Справа № 0308/11283/12 Провадження №11/773/49/14 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст.ст. 27 ч.3, 190 ч.4, 27 ч.3, 289 ч.3 КК України Доповідач: ОСОБА_2
22 липня 2014 року м. Луцьк
Апеляційний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю
прокурора - ОСОБА_5 ,
засуджених - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисників - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляційною скаргою прокурора на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.05.2014 року, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Нововолинськ, Волинської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, непрацюючий, неодружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, мешканець АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку ст.89 КК України - судимості не має, виправданий у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 27 ч.3, 190 ч.4, 27 ч.3, 289 ч.3 КК України, в зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочинів, на підставі ст. 327 КПК України.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Мозир, Республіки Білорусія, громадянин України, з вищою освітою, одружений, має на утриманні одну малолітню дитину, працюючий головним фахівцем ТОВ “ВОГ РІТЕЙЛ ”, мешканець АДРЕСА_3 , в порядку ст.89 КК України судимості не має, виправданий у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 27 ч.3, 190 ч.4, 27 ч.3, 289 ч.3 КК України, в зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочинів, на підставі ст. 327 КПК України.
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Луцька Волинської області, українець, громадянин України, з незакінченою вищою освітою, одружений, має на утриманні одну малолітню дитину, не працюючий, мешканець АДРЕСА_4 , раніше судимий:
1) 20.11.2006 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ст.358 ч.3 КК України до 2 років обмеження волі, звільненого з-під варти з залу суду в зв'язку з відбуттям покарання (зараховано в строк відбуття покарання термін перебування під вартою з 18.10.2005 року по 20.11.2006 року);
2) 30.04.2009 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ст. 307 ч.3 КК України до 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, засуджений за:
- ч. 4 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з конфіскацією усього належного на праві приватної власності майна.
За ч. 3 ст. 289 КК України ОСОБА_8 виправдано в зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочину, на підставі ст.327 КПК України.
На підставі ст.70 ч.4 КК України шляхом часткового складання покарання за даним вироком і покарання за вироком Луцького міськрайонного суду від 30.04.2009 року остаточно призначено ОСОБА_8 до відбування 9 (дев'ять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві приватної власності майна.
Запобіжний захід ОСОБА_8 - підписку про невиїзд змінено на тримання під вартою.
Запобіжний захід ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - підписку про невиїзд скасовано.
Строк відбуття покарання ОСОБА_8 по даному вироку постановлено рахувати з 16.05.2014 року, зарахувавши термін перебування під вартою за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.04.2009 року - з 29.05.2008 року по 16.05.2014 року.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 про відшкодування завданої матеріальної і моральної шкоди - залишено без розгляду.
Вирішено питання про речові докази.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, суд
Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнаний винним у тому, що в період 2004-2005 років, шляхом обману, заволодів грошовими коштами потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_11 , наданими для постановки на облік та реєстрації в органах МРЕВ автомобілів „TOYOTA CAMRY”, кузов № НОМЕР_1 , „DODGE GRAND CARAVAN”, кузов № НОМЕР_2 , „CHRYSLER INTREPID”, кузов № НОМЕР_3 , „NISSAN MAXIMA”, кузов № НОМЕР_4 та коштами, отриманими від їх реалізації, чим заподіяв потерпілим майнової шкоди в особливо великих розмірах.
1. Так, в серпні 2004 року ОСОБА_12 придбав в США автомобіль “TOYOTA CAMRY”, кузов № НОМЕР_1 , 2003 року випуску, вартістю 14000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становило 74424 грн., який морським шляхом був транспортований на територію Республіки Польща.
В період з вересня по жовтень 2004 року ОСОБА_12 , у невстановлений органом досудового слідства день, час та місці, повідомив ОСОБА_7 про знаходження на території Республіки Польща автомобіля “TOYOTA CAMRY”, передавши в м. Луцьку 8000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становило 42491,2 грн., а згодом ще 500 грн., для його розмитнення. Отримані грошові кошти ОСОБА_7 , не будучи обізнаним з намірами ОСОБА_8 на вчинення шахрайських дій, передав останньому, який, шляхом обману потерпілого ОСОБА_12 заволодів ними, спричинивши потерпілому майнових збитків на загальну суму 42991,20 грн., яка більше ніж в шістсот разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що становить особливо великий розмір.
01.06.2005 року ОСОБА_8 перереєстрував вищевказаний транспортний засіб в Луцькому МРЕВ і використовуючи незаконно отримане реєстраційне свідоцтво серії НОМЕР_5 , шляхом обману та без відома потерпілого ОСОБА_12 , збув гр. ОСОБА_14 , заволодівши отриманими від його реалізації коштами, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_12 матеріальної шкоди на загальну суму 74424 грн., яка більше ніж в шістсот разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що становить особливо великий розмір.
2.В жовтні 2004 року ОСОБА_12 за кошти, отримані від потерпілого ОСОБА_13 , придбав в Канаді автомобіль „DODGE GRAND CARAVAN”, кузов № НОМЕР_2 , 2002 року випуску, загальною вартістю 10800 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становило 57319,20 грн., який морським шляхом був транспортований на територію Республіки Польща.
В грудні 2004 року ОСОБА_12 , у невстановлений органом досудового слідства день, час та місці, повідомив ОСОБА_7 про знаходження на території Республіки Польща автомобіля „DODGE GRAND CARAVAN”, кузов № НОМЕР_2 , 2002 року випуску, передавши в м. Луцьку, належні ОСОБА_13 - 7800 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становило 41386,80 грн. для його розмитнення. Отримані грошові кошти ОСОБА_7 , не будучи обізнаним з намірами ОСОБА_8 на вчинення шахрайських дій, передав останньому, який, повторно, шляхом обману потерпілого ОСОБА_13 заволодів ними, спричинивши потерпілому майнових збитків на суму 41386,80 грн., яка більше ніж в шістсот разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що становить особливо великий розмір.
23.02.2005 року ОСОБА_8 перереєстрував вказаний транспортний засіб в Луцькому МРЕВ з присвоєнням державного номера НОМЕР_6 і використовуючи незаконно отримане реєстраційне свідоцтво серії НОМЕР_7 від 23.02.2005 року, шляхом обману та без відома потерпілого ОСОБА_13 , збув гр. ОСОБА_15 , заволодівши отриманими від його реалізації коштами, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_13 матеріальної шкоди на загальну суму 57319,20 грн., яка більше ніж в шістсот разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що становить особливо великий розмір.
3. В жовтні 2004 року ОСОБА_12 придбав в Канаді автомобіль „CHRYSLER INTREPID”, кузов № НОМЕР_3 , 2003 року випуску, вартістю 9000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становило 47768,40 грн., який морським шляхом був транспортований на територію Республіки Польща.
В грудні 2004 року ОСОБА_12 у невстановлений органом досудового слідства день, час та місці, повідомив ОСОБА_7 про знаходження на території Республіки Польща автомобіля „CHRYSLER INTREPID”, кузов № НОМЕР_3 , 2003 року випуску, передавши в м. Луцьку 9800 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становило 52000,76 грн. для його розмитнення. Отримані грошові кошти ОСОБА_7 , не будучи обізнаним з намірами ОСОБА_8 на вчинення шахрайських дій, передав останньому, який, повторно, шляхом обману потерпілого ОСОБА_12 , заволодів ними, спричинивши потерпілому майнових збитків на суму 52000,76 грн., яка більше ніж в шістсот разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що становить особливо великий розмір.
22.06.2005 року ОСОБА_8 перереєстрував вказаний транспорний засіб в Луцькому МРЕВ (на ім'я ОСОБА_16 ), з присвоєнням державного номера НОМЕР_8 .
4. В жовтні 2004 року ОСОБА_12 , за кошти потерпілого ОСОБА_11 , придбав в США автомобіль „NISSAN MAXIMA”, кузов № НОМЕР_4 , 2004 року випуску, вартістю 26500 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становило 140651,40 грн., який морським шляхом був транспортований на територію Республіки Польща.
22.03.2005 року ОСОБА_12 у невстановлений органом досудового слідства день, час та місці, повідомив ОСОБА_7 про знаходження на території Республіки Польща автомобіля „NISSAN MAXIMA”, кузов № НОМЕР_4 , 2004 року випуску, передавши в м. Луцьку 10000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становило 53054 грн., а в травні 2005 року ще 2000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становило 10100 грн. для його розмитнення. Отримані грошові кошти ОСОБА_7 , не будучи обізнаним з намірами ОСОБА_8 на вчинення шахрайських дій, передав останньому, який, повторно, шляхом обману потерпілого ОСОБА_11 , заволодів ними, спричинивши потерпілому збитків на загальну суму 63154 грн., яка більше ніж в шістсот разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та становить особливо великий розмір.
15.04.2005 року ОСОБА_8 перереєстрував вказаний транспорний засіб в Луцькому МРЕВ (на ім'я ОСОБА_16 ) з присвоєнням державного номера НОМЕР_9 , і використовуючи завідомо незаконне свідоцтво серії НОМЕР_10 від 15.04.2005 року, шляхом обману та без відома потерпілого ОСОБА_11 , збув гр. ОСОБА_17 , заволодівши отриманими від його реалізації коштами, заподіявши потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 140651,40 грн., яка більше ніж в шістсот разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та становить особливо великий розмір.
Таким чином, в період 2004-2005 років шахрайськими діями підсудного ОСОБА_8 , вчиненими шляхом обману, повторно, потерпілим ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_11 було заподіяно майнової шкоди в особливо великих розмірах.
Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_6 обвинувачується в організації і керівництві підготовкою та вчиненням заволодіння чужим майном, в особливо великих розмірах, шляхом обману і зловживання довірою, вчиненими організованою групою, повторно, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ст.27 ч.3, ст.190 ч.4 КК України, а також в організації і керівництві підготовкою та вчиненням незаконного заволодіння транспортними засобами, організованою групою, повторно, що завдали великої матеріальної шкоди, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ст.27 ч.3, ст.289 ч.3 КК України. ОСОБА_7 обвинувачується у заволодінні чужим майном, в особливо великих розмірах, шляхом обману і зловживання довірою, вчиненими організованою групою, повторно, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ст.190 ч.4 КК України. В зв'язку з викладеним і діяння підсудного ОСОБА_8 кваліфіковані за ч.4 ст.190 КК України також і за кваліфікуючою ознакою - вчинення злочину організованою групою. Окрім того, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні незаконного заволодіння транспортними засобами, організованою групою, повторно, що завдали великої матеріальної шкоди, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ст.289 ч.3 КК України.
Так в період 2004-2005 років ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , діючи в складі організованої злочинної групи, шляхом обману і зловживання довірою заволоділи грошовими коштами потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_11 , наданими для сплати митних платежів, постановки на облік та реєстрації в органах МРЕВ автомобілів „TOYOTA CAMRY”, кузов № НОМЕР_1 , „DODGE GRAND CARAVAN”, кузов № НОМЕР_2 , CHRYSLER INTREPID”, кузов № НОМЕР_3 , „NISSAN MAXIMA”, кузов № НОМЕР_4 та незаконно заволоділи вказаними транспортними засобами, придбаними за кошти потерпілих. Потерпілим ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_11 було заподіяно майнової шкоди в особливо великих розмірах.
Вироком Луцького міськрайонного суду від 16.05.2014 року ОСОБА_8 було виправдано за ст.289 ч.3 КК України, ОСОБА_6 виправдано у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 27 ч.3, 190 ч.4, 27 ч.3, 289 ч.3 КК України, ОСОБА_7 виправдано у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч.4, 289 ч.3 КК України, у зв'язку з недоведеністю їх участі у вчиненні цих злочинів на підставі ст.327 КПК України, оскільки вказане обвинувачення, а також така кваліфікуюча ознака у діяннях ОСОБА_8 , як вчинення злочину організованою групою, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
В апеляційній скарзі прокурор вважає вирок таким, що підлягає скасуванню у зв'язку із невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та однобічністю і неповнотою судового слідства. Просить вирок Луцького міськрайонного суду від 16.05.2014 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому його складі.
Засуджений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_10 просили звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного йому даним вироком суду покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році».
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляції, прокурора, який свою апеляцію підтримав, засуджених та їх захисників, які не визнали апеляційну скаргу прокурора, перевіривши матеріали справи та доводи скарг, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 323 КПК України 1960 року, як обвинувальний, так і виправдувальний вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обгрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно ч.4 ст.327, ст.334 КПК України, пунктів 21, 22 керівних роз'яснень постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 29 червня 1990 року з її послідуючими змінами «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» - виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли у діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.
Мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене підсудному і визнано судом недоведеним, а також мотивовані висновки суду про недоведеність події злочину, відсутність в діях підсудного складу злочину чи недоведеність його участі у вчиненні злочину. Не допускається включення до вироку формулювань, які ставлять під сумнів невинуватість виправданого.
Вказаних вимог закону при постановленні оскаржуваного вироку судом першої інстанції було дотримано.
Так, доводячи незаконність вироку суду та необхідність його скасування прокурор в своїй апеляційній скарзі вказує на хибність висновків суду, які ґрунтуються на досліджених по справі доказах, в тому числі на показаннях самих засудженого та виправданих. При цьому, прокурором звертається увага на показання потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , які на його думку, доводять винуватість перших у вчиненні інкримінованих злочинів.
Зокрема, судом першої інстанції було досліджено показання потерпілого ОСОБА_12 з яких вбачається, що з ОСОБА_7 він підтримував ділові стосунки, які полягали у доставці, розмитненні та реєстрації транспортних засобів. На початку їх співпраці між ними жодних конфліктів не було. Проте, після доставки в Україну автомобілів „TOYOTA CAMRY”, „DODGE GRAND CARAVAN”, „CHRYSLER INTREPID”, „NISSAN MAXIMA”, придбаних за власні кошти та кошти інших потерпілих, ОСОБА_7 своїх зобов'язань не виконав: ні автомобілів, ні грошей не повернув, пояснивши, що їх йому не віддають ОСОБА_6 та ОСОБА_8 . Під час судового слідства ОСОБА_12 показав, що він заплатив ОСОБА_7 лише частину коштів, не повідомляючи про це інших потерпілих, оскільки мав намір розрахуватися повністю дещо пізніше. Таким чином, три автомобілі було розмитнені не за його кошти, а за кошти ОСОБА_8 . ОСОБА_12 був згідний на такі умови та зобов'язувався повернути витрачені ОСОБА_8 кошти з відсотками. Однак тривалий час кошти він не міг знайти, іншим потерпілим казав, що виникли певні проблеми, а коли мав намір розрахуватись, то ОСОБА_8 просив повернути таку суму грошей, якої у нього не було, а тому з цього приводу виник конфлікт. Він разом з потерпілими намагались його вирішити, неодноразово зустрічались з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , під час зустрічей іноді був ОСОБА_6 , однак не досягли згоди щодо суми, яка підлягає поверненню. Оскільки їм не було повернуто ні автомобілів, ні коштів, тому звернулися до правоохоронних органів. В 2010 році їм було повернуто кошти, вони порозумілись, а тому претензій матеріального та морального характеру до засудженого та виправданих немає (т.1 а.с.52-62; 100-112, т.3 а.с.85-99; т.9 а.с.293-305; т.10 а.с.196, 231-232; т.11 а.с.183-185).
З досліджених судом показань потерпілого ОСОБА_13 , які дані ним під час досудового слідства, вбачається, що в жовтні 2004 року ОСОБА_12 на його прохання і за його кошти в сумі 10800 доларів США придбав в Канаді автомобіль „DODGE GRAND CARAVAN”. В грудні цього ж року для його розмитнення, постановки на облік та реєстрації в органах МРЕВ він передав ОСОБА_12 ще 7800 доларів США. Зі слів ОСОБА_12 вказані послуги по оформленню автомобіля мав надавати ОСОБА_7 . Пізніше йому стало відомо, що 16.06.2005 року на авторинку м. Луцька продавався придбаний ним автомобіль „DODGE GRAND CARAVAN”. Згідно пред'явлених продавцем реєстраційних документів його власником був ОСОБА_15 , який придбав автомобіль в ОСОБА_8 . Після цього (з червня по серпень 2005 року) в м. Луцьку він був присутній під час зустрічей ОСОБА_12 з ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , з приводу повернення автомобілів „DODGE GRAND CARAVAN”, „TOYOTA CAMRY”, „CHRYSLER INTREPID”, та „NISSAN MAXIMA”. ОСОБА_6 обіцяв розібратись і вирішити питання про повернення вказаних автомобілів. Боргів у нього перед ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 не було. Своєї згоди на продаж вказаного транспортного засобу ні він, ні ОСОБА_12 не давали. Під час судового слідства потерпілий ОСОБА_13 , крім того, показав, що ОСОБА_12 не повідомляв його, що він не повністю розрахувався за вказаний автомобіль. В ході неодноразових зустрічей ОСОБА_13 дізнався, що автомобіль не повертають, оскільки ОСОБА_12 не повністю сплатив кошти за його розмитнення. Оскільки дана проблема не вирішувалась, тому він звернувся із відповідною заявою до працівників міліції. Завдані збитки відшкодовані, претензій матеріального та морального характеру до підсудних немає. (т.2 а.с.7-11; т.3 а.с.108-110; т.9 а.с.299; т.10 а.с.195, 231-232; т.11 а.с.183-185).
Було досліджено судом першої інстанції і показання потерпілого ОСОБА_11 з яких вбачається, що в жовтні 2004 року він передав ОСОБА_12 26000 доларів США для придбання автомобіля «NISSAN MAXIMA» та 10 000 доларів США для його розмитнення, постановки на облік та реєстрації в органах МРЕВ. 20.07.2005 року в м. Луцьку він, в присутності ОСОБА_12 , зустрівся з ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , де дізнався, що його автомобіль був зареєстрований на ОСОБА_8 , при цьому саме останній повідомив, що не поверне його до вирішення якихось проблем з ОСОБА_12 . Які саме в них були проблеми він не знав, оскільки ОСОБА_12 про це нічого не повідомляв, після цього він звернувся в прокуратуру з заявою про скоєний злочин. Особисто у нього боргів перед ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 не було. В ході судового слідства потерпілий повідомив, що під час розмови з ОСОБА_8 йому стало відомо про наявність боргових зобов'язань у ОСОБА_12 перед останнім. (т.3 а.с.104-107; т.5 а.с.77-78; т.9 а.с.294-296).
Під час судового розгляду засуджений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні шахрайських дій в особливо великих розмірах щодо потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 визнав повністю. Категорично заперечив вчинення таких дій у складі організованої групи. Виправдані ОСОБА_6 та ОСОБА_7 винність у вчиненні інкримінованих органом досудового розслідування злочинах категорично заперечили, ствердивши про свою непричетність до вчинення будь-яких злочинів та необізнаність з намірами ОСОБА_8 на їх вчинення.
При цьому, засуджений ОСОБА_8 підтвердив, що між ним та ОСОБА_7 , а також ОСОБА_12 в період 2004-2005 років існували ділові стосунки з приводу розмитнення та реєстрації транспортних засобів, ввезених з-за кордону на територію України, на замовлення останнього. Оскільки під час вказаного оформлення автомобілів „DODGE GRAND CARAVAN”, „TOYOTA CAMRY”, „CHRYSLER INTREPID”, „NISSAN MAXIMA”, послуги по здійсненню якого надавав засуджений, ОСОБА_12 не в повній мірі розраховувався з ОСОБА_8 та тривалий період часу не віддавав борг, то останній, залучивши на ці потреби власні та позичені в інших осіб кошти, вирішив реалізувати зазначені транспортні засоби і в такий спосіб повернути наявний перед ним борг потерпілого, також повернути борги іншим особам, а залишок коштів від продажу автомобілів залишити собі. Ствердив про виникнення у нього умислу на вчинення шахрайства саме після того, як дані автомобілі вже були розмитнені і виник конфлікт з приводу наявності боргу перед ним у ОСОБА_12 , достовірно знаючи про те, що інші потерпілі з ним розрахувались.
Показання, аналогічні показанням ОСОБА_8 , дали і виправдані ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , підтвердивши, що у засудженого виник спір з ОСОБА_12 з приводу того, скільки коштів вони винні один одному в зв'язку з розмитненням та реєстрацією транспортних засобів, внаслідок чого останній реалізував автомобілі з метою погашення боргу.
На думку колегії суддів вказані показання засудженого, виправданих та потерпілих в повній мірі узгоджуються між собою та іншими дослідженими доказами по справі, що свідчить про обґрунтованість посилання на них суду першої інстанції та відповідність висновків суду таким фактичним обставинам справи.
Показання свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 також були досліджені судом першої інстанції і на підставі їх було встановлено факти передачі та транспортування автомобілів, а також їх оформлення. Дані показання не суперечать показанням засудженого, виправданих та потерпілих і вірно оцінені судом.
Відповідно, судом першої інстанції зроблено обґрунтований та правильний висновок про відсутність переконливих доказів того, що ОСОБА_6 , ОСОБА_8 попередньо давали вказівку або ж домовлялись з ОСОБА_7 отримувати кошти, документи чи автомобілі саме з метою вчинення шахрайства, тобто з метою невиконання взятих на себе зобов'язань.
Зокрема, з досліджених доказів вбачається, що саме засуджений шляхом обману заволодів коштами ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_11 , особисто реалізуючі автомобілі потерпілих, оскільки, провівши розмитнення та оформлення транспортних засобів в інтересах потерпілих бажав повернути витрачені ним з цією ціллю власні кошти, проте, не маючи такої можливості у нього виник умисел на заволодіння коштами потерпілих, а саме - безпосередньо після проведення реєстрації автомобілів, про що зазначено судом першої інстанції у вироку.
Даний висновок свідчить про відсутність такого умислу в ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та недоведеність їх вини у вчиненні злочину, передбаченого ст.190 ч.4, 27 ч.3 та ст.190 ч.4 КК України, відповідно, та про доведеність винності ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ст.190 ч.4 КК України.
Є вірним і висновок суду про необхідність виключення кваліфікуючої ознаки - зловживання довірою та кваліфікації дій засудженого за кваліфікуючою ознакою - заволодіння майном шляхом обману, оскільки у нього не було довірливих стосунків з потерпілими.
Крім того, на думку колегії суддів твердження прокурора в своїй апеляції про те, що в ході досудового та судового слідства зібрано достатньо доказів, які свідчать про наявність в діях ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 всіх ознак злочинів, передбачених ч.4 ст.190 та ч.3 ст.289 КК України, а тому виправдання останніх за даними фактами є невірним, не заслуговують на увагу.
Так, під незаконним заволодінням транспортним засобом слід розуміти протиправне вилучення транспортного засобу із чужого володіння всупереч волі власника чи користувача і встановлення тим самим тимчасового чи постійного розпорядження вилученим видом транспорту для задоволення своїх особистих потреб або потреб інших осіб.
При цьому, з досліджених судом доказів вбачається, що потерпілі передавали кошти з метою придбання транспортних засобів і будь-яким чином, визначеним законодавством, не оформляли дані правовідносини. Надалі придбані транспортні засоби реєструвалися на ОСОБА_8 , його родичів чи відчужувалися іншим особам, що надавало їм право володіти, користуватися чи розпоряджатися даним майном. Даний факт підтверджується наявними в справі реєстраційними документами на автомобілі, довіреностями, угодами, показаннями свідків, тощо. Відповідно, оскільки в даному випадку відсутня протиправність заволодіння транспортними засобами, то є також вірним висновок суду про виправдання ОСОБА_6 за ст.289 ч.3, 27 ч.3 КК України, а ОСОБА_8 та ОСОБА_7 за ч.3 ст.289 КК України.
Відповідно до викладеного, оскільки судом був зроблений висновок про виправдання ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, а ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, є вірним і твердження суду першої інстанції про відсутність доказів і не встановлення судом наявності в діях останніх ознак організованої злочинної групи, а саме розробленого і схваленого учасниками групи плану злочинної діяльності, вербування нових членів, загальних правил поведінки, її стійкості, тощо.
Колегією суддів береться до уваги і висновки суду, викладені в вироку Луцького міськрайонного суду від 20.11.2006 року (т.9 а.с.328-333), що набрав законної сили, згідно якого було виключено за недоведеністю з обвинувачення ОСОБА_6 ст.27 ч.3, 28 ч.3 КК України при визнанні винним у використанні підроблених свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, врахувавши, що ці дії утворюють ідеальну сукупність з інкримінованими злочинами за даним вироком.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляції прокурора, в зв'язку з чим вирок суду першої інстанції слід залишити без змін.
Підлягає до задоволення клопотання ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_10 щодо звільнення засудженого від відбуття призначеного йому даним вироком суду покарання на підставі Закону України «Про амністію в 2014 році».
Так, згідно ст.2 Закону України «Про амністію у 2014 році», підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, крім тих, які підлягають звільненню від відбування покарання на підставі статті 1 цього Закону, засуджені за будь-які злочини, які не поєднані з насильством, небезпечним для життя і здоров'я, якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули не менше однієї чверті призначеного строку основного покарання.
Злочини, передбачені ст.ст.190 ч.4, 307 ч.3 КК України, за якими засуджено ОСОБА_8 , відсутні в переліку, зазначеному в ст.8 Закону України «Про амністію у 2014 році».
Застереження, передбачені ст.4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» щодо ОСОБА_8 - відсутні.
Згідно вироку суду, строк відбування покарання ОСОБА_8 постановлено рахувати з 16.05.2014 року, зарахувавши термін перебування його під вартою за вироком Луцького міськрайонного суду від 30.04.2009 року - з 29.05.2008 року по 16.05.2014 року.
На момент набрання чинності Законом України «Про амністію у 2014 році» - 19 квітня 2014 року, ОСОБА_8 відбув 5 (п'ять) років 10 місяців 21 день позбавлення волі.
Таким чином, станом на 19 квітня 2014 року ОСОБА_8 відбув більше однієї чверті призначеного вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 травня 2014 року строку покарання.
А тому, на підставі ст.2 Закону України «Про амністію у 2014 році» слід звільнити засудженого ОСОБА_8 від відбування покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 травня 2014 року.
Керуючись п. 11 Перехідних положень КПК України від 13.04.2012 року, ст.ст. 364, 365, 374, ч.2 ст.379 КПК України (в редакції 1960 року), апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 травня 2014 року щодо ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - без змін.
Клопотання ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_10 щодо звільнення засудженого від відбуття призначеного йому даним вироком суду покарання на підставі Закону України «Про амністію в 2014 році» задовольнити.
Звільнити ОСОБА_8 від відбування основного покарання, призначеного вироком Луцького міськрайонного суду від 16 травня 2014 року, на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2014 році».
Звільнити ОСОБА_8 з-під варти в залі суду негайно.
Головуючий:
Судді: