Справа: № 823/2808/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Паламар П.Г. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
Іменем України
24 липня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,
при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 червня 2014 року у справі за позовом Черкаського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю в сумі 23218 грн. 52 коп.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 06 червня 2014 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому у відповідності до ч. 6 ст. 12, ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши клопотання позивача про зупинення апеляційного провадження у справі, колегія суддів прийшла до висновку про відмову у його задоволенні з підстав необґрунтованості.
Заслухавши суддю-доповідача, сторін, які з'явилися в судове засідання, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 29.08.2012 року ОСОБА_2 звернувся до Черкаського районного центру зайнятості із заявою про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій, зокрема, зазначив, що на час подання заяви не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності.
22.08.2012 року відповідача зареєстровано у Черкаському районному центрі зайнятості як особу, що шукає роботу, та надано йому статус безробітного з встановленням допомоги по безробіттю відповідно до Законів України «Про зайнятість населення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Судом першої інстанції встановлено, що на обліку в центрі зайнятості відповідач перебував з 22.08.2012 року по 15.07.2013 року.
За період перебування на обліку ОСОБА_2 було нараховано та виплачено допомогу по безробіттю у розмірі 23 218 грн 52 коп.
Під час перебування останнього на обліку позивачем виявлено факт приховування відомостей про реєстрацію відповідача як фізичної особи-підприємця.
Для підтвердження вищезазначених даних центром зайнятості було направлено запит до Державного реєстратора Черкаського району та 04.06.2013р., за наслідками розгляду якого отримано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, в якій зазначено інформацію про державну реєстрацію відповідача як фізичної особи - підприємця, що на час видачі довідки не припинена.
Зважаючи на те, що на час отримання допомоги по безробіттю в період з 22.08.2012 року по 15.07.2013 року відповідач належав до зайнятого населення та отримував допомогу по безробіттю незаконно, Черкаський міський центр зайнятості прийняв наказ № 14 від 12.07.2013 року «Про повернення коштів», відповідно до якого ОСОБА_2 необхідно повернути кошти, виплачені як допомога по безробіттю за вказаний період.
У зв'язку з відмовою відповідача повернути вказані кошти у добровільному порядку, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, на момент звернення до центру зайнятості відповідач був зайнятою особою, не мав права на реєстрацію в якості безробітного та на отримання відповідної матеріальної допомоги.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року №1533-III (далі по тексту - Закон №1533-III) загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Згідно з пунктом 1.2 Порядку надання допомоги по безробіттю, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307, допомога по безробіттю надається застрахованим і незастрахованим особам, визнаним в установленому порядку безробітними.
У статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» від 01 березня 1991 року № 803-XII (далі - Закон №803-XII) зазначено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Громадяни, які забезпечують себе роботою самостійно, у тому числі підприємці, належать до зайнятого населення (підп. «б» частини третьої ст. 1 Закону № 803-XII).
Якщо особа зареєстрована як приватний підприємець (незалежно від того, сплачує вона єдиний податок чи перебуває на загальній системі оподаткування), вона не може бути визнана безробітною і не має права на виплату допомоги по безробіттю.
Після того як фізична особа - підприємець припинить підприємницьку діяльність, вона може стати на облік у центрі зайнятості і має право на отримання допомоги по безробіттю.
Юридичний факт припинення підприємницької діяльності, згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV, потребує підтвердження шляхом внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідного запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.
Відповідно до частини третьої статті 46 зазначеного Закону фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем. Лише після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа має право набути в установленому порядку статусу безробітного та отримувати допомогу по безробіттю.
Відповідно до пп. 8 п. 1 ст. 31 Закону №1533-III виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: призначення виплати на підставі документів, які містять неправдиві відомості.
Згідно з п. 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року №307, передбачено, що застраховані особи зобов'язані у повному обсязі повідомляти про обставини, що спричиняють зміни розміру матеріального забезпечення та порядку його надання. Сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг, наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обов'язків, стягується з цієї особи в судовому порядку.
Зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що міститься в матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець з 01.01.0001 року. Станом на 21.07.2014 року перебуває в стані припинення за судовим рішення, про що внесено відомості 01.11.2013 року.
Таким чином, станом на час розгляду справи реєстрацію відповідача як фізичної особи-підприємця не припинено.
Посилання позивача на зазначення у витягу з ЄДРПОУ адреси його проживання іншої, ніж та, що є актуальною на даний час не спростовує факту реєстрації його як фізичної особи-підприємця, оскільки індивідуальний податковий номер, вказаний ним в реєстраційні картці центру зайнятості та у витягу є одним і тим же - НОМЕР_1.
З наведеного вбачається, що відповідачу було виплачено допомогу по безробіттю за період з 22.08.2012 року по 15.07.2013 року на підставі документів, які містили неправдиві відомості, отже виплата відповідачу коштів в сумі в сумі 23 218 грн 52 коп. є неправомірною.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються так, як є помилковими.
Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 112, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 червня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді І.О. Грибан
О.А. Губська
Ухвалу в повному обсязі виготовлено 28.07.2014 року
.
Головуючий суддя Парінов А.Б.
Судді: Грибан І.О.
Губська О.А.