ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/8948/14 21.07.14
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АКАМ»
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
простягнення 59 027,49 грн.
Суддя Босий В.П.
Представники сторін:
від позивача:Губаш В.В.
від відповідача:не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «АКАМ» (надалі - «Товариство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - «Підприємець») про стягнення 59 027,49 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №490 від 13.03.2013 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 51 208,70 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 301,96 грн., штрафу у розмірі 5 120,87 грн., інфляційних у розмірі 1 126,59 грн. та 3% річних у розмірі 269,37 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.05.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 11.06.2014 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.06.2014 р. розгляд справи відкладено до 21.07.2014 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням ним витребуваних доказів.
Представник позивача в судове засідання з'явився, на виконання вимог суду надав документи, позовні вимоги підтримав повністю.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребуваних ухвалою суду доказів та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.
Місцезнаходження відповідача за адресою: 04201, АДРЕСА_1, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №18627272 від 06.05.2014 р., матеріалами справи та вказано в позові.
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
13.03.2013 р. між Товариством (постачальник) та Підприємцем (покупець) було укладено договір поставки №490 (надалі - «Договір»).
Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується на умовах, передбачених цим договором, поставити покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію згідно доданих до цього договору специфікацій. Повне найменування товару, його номенклатура, кількість товару, ціна одиниці товару, вартість партії в цілому і інші параметри товару містяться в специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.
Згідно з п. 5.1 Договору загальна сума договору складається із суми всіх специфікацій, підписаних в рамках цього договору, які є його невід'ємною частиною.
За змістом п. 5.4 Договору оплата за поставлений товар здійснюється в порядку, передбаченому у відповідній специфікації.
Специфікаціями №1 та №2 до Договору сторони погодили назву товару, що поставляється, його кількість та вартість, а також умови оплати товару - відстрочка платежу 60 днів.
На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 86 605,85 грн., що підтверджується видатковими накладними №1018033/523 від 18.03.2013 р., №1227123/3813 від 27.12.2013 р. та №1427123/3814 від 27.12.2013 р.
Відповідачем частково оплачено вартість поставленої продукції на суму 35 397,15 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 51 208,70 грн.
Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріалами справи (видаткові накладні №1018033/523 від 18.03.2013 р., №1227123/3813 від 27.12.2013 р. та №1427123/3814 від 27.12.2013 р.) підтверджується передача відповідачу товару згідно Договору на суму 86 605,85 грн.
Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та Специфікацій №1 та №2 до Договору, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за поставлений товар протягом 60 днів з моменту оформлення видаткових накладних.
Відповідачем частково було оплачено вартість поставленої продукції на суму 35 397,15 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.
Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 51 208,70 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача грошових коштів у розмірі 51 208,70 грн. на підставі Договору за переданий товар.
18.07.2014 р. представником позивача до канцелярії суду подано докази часткового погашення відповідачем суми основної заборгованості перед Товариством, а саме банківську виписку, з якої вбачається, що грошові кошти у розмірі 4 000,00 грн. були сплачені відповідачем на виконання умов Договору 23.05.2014 р., а позовну заяву №0505/173 від 05.05.2014 р. позивачем було направлено до суду 07.05.2014 р., що підтверджується відбитком поштового штемпеля на конверті.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 4 000,00 грн. підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.
За таких обставин, позовні вимоги Товариства про стягнення з Підприємця заборгованості у розмірі 47 208,70 грн. є правомірними та обґрунтованими.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 301,96 грн., штрафу у розмірі 5 120,87 грн., інфляційних у розмірі 1 126,59 грн. та 3% річних у розмірі 269,37 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 26.02.2014 р. по 30.04.2014 р.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по оплаті товару у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Викладене підтверджується постановами Верховного Суду України від 28.02.2011 р. у справі №23/225 та від 27.04.2012 р. у справі №06/5026/1052/2011.
Відповідно до п. 6.2 Договору у випадку порушення покупцем термінів оплати, згідно цього договору, він оплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми заборгованості за кожен день прострочення оплати, за весь період нарахування пені. У випадку порушення покупцем термінів оплати більш ніж на 30 календарних днів, останній додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми несплаченого товару.
Таким чином, умовами Договору та Господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати пені та штрафу.
Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання зобов'язання оплати з поставленої продукції більше ніж на 30 днів, то правомірним є стягнення з відповідачів штрафу у розмірі 5 120,87 грн. (51 208,70 грн.*10%).
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 301,96 грн., інфляційних у розмірі 1 126,59 грн. та 3% річних у розмірі 269,37 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Підприємця на користь Товариства заборгованості у розмірі 47 208,70 грн., штрафу у розмірі 5 120,87 грн., пені у розмірі 1 301,96 грн., інфляційних у розмірі 1 126,59 грн. та 3% річних у розмірі 269,37 грн.
Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 4 000,00 грн. підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Судові витрати розподіляються у відповідності до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АКАМ» задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04201, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АКАМ» (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1; ідентифікаційний код 34681481) заборгованість у розмірі 47 208 (сорок сім тисяч двісті вісім) грн. 70 коп., штраф у розмірі 5 120 (п'ять тисяч сто двадцять) грн. 87 коп., пеню у розмірі 1 301 (одна тисяча триста одна) грн. 96 коп., інфляційні у розмірі 1 126 (одна тисяча сто двадцять шість) грн. 59 коп., 3% річних у розмірі 269 (двісті шістдесят дев'ять) грн. 37 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча сто двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ.
3. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 4 000,00 грн. припинити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 22.07.2014 р.
Суддя В.П. Босий