Справа № 464/5756/13 Головуючий у 1 інстанції: Борейко С.В.
Провадження № 22-ц/783/1426/14 Доповідач в 2-й інстанції: Монастирецький Д. І.
Категорія: 27
14 липня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Монастирецького Д.І.,
суддів: Кабаля І.І., Копняк С.М.,
секретаря Олексіва О.А.,
з участю представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК», третя особа - Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування, про визнання недійсними договорів іпотеки, -
20 червня 2013 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому з уточненням просить: визнати недійсними договір іпотеки № 659 від 25.04.2008 року та договір іпотеки 487 від 17.06.2011 року про внесення змін та доповнень до договору іпотеки № 659 від 25.04.2008 року, що були укладені між ОСОБА_5 та ПАТ «Кредобанк», за якими передано в заставу житлове приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, та просить скасувати відповідні обтяження. В обґрунтування позову покликається на те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5, її батьком та матір'ю, за час перебування у шлюбі було придбано майно - квартиру АДРЕСА_1. 04.03.2008 року ДП «Інтеграл-Буд» ТзОВ «Інтеграл» та ОСОБА_5 уклали договір № 183, відповідно до якого сторони фактично уклади оплатний договір комісії, метою якого було одержання ОСОБА_5 зазначеної квартири. 24.04.2008 року між ОСОБА_5 та відповідачем, згідно кредитного договору № 814/Р, банком надано ОСОБА_5 кредитні кошти в сумі 463152,00 грн. У відповідності до іпотечного договору № 659 від 25.04.2008 року забезпечення виконання умов вищевказаного кредитного договору ОСОБА_5 передано в іпотеку майнові права, що виникнуть на отримання вищевказаної квартири у майбутньому. ІНФОРМАЦІЯ_1 її - позивачки батько та чоловік - ОСОБА_6 помер. Згідно ст. 1268 ЦК України ОСОБА_2, будучи неповнолітньою особою на час смерті свого батька, вважається такою, що прийняла спадщину та є власником успадкованого майна від дня смерті свого батька. На день його смерті залишилось спадкове майно у виразі прав на частку вищезазначеної квартири, яке зокрема стала належати і їй - ОСОБА_2, проте квартиру ОСОБА_5 зареєструвала виключно на себе, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 06.11.2009 року. 17.06.2011 року ОСОБА_5 передано зазначену квартиру в іпотеку за своїми кредитними зобов'язаннями відповідачу по договору № 659, без її - позивачки та органу опіки й піклування згоди, оскільки ОСОБА_2 на час розпорядження вказаним майном була неповнолітньою. Право власності на квартиру за ОСОБА_5 підтверджується рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 28.09.2012 року. Вважає, що договір іпотеки про передачу майнових прав, що виникнуть у майбутньому № 659 від 25.04.2008 року на квартиру АДРЕСА_1, слід визнати недійсним, зважаючи на порушення сторонами іпотечного договору ст. ст. 1, 5 ЗУ «Про іпотеку» та ст. ст. 203, 215 ЦК України. Що стосується визнання недійсним Договору про внесення змін та доповнень до договору іпотеки № 659 від 25.04.2008 року за № 659 від 25.04.2008 року, то позивачка вказує на недотримання сторонами правочину положень ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» та ст. 369 ЦК України, оскільки на час укладення договору не був отриманий дозвіл органу опіки та піклування, а а також вона - позивачка згоди на обтяження своєї власності не надавала. Зважаючи на вищенаведене, просить позов задовольнити.
Оскаржуваним рішенням позов задоволено.
Визнано недійсним Договір іпотеки № 659 від 25.04.2008 р. укладений ОСОБА_5 та ПАТ «Кредобанк».
Визнано недійсним Договір іпотеки 487 від 17.06.2011 р. про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки № 659 від 25.04.2008 р. укладений ОСОБА_5 та ПАТ «Кредобанк».
Скасовано запис № 11299887 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про заборону відчуження квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що 17.06.2011 був внесений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на підставі договору про внесення змін та доповнень до іпотечного договору, 487, що було укладено між Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» (м. Львів, вул. Сахарова, 78 код ЄДРПОУ 09807862) та ОСОБА_5 (АДРЕСА_2) та 17.06.2011 посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7
Скасовано запис № 7106254 в Державному реєстрі іпотек про обтяження квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що 17.06.2011 був внесений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 до Державного реєстру іпотек на підставі договору про внесення змін та доповнень до іпотечного договору, 487, що було укладено між Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» (м. Львів, вул. Сахарова, 78 код ЄДРПОУ 09807862) та ОСОБА_5 (АДРЕСА_2) та 17.06.2011 посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 487.
Стягнуто із ОСОБА_5 та ПАТ «Кредобанк» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 114 грн. 71 коп.
Рішення суду оскаржило Публічне акціонерне товариство «Кредобанк», вважає його незаконним і необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що рішенням не мотивовано визнання недійсності іпотечного договору, оскільки суд не вказує, які саме вимоги ст. 203 ЦК України порушено сторонами під час укладення іпотечного договору, які норми інших нормативно-правових актів та у який спосіб вони порушені. Судом неправильно застосовано до спірних правовідносин ст. 369 ЦК України, ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» та ст. ст. 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», оскільки при укладенні іпотечного договору не було порушено прав неповнолітньої на той час ОСОБА_5 Звертає увагу на те, що 01 грудня 2012 року до суду першої інстанції позивачкою було подано уточнення позовних вимог, проте вважає таке новим позовом, оскільки нею змінено предмет та підставу позову. Суд ухвалив рішення щодо вимог, які не були заявлені позивачкою у справі. Зокрема вона не просила скасовувати запис № 11299887 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про заборону відчуження квартири АДРЕСА_1, та запис № 7106254 в Державному реєстрі іпотек про обтяження цієї квартири. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради - ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Частиною 1 ст. 292 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом або договором.
Захист цивільних прав це передбачені законом або договором способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Частинами першою та другою ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).
За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Крім того, важливим є визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин. Саме визначення цих правовідносин дає можливість суду остаточно визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Виходячи з вимог ст. ст. 10, 214, 215 ЦПК України, суд повинен сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснювати особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджати про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом, та встановлювати у рішенні обставини справи (в тому числі пропущення позовної давності), характер правовідносин сторін, правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин, навести мотиви прийнятого рішення: встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.
Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.
Однак зазначеним вимогам закону дане рішення частково не відповідає.
Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що починаючи з 19.11.1988 року батьки позивачки - відповідачка ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі.
04.03.2008 року ДП «Інтеграл-Буд» ТзОВ «Інтеграл» та ОСОБА_5 уклали договір № 193, відповідно до якого сторони уклади оплатний договір комісії, метою якого було одержання ОСОБА_5 на первинному ринку квартири за адресою - АДРЕСА_1, яка на момент укладення вказаного договору, як і сам будинок не були здані в експлуатацію.
24.04.2008 року згідно кредитного договору № 814/Р, укладеного між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_5, Банком надано ОСОБА_5 кредитні кошти в сумі 463152,00 грн.
У відповідності до іпотечного договору № 659 від 25.04.2008 року на забезпечення виконання умов кредитного договору № 814/Р ОСОБА_5 передано в іпотеку майнові права, що виникнуть на отримання вищевказаної квартири у майбутньому.
06.11.2009 року на ім'я ОСОБА_5 видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивачки та чоловік відповідачки ОСОБА_5, ОСОБА_6 - помер.
17.06.2011 року між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_5 укладено Договор іпотеки № 487 від про внесення змін та доповнень до договору іпотеки № 659 від 25.04.2008 р.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 28.09.2012 року по справі № 1319/3808/2012 р. визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування право власності на 3/50 частки означеної квартири.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги щодо визнання недійсним Договору іпотеки № 659 від 25.04.2008 року, укладеного між ОСОБА_5 та ПАТ «Кредобанк», виходив з того, що Договір іпотеки суперечить вимогам ч. 2 ст. 5 Закону України «Про іпотеку», яка в редакції, чинній на момент укладення Договору іпотеки, не передбачала, що майнові права на об'єкт незавершеного будівництва можуть бути предметом іпотеки, і дійшов висновку про те, що Договір іпотеки не відповідає вимогам закону, що є підставою для визнання його недійсним.
Колегія суддів приходить до переконання, що дане рішення суду в частині задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним Договору іпотеки № 659 від 25.04.2008 року, укладеного між ОСОБА_5 та ПАТ «Кредобанк», не відповідає вимогам закону з наступного.
В період укладення спірного іпотечного договору Стаття 5 Закону України «Про іпотеку» не визначала майнові права як предмет іпотеки.
Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.
Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» дає визначення поняття «майнові права», які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (ст. 3 Закону).
Отже, майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Стаття 5 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» установлює, що іпотека виникає відповідно до цього Закону та Закону України «Про іпотеку» щодо нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва та майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено.
Відповідно до ч. 7 ст 5 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» іпотекодавцем за іпотечним договором, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, може бути забудовник - особа, яка організовує спорудження нерухомості для власних потреб чи для передачі її у власність іншим особам, або особа, власністю якої стане ця нерухомість після завершення будівництва.
Правовий аналіз положень ЦК України, Закону України «Про іпотеку» та Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» дозволяє дійти висновку про те, що майнове право, що є предметом іпотечного договору, - це обумовлене право набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права.
У справі, яка переглядається ОСОБА_5 виконала свої грошові зобов'язання по договору № 193 від 04 березня 2008 року, що укладений між нею та Дочірнім підприємством «Інтеграл - Буд» щодо набуття права власності на первинному ринку нерухомості, а саме квартири АДРЕСА_1, оскільки повністю сплатила вартість об'єкта будівництва отримавши кредитні кошти, згідно кредитного договору № 8147/р від 24 квітня 2008 року, що сторонами не заперечується, тобто вчинила дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об'єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об'єкт.
А тому зазначені майнові права на спірну квартиру правомірно передані в іпотеку за взаємною згодою сторін між ОСОБА_5 та ПАТ «Кредобанк» за договором іпотеки № 659 від 25.04.2008 року, отже даний договір не може буи визнаний недісним в силу ст. ст. 203, 215 ЦК України
Згідно вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Суд першої інстанції скасовуючи запис № 11299887 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про заборону відчуження квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що 17.06.2011 року був внесений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на підставі договору № 487 про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 25.04.2008 року за р. № 659, що був укладений між Публічним акціонерним товариством «Кредобанк»» (м. Львів, вул. Сахарова, 78 код ЄДРПОУ 09807862) та ОСОБА_5 (АДРЕСА_2) та 17.06.2011 року посвідчено приватним нотаріусом приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7, а також запис № 7106254 в Державному реєстрі іпотек про обтяження квартири що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що 17.06.2011 року був внесений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 до Державного реєстру іпотек на підставі договору про внесення змін та доповнень до іпотечного договору, № 487, що було укладено між Публічним акціонерним товариством «Кредобанк»» (м. Львів, вул. Сахарова, 78 код ЄДРПОУ 09807862) та ОСОБА_5 (АДРЕСА_2) та 17.06.2011 року посвідчено приватним нотаріусом приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 487 - вийшов за межі заявлених позовних вимог, а тому рішення в цій частині підлягає до скасування.
Задовольняючи позовні вимоги щодо визнання недійсним Договору іпотеки № 487 від 17.06.2011 року про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки № 659 від 25.04.2008 року, укладений між ОСОБА_5 та ПАТ «Кредобанк», районний суд виходив з того, що в квартирі на момент укладення договору іпотеки № 487 від 17.06.2011 року про внесення змін та доповнень до договору іпотеки № 659 від 25.04.2008 року - проживала та була співвласницею квартири в силу Закону, на той час будучи неповнолітньою, сама позивачка, а також зазначив, що відсутність дозволу органу опіки й піклування, в сукупності із порушенням прав позивачки в силу ст. 369 ЦК України - є підставою для визнання договору іпотеки недійсним та прийшов до висновку про підставність позову і в цій частині.
Окрім того судова колегія зазначає, що згідно ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У відповідності до ст. 1261 ЦК України ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_6, що сторонами не заперечується.
На час смерті батька ОСОБА_2 була неповнолітньою та вважається такою, що прийняла спадщину відповідно до ч. 4 ст. 1268 ЦК України.
Виходячи із вищезазначених норм законодавства, ОСОБА_2 як спадкоємець, прийняла спадщину з моменту її відкриття та відповідно до рішення Сихівського районного суду від 28.09.2012 року є власником 3/50 частки спірної квартири.
Згідно із ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою.
Відповідно до ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
За нормами ч. 3 ст. 5 ЗУ «Про іпотеку» частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі й реєстрації права власності на неї як окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом.
Згідно з ст. 578 ЦК України та ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.
За наведених вище обставн, позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнаня недійсним Договору зареєстрованого в реєстрі за № 487 від сімнадцятого червня дві тисячі одинадцятого року про внесення змін та доповнень до іпотечного договору посвідченого 25.04.2008 року за р. № 659, укладеного між ОСОБА_5 та Публічним акціонерним товариством «КРЕДОБАНК» - є підставними і підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене при невідповідності висновків суду обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 305 ч. 2, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п.п. 3, 4; 313, 314 ч. 2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» задовольнити частково.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нове, яким:
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати недійсним Договір зареєстрований в реєстрі за № 487 від сімнадцятого червня дві тисячі одинадцятого року про внесення змін та доповнень до іпотечного договору посвідченого 25.04.2008 року за р. № 659, укладений між ОСОБА_5 та Публічним акціонерним товариством «КРЕДОБАНК».
Стягнути із ОСОБА_5 та Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» порівну на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 114 грн. 71 коп.
В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним ним законної сили.
Головуючий: Монастирецький Д.І.
Судді: Кабаль І.І.
Копняк С.М.