, як учасник виконавчого провадження (боржник), просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист Господарського суду міста Києва № 14/368-а2006 від 03.08.2006 року.
Відповідно до частин 2, 4 статті 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.
Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.
Отже, позивач має право звернутися до Господарського суду міста Києва, в межах справи № 14/368-А, із заявою про визнання наказу (виконавчого листа) таким, що не підлягає виконанню.
Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині - визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист Господарського суду міста Києва № 14/368-а2006 від 03.08.2006 року, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Щодо позовної вимоги про скасування подання Державної виконавчої служби України від 27.02.2014 № 3686133/5.-32/7 про притягнення винних службових осіб Міністерства фінансів України до кримінальної відповідальності за умисне невиконання виконавчого листа Господарського суду міста Києва від 03.08.2006 № 14/368-а2006, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 5 Закону № 606-ХІV, вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.
Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.
Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Статтею 90 Закону № 606-ХІV передбачено відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця та порушення вимог цього Закону.
Докази виконання законних вимог та рішень (постанов) державного виконавця, позивачем суду не подані, а судами не встановлені.
За порушення вимог Закону № 606-ХІV, невиконання законних вимог державного виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, а також неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом державного виконавця винні особи несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
За наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи іншим чином порушує вимоги закону про виконавче провадження, державний виконавець складає акт про порушення і звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення особи до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Таким чином, відповідач наділений правом звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення особи до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що поведінка позивача цілком могла створити у державного виконавця уявлення про зловживання позивачем правом та намагання ухилитися від виконання рішення суду згідно з виконавчим документом.
Статтею 382 Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність за невиконання судового рішення - умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню.
Відповідно до пункту 1.2. Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1050 від 19.11.2012 року, джерелом інформації про вчинення кримінальних правопорушень та інших подій, що надходить до органу внутрішніх справ, уповноваженого розпочати досудове розслідування, є, зокрема, повідомлення будь-яких осіб та самостійно виявлені слідчим або іншою службовою особою органів внутрішніх справ з будь-якого джерела обставини кримінальних правопорушень.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що дії державного виконавця по направленню до правоохоронних органів подання (повідомлення) про притягнення особи (позивача) до кримінальної відповідальності, слід розглядати не як рішення органу виконавчого провадження, а як особисту думку державного виконавця, що потребує перевірки, у порядку та у спосіб, передбачені КПК України. Сама по собі зазначена дія державного виконавця не створює для позивача жодних негативних наслідків. Фактично, подання державного виконавця від 27.02.2014 № 3686133/5.-32/7 про притягнення осіб до кримінальної відповідальності є лише формою повідомлення про обставини, які мають місце.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 41,160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства фінансів України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді:
.
Головуючий суддя Міщук М.С.
Судді: Бєлова Л.В.
Гром Л.М.