ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/9652/14 22.07.14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Універсальна"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЕРША"
про стягнення 20 070,00 грн.
Суддя Цюкало Ю.В.
У засіданні брали участь:
від позивача: Походзяєв С.О. (за довіреністю від 02.06.2014);
від відповідача: Іваненко М.В. (за довіреністю від 17.02.2014).
В судовому засіданні 22 липня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
20.04.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява №188 від 16.05.2014 Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Універсальна» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» про стягнення 20 070,00 грн..
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2014 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 23.06.2014.
У судовому засіданні 23.06.2014 оголошено перерву до 14.07.2014.
У судовому засіданні 14.07.2014 представник відповідача надав суду письмовий відзив на позовну заяву. У судовому засіданні оголошено перерву до 21.07.2014.
У судовому засіданні 21.07.2014 оголошено перерву до 22.07.2014.
У судовому засіданні 22.07.2014 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов, а саме зазначив, що станом на момент розгляду спору судом відповідач у повному обсязі сплатив відповідачеві вартість предмету лізингу, в зв'язку з чим вимоги позивача щодо здійснення додаткових платежів є безпідставними.
Клопотань щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
10.04.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Універсальна» (далі - Позивач) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Перша», який є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Перша страхова компанія» (далі - Відповідач), укладено Договір фінансового лізингу № 235/0410/ЛТ (далі - Договір), на підставі якого Позивач зобов'язався передати Відповідачу 17 легкових автомобілів Daewoo Lanos SE, 2008 року випуску, а Відповідач зобов'язався своєчасно та в повному розмірі сплачувати Позивачу лізингові платежі відповідно до графіків лізингових платежів №1 та №2.
У подальшому Відповідач своїх зобов'язань зі сплати лізингових платежів відповідно до графіка лізингових платежів №2 не виконав, внаслідок чого Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача заборгованості зі сплати лізингових платежів в сумі 20 070,00 грн.
Відповідач, керуючись правом, наданим чинним законодавством України, звернувся до суду з відзивом, відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні позову. У відзиві Відповідач посилається на те, що за Договором він здійснив повний розрахунок при викупі автомобілів, а також здійснив переплату в розмірі 11 378,84 грн.
Оцінивши подані Позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу), лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Аналогічні положення закріплено ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.04.2010 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір фінансового лізингу № 235/0410/ЛТ (далі - Договір), на підставі якого Позивач зобов'язався придбати або отримати у фінансовий лізинг на замовлення Відповідача 17 легкових автомобілів Daewoo Lanos SE, 2008 року випуску (далі - Предмет лізингу), а Відповідач зобов'язався прийняти Предмет лізингу у виключне платне користування терміном на три роки з дати підписання Акту приймання-передачі Предмету лізингу.
Вартість Предмету лізингу, відповідно до п. 1.2 Договору, складає 935 000,00 грн.
Розділом 3 Договору сторони погодили порядок здійснення лізингових платежів, а саме:
п. 3.1. Предмет лізингу передається Позивачем і приймається в лізинг Відповідачем на умовах сплати останнім Позивачу лізингових платежів за користування Предметом лізингу.
п. 3.2. Лізингові платежі включають суму, яка відшкодовує частину вартості Предмету лізингу, компенсацію відсотків за кредитом та комісійної винагороди Позивача, а також інші витрати Позивача, що безпосередньо пов'язані з виконанням Договору.
п. 3.3. Лізингові платежі складаються з Авансового лізингового платежу та щомісячних лізингових платежів, які Відповідач зобов'язаний сплачувати в розмірі і строки згідно Графіку лізингових платежів (Додаток № 2 до Договору).
п. 3.4. Відповідач зобов'язаний сплачувати лізингові платежі Позивачу на рахунок, вказаний в Договорі.
На виконання умов Договору Позивач передав Відповідачу 17 легкових автомобілів Daewoo Lanos SE, 2008 р. в., що підтверджується актом приймання-передачі предмету лізингу від 21.04.2010, підписаним уповноваженими представниками сторін.
Пунктом 2.1 Договору встановлено, що Предмет лізингу буде придбаний на умовах фінансового лізингу в ДП «Надра Сервіс».
У зв'язку із порушенням щодо ДП «Надра-Сервіс» провадження у справі про банкрутство, автомобіль Daewoo Lanos SE, реєстраційний номер НОМЕР_1 (номер кузова НОМЕР_2) вилучено у Відповідача органами ДАІ на арешт-майданчик.
07.02.2012 між Позивачем та Відповідачем підписано Додаткову угоду до Договору (далі - Додаткова угода), відповідно до умов якої сторони погодили порядок сплати Відповідачем лізингових платежів у вигляді Графіків лізингових платежів № 1 та № 2 в редакції від 07.02.2012, а саме виділили зобов'язання по оплаті за вилучений автомобіль в окремий графік.
Відповідно до п.1 Додаткової угоди, нарахування лізингових платежів по автомобілю Daewoo Lanos SE, р.н. НОМЕР_1 було призупинено.
Графіком лізингових платежів № 1 передбачено оплату лізингових платежів за 19 автомобілів Daewoo Lanos SE, 2008 р. в., що перебували у користуванні Відповідача, а Графіком лізингових платежів № 2 передбачено відновлення нарахування лізингових платежів за вилучений автомобіль після повернення вилученого автомобіля у користування Відповідача.
28.02.2013 легковий автомобіль Daewoo Lanos SE, р.н. НОМЕР_1, повернуто у користування Відповідача. На підставі п. 6 Додаткової угоди, Позивач відновив нарахування лізингових платежів в розмірі та строки згідно з Графіком лізингових платежів № 2 в редакції від 07.02.2012. Так, відповідно до Графіку лізингових платежів № 2, щомісячний лізинговий платіж № 22/2 Відповідач зобов'язався сплатити протягом 20 календарних днів з моменту повернення зазначеного автомобіля у користування останнього, а всі наступні щомісячні лізингові платежі мали бути сплачені протягом 30 календарних днів з моменту настання граничного строку сплати попереднього щомісячного лізингового платежу згідно з Графіком лізингових платежів № 2.
13.08.2013 Позивач направив на адресу Відповідачу Претензію-вимогу вих. № 604/1 від 12.08.2013, в якій вимагав оплатити щомісячний лізинговий платіж № 30 згідно Графіку лізингових платежів № 1 в редакції від 29.08.2012, та щомісячні лізингові платежі № 22/2, № 23/2, № 24/2, № 25/2, № 26/2 згідно з Графіком лізингових платежів № 2 в редакції від 07.02.2012. Зазначену претензію Відповідач залишив без відповіді та задоволення.
У подальшому, Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача про стягнення заборгованості.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.11.2013 у справі № 910/17367/13 з Відповідача на користь Позивача стягнуто 32 174,00 грн. заборгованості за прострочення лізингових платежів № 30 згідно з Графіком лізингових платежів № 1 в редакції від 29.08.2012, №№ 22/2, 23/2, 24/2, 25/2, 26/2, 27/2 згідно з Графіком лізингових платежів № 2 в редакції від 07.02.2012 за Договором фінансового лізингу № 235/0410/ЛТ від 10.04.2010 з подальшими змінами та доповненнями.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2014 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
12.02.2014 Відповідач добровільно виконав рішення Господарського суду м. Києва від 14.11.2013 у справі № 910/17367/13, сплативши Позивачу 32 174,43 грн.
Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
Частиною 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відтак, факт існування правовідносин між Позивачем та Відповідачем за Договором, із подальшими змінами та доповненнями, та законність вимог Позивача за Графіками лізингових платежів № 1 та № 2, слід вважати доведеним.
Як вбачається зі змісту Графіку лізингових платежів № 2, в редакції від 07.02.2012, зобов'язання за Договором виконані Відповідачем лише частково, оскільки несплаченими залишилися лізингові платежі №№ 28/2, 29/2, 30/2, 31/2, 32/2, 33/2, 34/2, 35/2, 36/2, на загальну суму 20 070,00 грн.
05.02.2014 Позивач надіслав на адресу Відповідача Претензію-вимогу № 41 від 04.02.2014, в якій наголосив на необхідності виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2013 у справі № 910/17367/13 та вимагав оплатити лізингові платежі №№ 28/2, 29/2, 30/2, 31/2, 32/2 згідно з Графіком лізингових платежів № 2, в редакції від 07.02.2012. Зазначену вимогу Відповідач отримав 10.02.2014 (інформація з сайту УДППЗ «Укрпошта» про вручення відправлення № 7901303212410), але залишив її без відповіді та задоволення.
25.03.2014 Позивач надіслав Відповідачу Претензію-вимогу № 118 від 24.03.2014, в якій повторно вимагав оплатити лізингові платежі №№ 28/2, 29/2, 30/2, 31/2, 32/2, 33/2, 34/2 згідно з Графіком лізингових платежів № 2 в редакції від 07.02.2012. Зазначену вимогу Відповідач отримав 03.04.2014 (інформація з сайту УДППЗ «Укрпошта» про вручення відправлення № 7901304550280), але вимоги Позивача проігнорував.
Відтак, станом на момент звернення Позивача до суду, заборгованість Відповідача за прострочення лізингових платежів №№ 28/2, 29/2, 30/2, 31/2, 32/2, 33/2, 34/2, 35/2, 36/2 згідно з Графіком лізингових платежів № 2, в редакції від 07.02.2012, склала 20 070,00 грн.
Як вбачається з Виписки з рахунку Позивача № 361 за 10.04.2010-17.06.2014, протягом зазначеного періоду лізингових платежів №№ 28/2, 29/2, 30/2, 31/2, 32/2, 33/2, 34/2, 35/2, 36/2 згідно з Договором, на рахунок Позивача від Відповідача не надходило.
Таким чином, суд приходить до висновку, що Позивачем належним чином доведений факт прострочення Відповідачем лізингових платежів №№ 28/2, 29/2, 30/2, 31/2, 32/2, 33/2, 34/2, 35/2, 36/2 згідно з Графіком лізингових платежів № 2, в редакції від 07.02.2012, за Договором фінансового лізингу № 235/0410/ЛТ від 10.04.2010, в сумі 20 070,00 грн.
Стосовно заперечень Відповідача щодо оплати ним Предмету лізингу у повному обсязі, слід вказати на наступне.
Як зазначено у п. 1.2 Договору, вартість Предмету лізингу дійсно складає 935 000,00 грн.
В той же час, відповідно до п. 3.2 Договору, лізингові платежі включають суму, яка відшкодовує частину вартості Предмету лізингу, компенсацію відсотків за кредитом та комісійної винагороди Позивача, а також інші витрати Позивача, що безпосередньо пов'язані з виконанням Договору.
Таким чином, сторонами під час укладення Договору погоджено структуру лізингових платежів.
Згідно з п. 1 ст. 628, ст. 629 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відтак, враховуючи той факт, що умовами Договору на Відповідача покладено обов'язок сплатити саме лізингові платежі у визначеному сторонами розмірі, а не лише оплатити вартість Предмету лізингу, заперечення Відповідача є безпідставними і судом до уваги не приймаються.
Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Універсальна" - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» (03118, м. Київ, пр. Червонозоряний, 150; ідентифікаційний код 31681672, р/р 2650201016982 у Київській філії ПАТ "Кредобанк", МФО 321897) або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Універсальна» (79013, м. Львів, вул. Єфремова, 32а; ідентифікаційний код 33951781, р/р 26000962500018 у ПАТ ПУМБ, м. Донецьк, МФО 334851) або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: 20 070 (двадцять тисяч сімдесят) грн. 00 коп. основного боргу та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 28.07.2014р.
Суддя Ю.В. Цюкало