01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
про повернення позовної заяви
24.07.14 № 910/15160/14
Суддя Босий В.П., розглянувши
позовну заявуКолективного підприємства «Монтажне управління №6 «Електропівденьзахідмонтаж»
доПублічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк»
прозобов'язання виконати умови договору
Колективне підприємство «Монтажне управління №6 «Електропівденьзахідмонтаж» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» про зобов'язання виконати умови договору, а саме перерахувати грошові кошти згідно визначених платіжних доручень.
Позовна заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню з огляду на наступне.
По-перше, відповідно до ч. 1 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином-суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.
Юридична особа відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів і закону. Отже, від імені юридичної особи позовну заяву підписує повноважна посадова особа, повноваження якої ґрунтуються на установчих документах чи приписах закону.
Згідно з ч. 1 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.
При цьому, за змістом ч. 2 ст. 28 вказаної статті керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, надають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.
Таким чином, право на представництво юридичної особи пов'язане з наявністю акта органу управління юридичної особи, котрим ця юридична особа наділяє посадову особу повноваженнями вчиняти певні юридичні дії.
Керівник підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначено законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їхнє посадове становище. Повноваження керівників юридичних осіб підтверджується:
а) документами, що посвідчують їхнє посадове чи службове становище. До таких документів відносять накази (чи інші аналогічні документи) про призначення на посаду, протоколи зборів про обрання на посаду;
б) установчими документами юридичної особи, в яких містяться повноваження посадових чи службових осіб, що беруть участь у справі як представники цих осіб.
З поданої позовної заяви вбачається, що її підписано директором КП «Монтажне управління №6 «Електропівденьзахідмонтаж» ОСОБА_1, однак серед документів, доданих до позовної заяви, відсутні жодні докази, які б станом на час подання позову до суду підтверджували посадове становище ОСОБА_1 як керівника КП «Монтажне управління №6 «Електропівденьзахідмонтаж», як-то: наказ про призначення на посаду, протокол зборів про обрання на посаду, установчі документи юридичної особи, довідка з ЄДРПОУ, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, де було б зазначено керівника тощо.
Відтак, відсутні належні докази на підтвердження повноважень особи, що підписала позовну заяву.
По-друге, згідно ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» визначено, що мінімальний розмір заробітної плати на 1 січня 2014 складає 1 218,00 гривні.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.
Відповідно до п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», ст. 55 ГПК України передбачає визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону. Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.
Предметом поданого позову є зобов'язання відповідача, у відповідності до укладеного з ним Договору на обслуговування банківських рахунків суб'єкта господарювання №0118/01-Ю від 18.01.2011 р., перерахувати певну (вказану у платіжному дорученні) суму грошових коштів на визначені в платіжних дорученнях рахунки.
Тобто, фактично позивачем подано позов на захист його майнового інтересу, що полягає у відновленні порушеного права на вільне володіння та розпорядження належним позивачу майном, яким, у розумінні статей 177, 190 Цивільного кодексу України, є грошові кошти.
Наведене також підтверджується й тим, що відповідно до статей 32.2 та 32.3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачається сплата банком пені у встановленому законом процентному співвідношенні за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, зазначеного в дорученні клієнта на переказ грошових коштів.
Відтак, в розумінні положень вказаного Закону вимога перерахувати грошові кошти за дорученням клієнта підлягає вартісній оцінці, оскільки саме від розміру такої вартісної оцінки (суми вимоги) обраховуватиметься пеня, яка за своєю правовою природою є майновою санкцією за порушення грошового зобов'язання.
У підпунктах 1.6 та 1.24 пункту 1 вказаного Закону також надано тлумачення, що документом на переказ є, зокрема, паперовий документ, що використовується суб'єктами переказу та їх клієнтами для передачі доручень на переказ коштів, а переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.
Отже, із наведеного тлумачення також вбачається, що наслідком перерахування грошових коштів (виконання платіжного доручення) буде рух певної конкретної визначеної у дорученні суми грошових коштів, які відповідно можуть бути вартісно оцінені.
Відтак, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про зобов'язання виконати платіжні доручення направлені на захист майнового інтересу позивача та підлягають вартісній оцінці по відношенню до сум грошових коштів, які позивач просить перерахувати, отже такі позовні вимоги є майновими вимогами, і тому судовий збір, відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання даного позову має справлятися у відсотковому співвідношенні до ціни позову, та згідно встановлених законом граничних розмірів.
Вказана правова позиція стосовно аналогічних правовідносин викладена у постанові Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2014 р. у справі №910/7223/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренус Утиліта» до Публічного акціонерного товариства «Банк ФОРУМ» про зобов'язання виконати умови договору.
Між тим, позивачем до позовної заяви додано платіжне доручення №527 від 21.07.2014 р. про сплату судового збору у розмірі 1 218,00 грн., тобто у розмірі меншому ніж передбачено статтею 4 Закону України «Про судовий збір», що є порушення п. 3 ч.1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 2.22 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, заява повертається господарським судом з підстав передбачених ГПК, зокрема пунктом 4 частини першої статті 63. При цьому якщо таке повернення здійснюється у зв'язку з недодержанням заявником вимог закону щодо порядку та/або розміру сплати судового збору, то у відповідній ухвалі господарського суду має бути зазначено правильний порядок сплати та/або розмір судового збору.
Таким чином, заявником не подано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Відповідно до вимог п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; у позовній заяві не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
З огляду на викладене, вказана позовна заява і додані до неї документи підлягають поверненню заявникові без розгляду.
Повернення позовної заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку, після усунення вказаних недоліків.
Керуючись п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, -
Позовну заяву та додані до неї матеріали повернути заявнику без розгляду.
Суддя В.П. Босий