ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/2380/14 21.07.14
За позовомПрокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради
доДержавного підприємства «Управління капітального будівництва та інвестицій»
проповернення земельної ділянки
Суддя Босий В.П.
Представники сторін:
від позивача:не з'явився
від відповідача:не з'явився
від прокуратури:Скакун О.М.
Обставини справи:
Прокурор Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Управління капітального будівництва та інвестицій» (надалі - «Підприємство») про повернення земельної ділянки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підстави для користування земельною ділянкою площею 2,8388 га, кадастровий номер 8000000000:69:254:0100, що знаходиться за адресою: просп. Відрадний, 42 у Солом'янському районі м. Києва, у відповідача відсутні у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди земельної ділянки від 26.11.2007 р., за яким було передано в користування таку земельну ділянку.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.02.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 17.03.2014 р.
Ухвалами господарського суду міста Києва від 17.03.2014 р. та від 07.04.2014 р. розгляд справи відкладено до 07.04.2014 р. та 28.04.2014 р. у зв'язку із неявкою представників позивача та відповідача та неподанням ними витребуваних доказів.
Розпорядженням в.о. Голови господарського суд міста Києва від 28.04.2014 р. справу № 910/2380/14 передано для розгляду судді Васильченко Т.В., у зв'язку з перебуванням судді Босого В.П. у відпустці.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.04.2014 р. розгляд справи призначено на 02.06.2014 р. та зобов'язано сторін виконати вимоги ухвали суду від 17.02.2014 р.
Розпорядженням в.о. Голови господарського суд міста Києва від 02.06.2014 р. справу № 910/2380/14 передано для розгляду судді Босому В.П., у зв'язку з поверненням його з відпустки.
Ухвалами господарського суду міста Києва від 02.06.2014 р. справу прийнято до провадження суддею Босим В.П., розгляд справи відкладено на 21.07.2014 р.
В судове засідання прокурор з'явилася, вимоги ухвали суду виконала, надала пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
В судове засідання представник позивача не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №30071739, отриманим представником позивача 19.06.2014 р.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.
Місцезнаходження відповідача за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 59, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №18152396 від 12.02.2014 р., матеріалами справи та вказано в позові.
Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
Оскільки про час та місце судового засідання учасники судового процесу були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
Рішенням Київської міської ради від 26.07.2007 р. №134/1968 «Про передачу земельної ділянки Державному підприємству «Управління капітального будівництва та інвестицій» для будівництва житлового комплексу з об'єктами соціальної інфраструктури на просп. Відрадному, 42 у Солом'янському районі м. Києва» передано Підприємству за умови виконання п. 4 цього рішення, в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 2,85 га для будівництва житлового комплексу з об'єктами соціальної інфраструктури на просп. Відрадному, 42 у Солом'янському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.
26.11.2007 р. на виконання зазначеного рішення між Київською міською радою (орендодавець) та Підприємством укладено договір оренди земельної ділянки. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за №3364 та зареєстровано у книзі записів державної реєстрації договорів Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 26.11.2007 р. за №72-6-60460 (надалі - «Договір»).
Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 26.07.2007 р. №134/1968 за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим Договором.
Згідно з п. 2.1 Договору об'єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - просп. Відрадний, 42 у Солом'янському районі м. Києва; розмір - 2,8388 га; цільове призначення - для будівництва житлового комплексу з об'єктами соціальної інфраструктури; кадастровий номер - 8000000000:69:254:0100.
Строк дії Договору визначений пунктом 3.1 та становить 5 років.
Пунктом 11.3 Договору передбачено, що Договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до п. 11.7 Договору після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар за умови належного виконання своїх обов'язків має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Згідно з п. 11.8 Договору у разі припинення або розірвання цього договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених цим договором. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцеві завдані збитки.
Спір у справі виник у зв'язку неповерненням відповідачем орендованої земельної ділянки після припинення дії Договору.
Договір є договором оренди земельної ділянки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Земельного кодексу, Глави 58 Цивільного кодексу України та Закону України «Про оренду землі».
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Згідно з ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Відповідно до ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Матеріалами справи підтверджується факт передачі земельної ділянки в оренду, користування нею відповідачем та сплата ним орендних платежів.
Згідно зі ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Строк дії Договору визначений пунктом 3.1 та становить 5 років.
Відтак, з урахуванням дати укладення Договору, останнім днем строку його дії є 26.11.2012 р.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
Законодавством України, чинним на час закінчення строку дії договору, не передбачено автоматичного поновлення договору оренди землі, а лише визначено, що в цьому разі орендар має право на його поновлення.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Матеріали справи не містять доказів, а відповідачем не доведено факту прийняття Київською міською радою рішення про поновлення дії Договору
За таких обставин, Договір є припиненим на підставі ст. 31 Закону України «про оренду землі» у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
Згідно з п. 11.8 Договору у разі припинення або розірвання цього договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених цим договором. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцеві завдані збитки.
Відповідач належних та допустимих доказів повернення орендованої за Договором земельної ділянки суду не надав.
За таких обставин, позовні вимоги прокурора про повернення орендованої за Договором земельної ділянки є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.
Стосовно правомірності звернення з даним позовом до суду прокурором в інтересах держави в особі Київської міської ради суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно з п. 6 частини другої ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
Ст. 361 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави та участь у розгляді судами справ. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Абзац третій частини першої та частина третя ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначають, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Згідно з ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Враховуючи викладене, прокурор Солом'янського району міста Києва правомірно згідно діючого законодавства звернувся до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави в особі Київської міської ради.
Стосовно розподілу судових витрат суд відзначає наступне.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судовий збір сплачується у розмірі 1 мінімальної заробітної плати.
Частиною 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
За таких обставин, судовий збір у розмірі 1 218,00 грн. підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Державне підприємство «Управління капітального будівництва та інвестицій» (04053, м. Київ, вул. Артема, 59; ідентифікаційний код 32000085) повернути Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141) земельну ділянку площею 2,8388 га, нормативно-грошовою оцінкою 6 395 230,28 грн., кадастровий номер 8000000000:69:254:0100, що знаходиться за адресою: просп. Відрадний, 42 у Солом'янському районі м. Києва, привівши її у належний стан. Видати наказ.
3. Стягнути з Державного підприємства «Управління капітального будівництва та інвестицій» (04053, м. Київ, вул. Артема, 59; ідентифікаційний код 32000085) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 22.07.2014 р.
Суддя В.П. Босий