номер провадження справи 19/38/14
15.07.2014 Справа № 908/1609/14
За позовом Державного підприємства «Дослідне господарство «Ізвєстія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України (72250, Запорізька область, Веселівський район, с. Широке, вул. Комсомольська, 1)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
про визнання договору підряду недійсним
Суддя Давиденко І.В.
Представники сторін:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
Рішення прийнято 15.07.14., після оголошеної в судовому засіданні на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України перерви, з 03.07.14. по 15.07.14.
До господарського суду Запорізької області 15.05.14. звернулось Державне підприємство «Дослідне господарство «Ізвєстія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним Договору підряду № б/н від 01.07.11., укладеного між Державним підприємством «Дослідне господарство «Ізвєстія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача Договір, укладений між ним та відповідачем від 01.07.11. є фіктивним, в зв'язку з чим підлягає визнанню його недійсним.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.05.14. порушено провадження у справі № 908/1609/14, присвоєно справі номер провадження 19/38/14, розгляд справи призначено на 05.06.14. о 10-40.
Представник позивача в судовому засіданні 05.06.14. підтримав позовні вимоги, просив суд позов Державного підприємства «Дослідне господарство «Ізвєстія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України задовольнити повністю.
Представник позивача в судовому засіданні 05.06.14. надав письмове нормативне обґрунтування позовних вимог.
Представник позивача в судовому засіданні 05.06.14. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для можливості надання суду додаткових доказів у справі.
Представник відповідача в судове засідання 05.06.14. не з'явився, вимоги ухвали суду від 19.05.14. не виконав, письмового відзиву на позов не надав, але від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 через канцелярію господарського суду 03.06.14. надійшло електронне повідомлення про неможливість бути присутнім в судовому засіданні 05.06.14.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.06.14. розгляд справи № 908/1609/14 на підставі ст.. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 24.06.14. о 10-30.
Ухвалою Голови господарського суду Запорізької області від 23.06.14. розгляд справи № 908/1609/14 перенесено на 03.07.14. о 10-00.
В судовому засіданні 03.07.14. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 15.07.14. о 10-30.
В судове засідання 15.07.14. представник позивача не з'явився, але через канцелярію суду позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з перебуванням представника позивача у відрядженні у м. Дніпропетровську.
Розглянувши зазначене клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для його задоволення з урахуванням наступного.
До клопотання позивачем не додано належних доказів, що підтверджують викладені у ньому обставини, і на які позивач посилається як на підставу відкладення розгляду справи. Також суд вважає за необхідне зазначити, що позивач як юридична особа не позбавлений можливості направити у судове засідання іншого представника, видавши йому довіреність.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
З матеріалів справи вбачається, що позовна заява надійшла до суду 15.05.14., таким чином, суд дійшов висновку про те, що 15.07.14. - останній день для розгляду даного спору в межах встановленого двохмісячного терміну.
За таких обставин, клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.
Представник відповідача в судове засідання 15.07.14. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про оголошення в судовому засіданні перерви з 03.07.14. по 15.07.14.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 908/1609/14.
Розглянувши подані матеріали справи, суд, -
01.07.11. між Державним підприємством «Дослідне господарство «Ізвєстія» Національної академії аграрних наук України (правонаступником якого є позивач) (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Підрядчик) укладено Договір підряду № б/н (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1) Замовник доручає, а Підрядчик зобов'язується на власний ризик виконати у відповідності до умов даного Договору роботу, а Замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її.
Відповідно до п. 3.1 Договору передбачено, що предметом даного Договору є обмолот зернових культур спеціальною технікою на посівних площах, належних Замовнику.
Згідно п. 4.1 Договору, Підрядчик зобов'язався, зокрема: на першу вимогу Замовника надати спеціальну техніку марки ДОН-1500 в кількості 1 шт., в технічному стані, придатному для обмолоту ранніх зернових культур, забезпечену необхідним персоналом; після складення та підписання акту приймання-передачі посіву для проведення підрядних робіт - негайно приступити до виконання умов Договору та забезпечити проведення підрядних робіт в оптимальні строки.
Відповідно до умов п. 4.2 Договору, Замовник зобов'язався, зокрема, провести розрахунки з Підрядчиком згідно умов Договору.
У відповідності до п. 5.1 Договору, сторонами погоджено, що винагорода Підрядчика складає 2,5 % від кількості обмолоченого зерна (або в грошовому еквіваленті, розрахованому на момент проведення оплати).
Термін остаточних розрахунків за даним Договором встановлюється до 10.08.11.
Згідно п. 8.1 Договору передбачено, що даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту його остаточного виконання.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що 01.01.11. між ним та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 було укладено аналогічний зазначеному вище Договору Договір підряду на надання послуг по збиранню врожаю ранніх зернових та технічних культур. Позивач зазначає, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 фактично виконував роботу помічника комбайнера за Договором підряду, укладеного між позивачем та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, що на думку позивача підтверджується довідкою Мелітопольської об'єднаної державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції в Запорізькій області № 003-21/113-з від 20.09.13.
Таким чином, позивач вказує на те, що на виконання умов Договору, укладеного між позивачем та відповідачем, сторонами не було вчинено будь-яких дій, в зв'язку з чим, даний Договір є фіктивним, оскільки був укладений без наміру створити цивільно-правові наслідки для обох сторін, а тому підлягає визнанню його недійсним на підставі норм ст. 234 Цивільного кодексу України.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.
Пунктом 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.13. зазначено, що фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.
З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним.
У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним.
Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.
Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно акту Мелітопольської об'єднаної державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції в Запорізькій області № 003-21/12 від 11.10.13. позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Дослідне господарство «Ізвєстія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України за період з 01.08.11. по 01.07.13. встановлено, що Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в періоді з 01.08.11. по 01.07.13. надано послуг із збирання та посіву зернових та олійних культур на площах ДП «ДГ «Ізвєстія» на загальну суму 121318,70 грн., в тому числі в періоді з 01.07.11. по 31.12.11. - на суму 51175,20 грн., в 2012 році - на суму 62469,50 грн. в періоді з 01.01.13. по 01.07.13. на суму 7674,00 грн.
ДП «ДГ «Ізвєстія» сплачено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 за надані послуги в періоді з 01.08.11. по 01.07.13. грошові кошти на загальну суму 113590,70 грн., а саме: в періоді з 01.08.11. по 31.12.11. - на суму 41000,20 грн., з них перераховано на особистий рахунок ФОП ОСОБА_1 10000,00 грн. та відпущено товарів (пшеницю) на суму 31000,20 грн. Станом на 01.01.12. по бухгалтерському обліку ДП «ДГ «Ізвєстія» рахується кредиторська заборгованість на суму 10175,00 грн.
В 2012 році на суму 72590,50 грн. з них перераховано на рахунок ОСОБА_1 у сумі 11206,00 грн. та відпущено товарів (пшениця та ячмінь) на суму 61384,50 грн.
Згідно зазначеного вище акту вбачається, що ревізією документального підтвердження фактично наданих послуг, обсягів виконаних робіт по збиранню зернових, олійних та технічних культур, обсягів фактично обмолоченого та зібраного зерна проведено по ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1 за період, що підлягає ревізії. Згідно даних актів приймання-передачі виконаних робіт, актів про визначення винагороди Підрядника, довідок про фактично виконані обсяги робіт, зібраного зерна та витрачання пального, лімітно-забірних карток на видане пальне, облікових листів тракториста-машиніста, виписки з реєстру про намолот зерна із зібраної площі, реєстрів відправки зерна та іншої продукції з поля встановлено, що за Договором від 01.07.11. б/н, згідно даних актів приймання-передачі виконаних робіт, доповнень до актів виконаних робіт, актів про визначення винагороди Підрядника, довідок про фактично виконані обсяги робіт, зібраного зерна та витрачання пального ФОП ОСОБА_1 зібрано та обмолочено:
- ярого ячменя на площі 200,5 га в кількості 474760,00 кг на полях №№ 1-ІІ, 3-ІІ, 4-ІІІ, 2-V, 8-IV, 4-IV, 8-ІІІ, при цьому витрачено пального в кількості 2265 л;
- просо на площі 104 га в кількості 213060,00 кг на полі № 3-ІІІ, при цьому витрачено пального в кількості 1160 л;
- льону на площі 98,5 га в кількості 118050,00 кг на полях №№ 7-ІІ, 2,3- IV, 2-І, при цьому витрачено пального в кількості 1050 л.
Згідно акту Мелітопольської об'єднаної державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції в Запорізькій області № 003-21/12 від 11.10.13. встановлено, що отримання пального та фактичне виконання роботи ФОП ОСОБА_1 не підтверджено первинними обліковими документами.
Зазначеним вище актом також встановлено, що в порушення ст. 193 Господарського кодексу України, п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.1, п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, п.п. 1, 2.1, 3.1, 4.1 договорів від 01.07.11. б/н, від 15.09.11. б/н, від 02.07.12. б/н та від 04.10.12. б/н, а саме у періоді з 01.08.11. по 31.12.12. ДП «ДГ «Ізвєстія» сплачено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 коштів за надані послуги із збирання врожаю без фактичного підтвердження первинними обліковими документами факту надання послуг на загальну суму 113590,70 грн., в т.ч. в періоді з 01.08.11. по 31.12.11. на суму 41000,20 грн. та в 2012 році на суму 72590,50 грн.
Згідно акту вбачається, що надані послуги ФОП ОСОБА_1 у періоді з 01.07.11. по 31.07.12. фактично оплачено ДП «ДГ «Ізвєстія» на загальну суму 113590,70 грн., а саме: в періоді з 01.07.11. по 31.12.11. на суму 41000,20 грн. з них перераховано на особистий рахунок ФОП ОСОБА_1 у сумі 10000,00 грн. та відпущено товарів (пшениця) на суму 31000,20 грн., в 2012 році - на суму 72590,50 грн., з них перераховано на особистий рахунок ФОП ОСОБА_1 у сумі 11206,00 грн. та відпущено товарів (пшениця та ячмінь) на суму 61384,50 грн.
Актом Мелітопольської об'єднаної державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції в Запорізькій області № 003-21/12 від 11.10.13. встановлено, що по бухгалтерському обліку ДП «ДГ «Ізвєстія» розрахунки з ФОП ОСОБА_1 за надані послуги із збирання врожаю відображено за дебітом субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» та кредитом субрахунків 311 «Поточні рахунки в національній валюті» та 271 «Продукція сільськогосподарського виробництва».
Також актом Мелітопольської об'єднаної державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції в Запорізькій області № 003-21/12 від 11.10.13. було встановлено, що внаслідок оплати послуг із збирання врожаю без фактичного підтвердження первинними обліковими документами факту надання послуг ДП «ДГ «Ізвєстія» завдано збитків на загальну суму 113590,70 грн.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що фактичні правовідносини сторін свідчать, що при укладенні Договору від 01.07.11. б/н між позивачем та відповідачем, сторони передбачили настання реальних правових наслідків, що обумовлені цим Договором, оскільки як вбачається з акту Мелітопольської об'єднаної державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції в Запорізькій області № 003-21/12 від 11.10.13., позивач здійснив дії на виконання умов спірного Договору, зокрема, у періоді з 01.08.11. по 31.12.12. ДП «ДГ «Ізвєстія» сплачено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 грошові кошти за надані послуги із збирання врожаю без фактичного підтвердження первинними обліковими документами факту надання послуг на загальну суму 113590,70 грн., в т.ч. в періоді з 01.08.11. по 31.12.11. на суму 41000,20 грн. (в межах терміну остаточних розрахунків за Договором (п. 6.1)).
Посилання позивача на відсутність наявності первинних документів щодо виконання послуг за Договором саме з боку ФОП ОСОБА_1, як на підставу визнання зазначеного Договору фіктивним є безпідставними, оскільки актом Мелітопольської об'єднаної державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції в Запорізькій області № 003-21/12 від 11.10.13. було встановлено факт оплати позивачем за виконані послуги відповідача за Договором підряду від 01.07.11.
Фіктивність спірного Договору позивач пов'язує також з тим, що начебто ФОП ОСОБА_1 працював помічником комбайнера за Договором підряду, укладено між ДП «ДГ «Ізвєстія» та ФОП ОСОБА_3, посилаючись лише на довідку Мелітопольської об'єднаної державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції в Запорізькій області № 003-21/113-з від 20.09.13.
Згідно зазначеної вище довідки вбачається, що в ході зустрічної звірки ФОП ОСОБА_1 надано інформацію, відповідно до якої зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в 2011-2013 роках надавали послуги з обмолоту зернових, технічних культур в ДП «ДГ «Ізвєстія» совгоспним комбайном ДОН 1500, інвентарний номер 336, відповідно до Договору підряду від 18.06.13., ОСОБА_1 в якості помічника комбайнера, а ОСОБА_3 в якості комбайнера.
Таким чином з наведеного вбачається, що вищевикладені пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 стосуються саме Договору підряду від 18.06.13., а не оспорюваного Договору від 01.07.11. б/н , який було укладено між позивачем та відповідачем.
Слід зазначити, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний.
При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.
Сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним.
Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.
Обов'язок доведення покладається законом на позивача.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Таким чином, з наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.
Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи - позивача у справі.
Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем належними засобами доказування не доведено наявності умислу у позивача чи відповідача при укладенні Договору підряду від 01.07.11. б/н щодо ненастання правових наслідків такого правочину.
Отже, суд дійшов висновку, що правові підстави для визнання Договору підряду від 01.07.11. б/н, укладеного між позивачем та відповідачем, недійсним як фіктивного відсутні.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 32, 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. В задоволенні позову Державного підприємства «Дослідне господарство «Ізвєстія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 21.07.14.
Суддя І.В. Давиденко