Справа: № 826/5300/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
Іменем України
24 липня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,
при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,
за участю представників сторін:
від позивача Назаренко С.П.,
від відповідача Сахаров М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу командитного товариства «Донтрансгарант і Компанія» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 червня 2014 року у справі за позовом командитного товариства «Донтрансгарант і Компанія» до Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними дій та скасування рішення, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства доходів і зборів України, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо припинення прийняття гарантій від позивача та інформування митниць Міндоходів про таке припинення та скасувати рішення відповідача про припинення із 0 годин 26 березня 2014 року прийняття від позивача гарантій до сплати ним заборгованості, викладеного у листі від 25 березня 2014 року № 6902/7/99-99-24-01-08-17 «Про припинення прийняття гарантій».
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 червня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно встановив обставини справи та невірно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, сторін, які з'явилися в судове засідання, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що листом Міністерством доходів і зборів України від 25 березня 2014 року № 6902/7/99-99-24-01-08-17 «Про припинення прийняття гарантій» за підписом в.о. директора Департаменту митної справи було повідомлено позивача про те, що у зв'язку з невиконанням незалежним фінансовим посередником - КТ «Донтрансгарант і компанія», умов Угоди № 771, припиняється із 0 годин 26 березня 2014 року прийняття від позивача гарантій до сплати ним заборгованості.
Про наведене позивача повідомлено шляхом направлення відповідачем на його адресу листа від 26 березня 2014 року № 5369/6/99-99-24-01-08-15.
Вважаючи дії відповідача щодо припинення прийняття від позивача гарантій до сплати ним заборгованості та рішення у формі листа від 25 березня 2014 року № 6902/7/99-99-24-01-08-17 «Про припинення прийняття гарантій» протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані дії та рішення відповідача відповідають вимогам Закону.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи, командитне товариство «Донтрансгарант і компанія» є незалежним фінансовим посередником (гарантом), уповноваженим видавати органам доходів і зборів України фінансові гарантії з метою забезпечення сплати митних платежів особами, відповідальними за їх сплату, в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України.
Частинами 1 та 2 ст. 305 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, визначених цим Кодексом, виконання зобов'язань осіб, що випливають з митних процедур, забезпечуються шляхом надання органам доходів і зборів забезпечення сплати митних платежів у способи, передбачені для відповідної митної процедури. Надання органам доходів і зборів забезпечення сплати митних платежів є обов'язковим при ввезенні на митну територію України та/або переміщенні територією України прохідним та внутрішнім транзитом товарів за переліком, який затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 306 Митного кодексу України одним із способів забезпечення сплати митних платежів є фінансові гарантії.
Положеннями ст. 307 Митного кодексу України передбачено, що юридичні особи, які мають намір виступати гарантом забезпечення особою своїх зобов'язань перед органами доходів і зборів України зі сплати митних платежів, уповноважуються на це і вносяться до реєстру гарантів у порядку, визначеному цим розділом.
Взаємовідносини між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та гарантами регулюються на підставі укладених угод.
Фінансова гарантія видається гарантом і надається органам доходів і зборів особою, відповідальною за сплату митних платежів, або будь-якою іншою особою на користь особи, відповідальної за сплату митних платежів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Фінансова гарантія діє на всій митній території України.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 22 листопада 2012 року між Державною митною службою України та позивачем укладено Угоду № 771 (далі по тексту - Угода), яка регулює взаємовідносини між Державною митною службою України та позивачем (гарантом) щодо надання фінансових гарантій сплати митних платежів у разі невиконання особою, відповідальною за сплату митних платежів, взятих перед митним органом зобов'язань, що випливають з митних процедур відповідно до Митного кодексу України.
Згідно з п. 1.2 вказаної Угоди командитне товариство «Донтрансгарант і Компанія» визнається незалежним фінансовим посередником, уповноваженим Держмитслужбою України на надання митним органам фінансових гарантій та вноситься до Реєстру гарантів.
Відповідно до умов Угоди фінансова гарантія - безвідкличне зобов'язання Гаранта сплатити на першу вимогу митного органу в розмірі митного боргу у разі невиконання особою, відповідальною за сплату митних платежів, забезпечення цією гарантією зобов'язань зі сплати податків.
Вимога про сплату належної суми митних платежів за гарантією - оформлений згідно з додатком 1 до цієї Угоди та адресований Гаранту лист митного органу про необхідність сплати суми митного боргу за наданою гарантією.
Гарантійний випадок - факт невиконання особою, відповідальною за сплату митних платежів, взятого на себе зобов'язання, що підтверджується Актом про настання гарантійного випадку, у зв'язку з настанням якого Гарант зобов'язується сплатити митному органу кошти у сумі боргу за відповідною гарантією.
Відповідно до п. 2.3.2 у строк не пізніше трьох банківських днів, наступних за днем отримання Вимоги та Акту про настання гарантійного випадку безумовно перерахувати суму митного боргу за вказаними у Вимозі реквізитами.
Пунктом 4.5 Угоди передбачено, що не пізніше трьох банківських днів з дня отримання від митного органу оригіналів Акта та Вимоги, Гарант перераховує суму митного боргу за вказаними реквізитами. У разі, якщо суму митного боргу неможливо сплатити за вказаними у Вимозі реквізитами (помилково вказано невірний рахунок, закриття такого рахунку тощо). Гарант невідкладно повідомляє про наявність таких обставин митний орган, що надіслав Вимогу.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване припинення із 0 годин 26 березня 2014 року прийняття від позивача гарантій до сплати ним заборгованості мотивоване тим, що позивачем не виконано взяті на себе зобов'язання щодо фінансових гарантій у встановлений Угодою строк.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваних дій відповідача позивач зазначив про отримання вимоги від 04 березня 2014 року № 1 та № 2 лише 25.03.2014 року, що є підставою для встановлення протиправності дій у той час, як про припинення прийняття від позивача гарантій митниці Міндоходів проінформовано, крім наведеного, у зв'язку з невиконанням позивачем фінансових гарантій не тільки по вказаних вимогах, а й по вимогах від 11 березня 2013 року №№ 1-3 та від 13 березня 2014 року №№ 3-10.
З наявних у матеріалах справи копій рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, вбачається, що вимоги було вручено позивачу 11 березня 2014 року.
Даний факт оспорюється відповідачем з огляду на наступне.
Згідно з листом Північного поштамту Київської міської дирекції УДППЗ «Укрпошта», наданим суду першої інстанції на виконання ухвали суду від 21 травня 2014 року про витребування доказів, фактично під № 65078 04178537 до відділення поштового зв'язку Київ-73 надійшов 07 березня 2014 року рекомендований лист із повідомленням на адресу позивача: 04073, місто Київ, проспект Московський, 16-Б, корпус 5.
У зв'язку зі святковими вихідними днями, рекомендований лист із повідомленням № 65078 04178537 видано листоноші для доставки, згідно з адресою, 11 березня 2014 року.
Відповідно до пояснення оператора відділення поштового зв'язку Київ-73, для прискорення відправляння рекомендованого повідомлення, вона, не дочекавшись вручення рекомендованого листа № 65078 04178537 до повернення листоноші із доставної дільниці, відправила рекомендоване повідомлення за призначенням 11 березня 2014 під № 04073 11852275.
Згідно з поясненнями листоноші відділення поштового зв'язку Київ-73, рекомендований лист № 65078 04178537 під час доставки 11 березня 2014 року не вручено, оскільки уповноважена особа позивача Машталір А.Р. в усній формі від його отримання відмовилась, повідомлення про надходження вказаного листа залишено уповноваженій особі.
Оскільки рекомендований лист № 65078 04178537 не вручено під час доставки 11 березня 2014 року, його повернуто до відділення поштового зв'язку Київ-73 де він зберігався забезпеченим порядком протягом встановленого терміну зберігання.
Таким чином, з матеріалів справи встановлено, що вимогу від 04.03.2014 року фактично було отримано позивачем 25.03.2014 року, проте у зворотньому повідомленні, яке згідно з умовами Угоди є підтвердженням отримання вимоги Гарантом, зазначено дату отримання - 11.03.2014 року.
Таким чином, враховуючи наявність у відповідача вказаного зворотнього повідомлення про вручення рекомендованого відправлення, строк на перерахування суми боргу по гарантійних зобов'язаннях сплинув 14.03.2014 року.
Обґрунтовуючи правомірність оскаржуваних дій, відповідач посилається на ту обставину, що ним було направлено позивачу також вимогу від 11 березня 2013 року №№ 1-3 разом із відповідними актами, яку ним отримано згідно з таким повідомленням, 13 березня 2014 року; та вимогу від 13 березня 2014 року №№ 3-10 разом із відповідними актами, яку було отримано ним, відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення 20 березня 2014 року, проте зобов'язання по сплаті гарантійних платежів не виконано.
Перевіряючи вказані посилання відповідача, колегія суддів встановила наступне.
З листа Північного поштампу Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 21.07.2014 року № 33-5-Д-829 колегією суддів встановлено, що рекомендовані листи з рекомендованим повідомленням № 1401703055948 від 11.03.2014 із м. Чернігів та № 6507804192530 від 17.03.2014 із м. Одеса надійшли у відділення поштового зв'язку Київ-73 13.03.2014 та 20.03.2014 і в день надходження видані листоноші для доставки згідно адреси.
Відповідно до пояснення оператора відділення поштового зв'язку Київ-73, для прискорення відправляння рекомендованих повідомлень, вона оформила їх не дочекавшись повернення листоноші із доставної дільниці із зазначенням прізвища уповноваженої особи згідно укладеного договору, Машталір:
- під № 0407311852577 про вручення рекомендованого листа № 1401703055948 із зазначенням дати вручення 13.03.2014;
- під № 0407311852844 про вручення рекомендованого листа № 6507804192530 із зазначенням дати вручення 20.03.2014.
Відповідно до пояснення листоноші відділення поштового зв'язку Київ-73 рекомендовані листи № 1401703055948 та № 6507804192530 під час доставки 13.03.2014 та 20.03.2014 були не вручені, оскільки уповноважена особа Командитного товариства «Донтрансгарант і компанія» Машталір А.Р. в усній формі від їх отримання відмовилась, повідомлення про надходження листів залишено уповноваженій особі.
Фактично рекомендовані листи з рекомендованим повідомленням № 1401703055948 та № 6507804192530 були вручені 11.04.2014 керівнику Командитного товариства «Донтрансгарант і компанія» Назаренко С.П. під час його звернення безпосередньо у відділення поштового зв'язку Київ-73.
Рекомендовані повідомлення № 0407311852577 про вручення рекомендованого листа № 1401703055948 та № 0407311852844 про вручення рекомендованого листа № 6507804192530 фактично були відправлені із відділення поштового зв'язку Київ-73 11.04.2014.
Оскільки рекомендовані повідомлення були помилково оформлені завчасно, то під час їх відправляння 11.04.2014, на бланках повідомлень не було виправлено прізвище уповноваженої особи та дата вручення рекомендованих листів.
Працівника відділення поштового зв'язку Київ-73 за допущену помилку притягнуто до матеріальної відповідальності.
Таким чином, з матеріалів справи встановлено, що вимоги від 11.03.2014 року та від 13.03.2014 року фактично було отримано позивачем 11.04.2014 року, проте у зворотньому повідомленні, яке згідно з умовами Угоди є підтвердженням отримання вимоги Гарантом, зазначено дату отримання - 13.03.2014 року та 20.03.2014 року.
Посилання позивача на ту обставину, що повідомлення про вручення поштового відправлення не може бути доказом надсилання саме вимоги є помилковим, оскільки на самому повідомленні зазначено реквізити вимоги митного органу.
Крім того, вхідний штамп підприємства на супровідному листі до вимоги не є належним доказом його отримання саме в день, зазначений на штампі, оскільки за умовами п. 4.4 Угоди примірники Вимоги та Акта надсилаються листом з повідомленням про вручення Гаранту.
Таким чином, належним доказом дати отримання Вимоги та акта є повідомлення про вручення поштового відправлення.
Зважаючи на наявність у відповідача зворотніх повідомлень про вручення позивачу рекомендованих листів з вимогами про виконання гарантійних зобов'язань, строк виконання зобов'язань по яких станом на 25.03.2014 року сплинув, а суми митного боргу, вказані у вимогах, не сплачені позивачем до Державного бюджету у встановлений в Угоді строк, у контролюючого органу були підстави для застосування у спірних правовідносинах п. 4.6 Угоди.
Пунктом 4.6 Угоди передбачено, що якщо протягом трьох банківських днів, наступних за днем отримання Вимоги та Акта, що підтверджується відміткою служби поштового зв'язку на повідомленні про вручення, Гарант не перерахує суму митного боргу, митний орган, який встановив факт настання гарантійного випадку вживає заходи щодо стягнення цих коштів у порядку, передбаченому податковим законодавством та вносить до Єдиної автоматизованої системи Держмитслужби України відмітки, що унеможливлюють подальше прийняття від Гаранта гарантій до сплати ним заборгованості.
Відповідно до ч. 5 ст. 307 Митного кодексу України у разі невиконання особою зобов'язання із сплати митних платежів, забезпеченого фінансовою гарантією, наданою у вигляді документа, орган доходів і зборів із залученням представників гаранта, що видав таку гарантію, з'ясовує обставини невиконання зобов'язання, після чого направляє цьому гарантові вимогу щодо сплати належної суми митних платежів. До вимоги додаються завірені органом доходів і зборів копії документів, що підтверджують невиконання зобов'язання. Процедура направлення вимоги та перелік обов'язкових документів, що до неї додаються, визначаються в угоді, передбаченій частиною третьою статті 314 цього Кодексу.
Оскільки позивачем заборгованість по вимогах від 11.03.2014 р. та 13.03.2014 р. у встановлений строк не сплачена, враховуючи відмову уповноважених працівників підприємства отримати рекомендовані поштові відправлення, а також наявність у відповідача станом на дату прийняття оскаржуваного рішення зворотніх повідомлень з відмітками про вручення, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані дії відповідача щодо припинення прийняття гарантій від позивача та інформування митниць Міндоходів про таке припинення та рішення відповідача про припинення із 0 годин 26 березня 2014 року прийняття від позивача гарантій до сплати ним заборгованості, викладеного у листі від 25 березня 2014 року № 6902/7/99-99-24-01-08-17 «Про припинення прийняття гарантій» відповідають вимогам законності та обґрунтованості.
Посилання апеляційної скарги позивача на листи Північного поштампу Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», з яких вбачається, що рекомендовані повідомлення були помилково оформлені з вини Укрпошти не спростовує правомірності оскаржуваних дій позивача на момент їх вчинення, оскільки про наведені обставини контролюючому органу на момент винесення спірного рішення не було відомо.
Посилання апелянта на вину працівників Північного поштампу Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо неналежного виконання своїх обов'язків є підставою для звернення до суду з окремим позовом.
Щодо посилання позивача на відсутність у Міндоходів України повноважень на прийняття оскаржуваного рішення колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 1, пп. 36 п. 4, пп. 1, 3 п. 5 Положення про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого Указом Президента України від 18 березня 2013 року № 141/2013, Міністерство доходів і зборів України (Міндоходів України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Міндоходів України відповідно до покладених на нього завдань: організовує застосування та контроль за процедурами використання гарантій забезпечення сплати митних платежів, взаємодіє з об'єднаннями експедиторів, незалежними фінансовими посередниками, страховими організаціями та фінансово-кредитними установами.
Виходячи з цього, повідомлення позивача листом про прийняте рішення здійснено Міндоходів у межах повноважень, визначених законодавсвом.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем доведено законність вчинення оскаржуваних дій та прийняття рішення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються так, як є помилковими.
Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 112, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу командитного товариства «Донтрансгарант і Компанія» залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 червня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді І.О. Грибан
О.А. Губська
Ухвалу в повному обсязі виготовлено 28.07.2014 року
.
Головуючий суддя Парінов А.Б.
Судді: Грибан І.О.
Губська О.А.