Справа № 442/975/14 Головуючий у 1 інстанції: Хомик А.П.
Провадження № 22-ц/783/3827/14 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.
Категорія справи: 24
24 липня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого - судді Мельничук О.Я.,
суддів Бакус В.Я. і Крайник Н.П.,
при секретарі Данилик І.І.,
з участю представника позивача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 і ОСОБА_4 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 квітня 2014 року по справі за позовом Комунального підприємства "Дрогобичтеплоенерго" Дрогобицької міської ради до ОСОБА_6 і ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за теплопостачання,-
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 квітня 2014 року позов Комунального підприємства "Дрогобичтеплоенерго" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 в користь Комунального підприємства "Дрогобичтеплоенерго" Дрогобицької міської ради 12 802 грн. 5 коп. заборгованості за теплопостачання та 121 грн. 80 коп. судового збору.
Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржили відповідачі - ОСОБА_6 і ОСОБА_4. Вважають оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, оскільки таке ухвалене при неповному з"ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також судом неправильно застосовано норми матеріального права. Апелянти просять оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким Комунальному підприємству "Дрогобичтеплоенерго" в позові відмовити. Апелянти звертають увагу, що їм не було відомо про те, що постачальник тепла змінив спосіб і тариф нарахування за спожите тепло у зв"язку із встановленням загальнобудинкового приладу обліку.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_6 і ОСОБА_4 та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає із наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. ст.11,59, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов"язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування .
У відповідності до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинстава, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Колегія суддів вважає що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.
Судом встановлено, що відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 і за ними станом на 01.01.2014 року існує заборгованість за послуги теплопостання в сумі 12 802 грн. 05 коп.
Відповідно до договору №015740 від 31 травня 2010 року КП "Дрогобичтеплоенерго" надавало відповідачам послуги теплопостачання, такий був підписаний ОСОБА_4, що свідчить про погодженість з усіма умовами договору.
Отже, між сторонами виникли правовідносини з приводу постачання теплової енергії, які регулюються Законами України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила).
Відповідно до ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 30 Правил, власники та наймачі квартир зобов'язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги.
11 листопада 2011 року в будинку АДРЕСА_1, встановлено тепловий лічильник для обліку споживання теплової енергії.
Згідно п.5.1 вищезгаданого договору, при наявності приладу обліку - в залежності від кількості спожитої теплової енергії житловим будинком за звітній період, гривень/кв. метр; вартість 1 Гкал. при визначеному тарифі - 292, 43 грн., при відсутності приладу обліку - 7, 39 гривень/кв. метр.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
Таким чином, з моменту встановлення лічильника, позивачем розпочато нарахування за споживання теплової енергії згідно паказників приладу обліку споживання теплової енергії.
В подальшому, Постановою НКРЕ №1787 від 14.12.2010 року, вартість 1 Гкал. збільшено до 321 грн. 67 коп., а плата за центральне опалення 1 м.кв. загальної площі - до 8 грн. 13 коп.
Згідно п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Згідно відомостей про нарахування та оплату послуг, за листопад 2011 року відповідачам за надання послуг теплопостачання нараховано до оплати 570 грн. 61 коп., в грудні 2011 року останні сплати за дані послуги 569 грн. 98 коп.
Згідно копії рахунку за березень 2012 року, відповідачам було нараховано до оплати 3084 грн. 25 коп. та вказано тариф за яким здійснено нарахування.
Також, судом першої інстанції вірно не взято до уваги посилання відповідачів на те, що їм не було відомо про розмір наданих послуг та існуючих тарифів, оскільки вони оплачували надані послуги, виходячи з власних розрахунків, відповідно до загальної площі житла, хоча нарахування вартості спожитих послуг їм здійснювалось за показниками теплового лічильника і різниця нарахування вартості суми за спожиті послуги в період до встановлення лічильника і після є значною і стороною не могло бути проігнорованою.
Не заслуговують на увагу покликання апелянтів про те, що згідно Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2005 року №630, пункт 12, яким передбачено, що у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалювальній площі (об"єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку. У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку. На підтвердження останнього відповідачами було надано суду першої інстанції Акт від 05.04.2014 року за підписами мешканців 6-ти різних квартир будинку АДРЕСА_1, про те, що під час підготовки до опалювальних сезонів 2008-2013 р.р. балансоутримувачем роботи по утепленню місць загального користування в будинку не проводились, через що мали місце втрати тепло. Акт про факти які мали місце в 2008-2013 р.р. не є належним доказом факту не утеплення місць загального користування будинку в дані роки, оскільки такий складений лише в 05.04.2014 року, після звернення позивачем до суду із позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за теплопостачання, з актом - претензією, особи які підписали акт від 05.04.2014 року до балансоутримувача будинку у відповідні періоди не зверталися.
Щодо покликання апелянтів на п.15.2, 18.2 Договору, стверджують, постачальником теплової енергії не було дотримано вимог Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки такий не надавав їм у встановленому законом порядку інформацію про перелік послуг, їх вартість, загальна сума місячного платежу, структура тарифів, нормативів (норм) споживання, режиму надання послуг, їх споживчі властивості, не заслуговують на увагу, так як постачальник послуг надсилав споживачам рахунки в яких вищезгадані норми зазначено, згідно яких відповідачі здійснювали часткові оплати, а також, згідно листа КП "Дрогобичтеплоенерго" від 09.09.2013 року, адресованого ОСОБА_6 - відповідачам повідомлено показники приладу обліку теплової енергії помісячно за опалювальний сезон 2011-2012 р.р., надіслано копію акту встановлення теплового лічильника у жилому будинку АДРЕСА_1 та копію про демонтаж теплового лічильника в цьому ж будинку.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку з чим, апеляційну скаргу ОСОБА_6 і ОСОБА_4 слід відхилити, а рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 квітня 2014 року слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст. ст.315, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 і ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 квітня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набранням ухвалою законної сили.
Головуючий: О.Я. Мельничук
Судді: В.Я. Бакус
Н.П. Крайник