ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
24 липня 2014 року № 826/8198/14
О 16 годині 08 хвилин в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Великій Васильківській, 81-а,
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого Бояринцевої М.А., суддів Головань О.В., Кротюка О.В.
при секретарі судового засідання Калайді К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державної судової адміністрації України
до Державної виконавчої служби України
про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
Державна судова адміністрація України звернулася до суду з позовом про визнання протиправними дії Державної виконавчої служби України щодо накладення постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. від 14 травня 2014 року у виконавчому провадженні № 35863362 на Державну судову адміністрацію штрафу та про скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. від 14 травня 2014 року, винесену у виконавчому провадженні № 35863362 про накладення на Державну судову адміністрацію України штрафу.
В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Конституцію України, Бюджетний кодекс України, закони України "Про виконавче провадження", "Про джерела фінансування органів державної влади", "Про Державний бюджет України на 2014 рік", "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845, та зазначає, що старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. протиправно винесено постанову від 14 травня 2014 року у виконавчому провадженні № 35863362 про накладення на Державну судову адміністрацію України штрафу, оскільки Державна судова адміністрація України не має можливості самостійно виконати рішення суду з урахуванням поважності причин.
Представник відповідача заперечила по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Закону України "Про виконавче провадження" та зазначила, що старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. правомірно накладено на Державну судову адміністрацію України штраф, оскільки боржником у виконавчому провадженні № 35863362 не виконано рішення суду у встановлений державним виконавцем строк.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
14 травня 2014 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову у виконавчому провадженні № 35863362 про накладення на Державну судову адміністрацію України штрафу в розмірі 680 грн. за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення.
Вказана постанова прийнята за результатами виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 грудня 2012 року № 2а-18312/11/2670 про зобов'язання Державну судову адміністрацію України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 вихідну допомогу в розмірі десяти місячних заробітних плат за останньою посадою судді.
Відповідно до Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV "Про виконавче провадження" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 606) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною другою статті 2 Закону № 606 встановлено, що примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".
Згідно статті 25 Закону № 606 (в редакції, яка діяла на час відкриття виконавчого провадження) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 89 Закону № 606 у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
При цьому, суд зазначає, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.
Аналогічна правова позиція викладена у пункті 6 постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби".
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, 2 січня 2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України Єжовим Максимом Валерійовичем прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження № 35863362 по примусовому виконанню виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва 4 грудня 2012 року № 2а-18312/11/2670 про зобов'язання Державну судову адміністрацію України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 вихідну допомогу в розмірі десяти місячних заробітних плат за останньою посадою судді та зобов'язано боржника добровільно виконати рішення суду в семиденний термін з дати винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Супровідним листом від 3 січня 2013 року № Т-17401/5-638/6 постанову про відкриття виконавчого провадження надіслано до виконання на адресу Державної судової адміністрації України.
Вимогою державного виконавця від 28 січня 2013 року № Т-17401/5-580/6 зобов'язано Державну судову адміністрацію України в строк до 4 лютого 2013 року виконати в повному обсязі рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист Окружним адміністративним судом міста Києва від 4 грудня 2012 року № 2а-18312/11/2670 та в строк до 4 лютого 2013 року повідомити відділ про стан його виконання.
У вимозі зазначено, що відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення, постанова про відкриття виконавчого провадження отримана Державною судовою адміністрацією України 9 січня 2013 року, проте інформація щодо повного та фактичного виконання боржником рішення суду до відділу не надходила.
14 лютого 2013 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішення суду Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою № 580/6 про встановлення способу та порядку виконання рішення суду по справі № 2а-18312/11/2670.
В зв'язку із зверненням до суду із заявою про встановлення способу та порядку виконання рішення суду державним виконавцем 15 лютого 2013 року винесено постанову про зупинення виконавчого провадження № 35863362.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2013 року у справі № 2а-18312/22/2670 відмовлено у задоволенні заяви старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішення суду Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. про встановлення способу та порядку виконання рішення суду у справі № 2а-18312/11/2670.
15 травня 2013 року старшим державним виконавцем прийнято постанову про поновлення виконавчого провадження № 35863362.
Вимогою державного виконавця від 29 травня 2013 року № Т-17401/5-580/6 зобов'язано Державну судову адміністрацію України в строк до 5 червня 2013 року виконати в повному обсязі рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист Окружним адміністративним судом міста Києва від 4 грудня 2012 року № 2а-18312/11/2670 та у разі невиконання рішення суду надати до відділу письмові пояснення відповідальної особи про причини невиконання рішення суду.
У вимозі зазначено, що інформація щодо повного та фактичного виконання боржником рішення суду до відділу не надходила.
25 червня 2013 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішення суду Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. звернулася до Київського апеляційного адміністративного суду із заявою № 580/6 про встановлення способу та порядку виконання рішення суду по справі № 2а-18312/11/2670.
В зв'язку із зверненням до суду із заявою про встановлення способу та порядку виконання рішення суду державним виконавцем 5 липня 2013 року винесено постанову про зупинення виконавчого провадження № 35863362.
Листом від 4 квітня 2014 року за № 02-3-13/2042 Київським апеляційним адміністративним судом повернуто без розгляду заяву державного виконавця про встановлення способу та порядку виконання рішення суду з тих підстав, що заява особи, чи подання державного виконавця про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення подаються до адміністративного суду першої інстанції.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року у справі № 2а-18312/11/2670 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про роз'яснення постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року та прийняття додаткової постанови.
23 квітня 2014 року старшим державним виконавцем прийнято постанову про поновлення виконавчого провадження № 35863362.
Вимогою державного виконавця від 23 квітня 2014 року № 580/6 зобов'язано Державну судову адміністрацію України в строк до 30 квітня 2014 року виконати в повному обсязі рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист Окружним адміністративним судом міста Києва від 4 грудня 2012 року № 2а-18312/11/2670 та у разі невиконання рішення суду надати до відділу письмові пояснення відповідальної особи про причини невиконання рішення суду.
Листом від 7 травня 2014 року за № 10-2389/14 Державна судова адміністрація України повідомила Державну виконавчу службу України про те, що виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року потребує списання коштів з державного органу на користь судді, а тому таке списання повинно здійснюватися із програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів" Державною казначейською службою України. В листі також вказано про те, що Державна судова адміністрація України не має можливості самостійно виконати рішення суду, оскільки не визначено розмір твердої грошової суми, яка підлягає виплаті.
За результатами розгляду листа Державної судової адміністрації України старший державний виконавець вимогою від 14 травня 2014 року № 580/6 зобов'язав Державну судову адміністрацію України в строк до 21 травня 2014 року виконати в повному обсязі рішення суду та прийняв оскаржувану постанову про накладення на Державну судову адміністрацію України штрафу за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення.
З огляду на встановлені у суді обставини, суд приходить до висновку про правомірність висновків старшого державного виконавця про невиконання боржником рішення суду.
Отже, враховуючи, що Державною судовою адміністрацією України рішення Київського апеляційного адміністративного суду у наданий державним виконавцем строк фактично не виконано, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України правомірно прийнято оскаржувану постанову про накладення на Державну судову адміністрацію України штрафу в розмірі 680 грн.
При цьому, суд зазначає про наступне.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Стаття 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод захищає правомірне очікування настання певних обставин.
Так, в практиці Європейського суду з прав людини (наприклад, справа "Пайн Веллі Девелопмент та інші проти Ірландії" (Pine Valley Development Ltd and Others vs. Ireland, № 12742/87, рішення від 29 листопада 1991 року), "Стретч проти Об'єднаного Королівства" (Stretch vs. United Kingdom, № 44277/98, рішення від 24 червня 2003 року), "Федоренко проти України" (Fedorenko vs. Ukraine, № 25921/02, рішення від 1 червня 2006 року) концепція власності трактується досить широко та має на увазі, зокрема, рухоме та нерухоме майно, акції та інші цінні папери, патенти, право на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, ліцензії на проведення діяльності, економічні інтереси, пов'язані з веденням бізнесу, право продовження оренди нерухомості, доменні імена, право на податкові кредити, правомірні очікування настання певних обставин.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v., no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).
З урахуванням наведеного та з огляду на те, що під час розгляду справи № 2а-18312/11/2670 Київським апеляційним адміністративним судом прийнято рішення, яке набрало законної сили, про зобов'язання Державну судову адміністрацію України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 вихідну допомогу в розмірі десяти місячних заробітних плат за останньою посадою судді, відповідно Державна судова адміністрація України зобов'язана виконати рішення у суду в повному обсязі, згідно з виконавчим документом.
Разом з тим, суд не приймає до уваги доводи позивача відносно того, що виконання рішення суду є не можливим, оскільки не визначена тверда грошова сума, яка підлягає виплаті позивачу (стягувачу) та зобов'язання щодо виконання зазначеного судового рішення залежить від виконання зобов'язань іншими суб'єктами владних повноважень та зазначає, що під час розгляду даної адміністративної справи Державною судовою адміністрацією України не пред'явлено доказів на підтвердження вчинення всіх можливих дій для з'ясування грошової суми, яка підлягає виплаті, та вчинення дій з метою належного виконання рішення суду.
При цьому, суд звертає увагу, що згідно частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що задоволенню не підлягає.
Разом з тим, ухвалою суду про відкриття провадження у справі відстрочено позивачу сплату судового збору до прийняття рішення у справі.
Відповідно до статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до частини першої статті 98 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.
Згідно пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.
Частиною першою статті 3 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" установлено з 1 січня 2014 року мінімальну заробітну плату в розмірі 1 218 грн.
Таким чином, в даному випадку судовий збір складає 1 827 грн.
Отже, враховуючи, що Державній судовій адміністрації України відмовлено у задоволенні позовних вимог та з огляду на те, що позивачем судовий збір за звернення до суду з вимогою про визнання незаконною та скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 14 травня 2014 року ВП № 35863362 не сплачений, то позивачу необхідно сплатити судовий збір в розмірі 1 827 грн.
Керуючись статтями 98, 160-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову Державної судової адміністрації України до Державної виконавчої служби України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
2. Стягнути з Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. на рахунок 31218206784007, отримувач: УДКСУ у м. Києві, код отримувача: 38004897, банк отримувача: ГУ ДКСУ у місті Києві, код банку отримувача: 820019, код ЄДРПОУ 34414689.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Головуючий М.А.Бояринцева
Судді О.В. Головань
О.В. Кротюк
Повний текст постанови складений 28 липня 2014 року.