Справа: № 810/2651/14 Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
Іменем України
24 липня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм-П» до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі по тексту - відповідач, податковий, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 3 лютого 2014 року №0000202200.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм-П» з питань правильності і правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «К.А.М. ЛТД Юніон» за період з 1 квітня 2013 року по 30 червня 2013 року.
Результати перевірки відображено в акті перевірки від 24 січня 2014 року №16/220/38416454 (далі по тексту - акт перевірки), в якому податковим органом встановлено порушення ТОВ «Прайм-П» пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 та пункту 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 97460,00 грн., у тому числі квітень 2013 року в сумі 27000.00 грн., за травень 2013 року в сумі 32120.00 грн., за червень 2013 року в сумі 38340,00 грн.
На підставі акта перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 3 лютого 2014 року №0000202200, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 97 460 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 24 365 грн.
Вважаючи вказане податкове повідомлення - рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ «К.А.М. ЛТД Юніон» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що придбавалися позивачем у вказаного суб'єкта господарювання, отримувались з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій та безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.
Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню оскільки господарські операції позивача з його контрагентом ТОВ «К.А.М. ЛТД Юніон» не мали реального характеру у зв'язку з відсутністю факту реального здійснення господарської діяльності цим контрагентом.
До таких висновків контролюючий орган прийшов на підставі акта Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів до Тетіївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «К.А.М. ЛТД Юніон» від 30 липня 2013 року №42/22-1-38403424.
За результатами проведення зустрічної звірки вказаного контрагента позивача було встановлено відсутність у вказаного підприємств майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, основних фондів та інших засобів, які необхідні для здійснення господарської діяльності.
У зв'язку з викладеним, податковий орган у вказаному акті прийшов до висновку, що договори, укладені між ТОВ «К.А.М. ЛТД Юніон» та його контрагентами за період з 1 лютого 2013 року по 30 червня 2013 року, суперечать моральним засадам суспільства та укладені з порушеннями вимог чинного законодавства України (а.с. 124-141).
На підставі наведеного контролюючий орган зазначив, що господарські операції позивача з його контрагентами в періоді, що перевірявся, є нікчемними по ланцюгу до «вогодонабувача».
Таким чином, висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються виключно на порушеннях податкового законодавства контрагентом позивача ТОВ «К.А.М. ЛТД Юніон» та його постачальниками.
Наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Перевіряючи реальність здійснення позивачем господарських операцій у спірний період, колегія суддів виходить з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Прайм-П» здійснює господарську діяльність у сфері добування солі, виробництва прянощів та приправ, займається оптовою торгівлею іншими продуктами харчування, парфумами та косметичними товарами.
В періоді, за який податковим органом було проведено перевірку позивача, ТОВ «Прайм-П» придбало у ТОВ «К.А.М. ЛТД Юніон» обладнання - автомати фасовки, змішувачі, печі сушильні.
Так, 1 квітня 2013 року ТОВ «Прайм-П» (Покупець) було укладено з ТОВ «К.А.М. ЛТД Юніон» (Продавець) договір купівлі-продажу №50, відповідно до якого, Продавець передає у власність Покупця, а Покупець оплачує обладнання, а саме: піч сушильно-жарочну ПЖП-70Н у кількості 4 штук (а.с. 27).
13 травня 2013 року ТОВ «Прайм-П» (Покупець) було укладено з ТОВ «К.А.М. ЛТД Юніон» (Продавець) договір купівлі-продажу №63, відповідно до умов якого, Продавець передає у власність Покупця, а Покупець оплачує обладнання, а саме: змішувач харчових продуктів СПП-1, змішувач продуктів з міксером та системою зонного вприску для внесення рідких домішок СМС-210 (а.с. 38).
4 червня 2013 року ТОВ «Прайм-П» (Покупець) було укладено з ТОВ «К.А.М. ЛТД Юніон» (Продавець) договір купівлі-продажу №72, згідно з умовами якого, Продавець передає у власність Покупця, а Покупець оплачує обладнання, а саме: автомат фасовки у ламінатні (поліетиленові) труби (а.с. 43).
Умовами вищезазначених договорів передбачено, що передача товару здійснюється на території ТОВ «Прайм-П», доставка здійснюється засобами ТОВ «К.А.М. ЛТД Юніон» (пункт 3.1).
Пунктом 5.3 договорів, які є ідентичними за змістом, передбачено, що ТОВ «К.А.М. ЛТД Юніон» надає позивачу гарантію строком на 12 місяців, при виконанні останнім власних зобов'язань по оплаті і при дотриманні правил експлуатації обладнання.
На виконання умов договорів поставки, ТОВ «К.А.М. ЛТД Юніон» було передано у власність ТОВ «Прайм-П» печі сушильно-жарочні ПЖП-70Н, змішувач харчових продуктів СПП-1, змішувач продуктів з міксером та системою зонного вприску для внесення рідких домішок СМС-210, автомат фасовки у ламінатні (поліетиленові) труби, що підтверджується наступними видатковими накладними: від 9 квітня 2013 року №КЮ0000091 (а.с. 29), від 16 квітня № КЮ0000092 (а.с. 31), від 23 квітня 2013 року № КЮ0000093 (а.с. 33), від 30 квітня 2013 року № КЮ0000094 (а.с. 35), від 31 травня 2013 року №КЮ0000145 (а.с. 40), від 29 червня 2013 року № КЮ0000239 (а.с. 45).
Оплата за поставлений товар в розмірі 584760,00 грн. підтверджується випискою з банківського рахунку позивача (а.с. 36, 41, 46, 47).
ТОВ «К.А.М ЛТД Юніон» за наслідками виконання договорів поставки було виписано наступні податкові накладні: від 9 квітня 2013 року №12 на суму 40500,00 грн., у тому числі ПДВ 6750,00 грн., від 16 квітня 2013 року №19 на суму 40500,00 грн., у тому числі ПДВ 6750,00 грн., від 23 квітня 2013 року №41 на суму 40500,00 грн., у тому числі ПДВ 6750,00 грн., від 30 квітня 2013 року №67 на суму 40500,00 грн., у тому числі ПДВ 6750,00 грн., від 31 травня 2013 року №106 на суму 192720,00 грн., у тому числі ПДВ 32120,00 грн., від 29 червня 2013 року №79 на суму 230040,00 грн., у тому числі ПДВ 38340,00 грн. (а.с. 28, 30, 32, 34, 39, 44).
Суму податку на додану вартість (97460,00 грн.), що підтверджена податковими накладними, виданими ТОВ «К.А.М ЛТД Юніон», позивач включив до складу податкового кредиту за відповідні періоди.
Судом першої інстанції встановлено, що перевезення товару, відповідно до умов договорів, здійснювалось засобами ТОВ «К.А.М ЛТД Юніон» за адресою: Київська область, Володарський район, с. Зрайки, вул. Лісова, буд. 1-в, за якою знаходиться основне виробниче приміщення ТОВ «Прайм-П» (а.с. 72, 73).
З матеріалів справи вбачається, що разом із товаром, представником ТОВ «К.А.М ЛТД Юніон» передані інструкції по експлуатації (паспорти) на відповідне обладнання, що одночасно є підтвердженням гарантійних зобов'язань продавця (а.с. 144-185).
Оприбуткування товару було здійснено за видатковими накладними, при цьому, машини до складу не передавались, а були відразу встановлені і передані у виробництво, про що оформлені накази №17 від 30 квітня 2013 року, №23 від 31 травня 2013 року, №27 від 29 червня 2013 року (а.с. 37, 42, 48).
Фактичну наявність обладнання на балансі підприємства підтверджує протокол інвентаризаційної комісії (а.с. 74-77), інвентарна книга станом на 1 травня 2013 року (а.с. 189), станом на 1 червня 2013 року (а.с. 190), станом на 1 липня 2013 року (а.с. 191), станом на 8 травня 2014 року (а.с. 78-79).
Подальше використання набутого у ТОВ «К.А.М. ЛТД Юніон» обладнання підтверджується договорами на купівлю-продаж сировини, а саме солі морської (а.с. 95-97), та на реалізацію готової продукції (сіль торгової марки «Повна Чаша») (а.с. 98-107), що була виготовлена за допомогою придбаного спецобладнання.
Правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.
Враховуючи те, що постачання позивачу товарів ТОВ «К.А.М. ЛТД Юніон» підтверджено дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.
Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у нього статусу платника ПДВ.
Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період, що перевірявся, оскільки визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем.
Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).
Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
З приводу доводів відповідача щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних суд зазначає наступне.
Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.97 р. № 363, регламентують порядок перевезення вантажів різного виду та визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.
Визначені Правилами документи - ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна - є обов'язковими для використання авто-перевізниками з метою пред'явлення особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті і у сфері безпеки дорожнього руху.
Слід зазначити, що центральним податковим органом не видавались обов'язкові до виконання платниками податків акти щодо підтвердження товарно-транспортними накладними та подорожніми листами в податковому обліку пов'язаних з господарською діяльністю отриманих автотранспортних послуг.
Отже, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.
Враховуючи те, що постачання позивачу товарів в сукупності підтверджено дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з ТОВ «К.А.М. ЛТД Юніон» мали реальний характер, а податковий кредит по вказаних операціях сформовано позивачем правомірно, що підтверджується наступним.
Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, первинні документи, оформлені на виконання господарських операцій, відповідають встановленим вимогам та видам господарської діяльності позивача.
Фактичне здійснення господарських операцій підтверджується також подальшим використанням придбаних у товарів в межах господарської діяльності позивача, як того вимагає п.198.3 ст. 198 ПК.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст.185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, не відповідає дійсним обставинам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби не свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивачу, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішенні прийняті податковим органом без достатніх підстав.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення вимог адміністративного позову.
Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді І.О. Грибан
О.А. Губська
.
Головуючий суддя Парінов А.Б.
Судді: Грибан І.О.
Губська О.А.