Справа № 635/10196/13-ц Головуючий І інстанції - Шинкарчук Я.А.
Провадження: 22-ц/790/4934/14 Головуючий ІІ інстанції - Бездітко В.М.
Категорія: договірні
17 липня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого судді - Бездітка В.М.,
суддів колегії - Коровіна С.Г., Довгаль А.П.,
при секретарі - Сашко Я.С.,
розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 16 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, третя особа - торгова фірма «Автолюбитель» про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -
У листопаді 2013 року позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що вона з 26 грудня 1992 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_6, під час шлюбу сторони придбали автомобіль марки Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_1, та зареєстрували вказаний транспортний засіб на його ім'я. Після розірвання шлюбу 09 вересня 2013 року вона дізналася, що 23 серпня 2013 року відповідачем було продано автомобіль без її згоди. Вважає, що договір купівлі-продажу є недійсним, оскільки продане майно є спільною сумісною власністю подружжя та письмової згоди на відчуження автомобілю вона не надавала.
Просила визнати недійсним договір купівлі - продажу автомобіля марки Mitsubishi Lancer, 2006 року випуску, укладений 23 серпня 2013 року між торговельною фірмою «Автолюбитель», що діяла від імені ОСОБА_6 та ОСОБА_3
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 16 травня 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено. Договір комісії № 1/493423 купівлі-продажу автомобіля MITSUBISHI LANCER, 2006 року випуску, № кузову НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, укладений 23 серпня 2013 року між торговельною фірмою «Автолюбитель», що діяла від імені ОСОБА_6, та ОСОБА_3 - визнано недійсним. Стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір у сумі 114,70 грн. з кожного.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування скарги зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги пояснення ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_4 надавала усний дозвіл на реалізацію спірного автомобіля. Під час шлюбу вони розподілили автомобілі, при цьому позивач реалізувала Деу Ланос, а ОСОБА_6 Мітсубісі Лансер. Також ОСОБА_6 пояснив, що спірне авто ним було придбано за власні кошти, які надала йому мати, а не за гроші подружжя, а тому відповідно до положень ст. 57 СК України, автомобіль Мітсубісі Лансер не належить до спільної сумісної власності подружжя. До того ж між подружжям існувала домовленість, щодо розподілу та взаємного продажу автомобілів.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
Відповідно до ч. 3 ст. 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або)державної реєстрації, має бути нотаріально посвідчена.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 стверджено Правила державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей , причепів, напівпричепів та мотоколясок. Вказаними Правилами визнано обов'язковою державну реєстрацію автомобілів.
Відповідно до п. 6 цих Правил, транспортні засоби, що належать декільком фізичним або юридичним особам (співвласникам), за їх письмовою заявою реєструються за однією з таких осіб. У разі відсутності одного із співвласників державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі його письмової згоди.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що автомобіль марки Mitsubishi Lancer, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, є спільною сумісною власністю позивача та відповідача ОСОБА_6, а тому враховуючи ту обставину, що відповідачем ОСОБА_6 не було надано доказів щодо отримання письмової згоди дружини на продаж автомобіля, суд дійшов висновку, що спірний автомобіль був проданий відповідачем ОСОБА_6 під час шлюбу без письмової або усної згоди дружини.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, який був зареєстрований 26 грудня 1992 року Височанською селищною радою Харківського району Харківської області, актовий запис № 62.
Відповідно довідки-рахунку серії ДПІ № 509240, виданої ОСОБА_6, 29 березня 2012 року ним був придбаний автомобіль марки Mitsubishi Lancer, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 49115 гривень.
Як вбачається з інформації за № 9788 від 30 жовтня 2013 року, наданої УДАІ ГУМВС України в Харківській області, 30 березня 2012 року на ім'я відповідача ОСОБА_6 було зареєстровано придбаний автомобіль марки Mitsubishi Lancer, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 та видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3.
Під час шлюбу сторін ОСОБА_4 та ОСОБА_6, 23 серпня 2013 року між торговельною фірмою «Автолюбитель», що діяла від імені ОСОБА_6 на підставі договору комісії № 1/493423, та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу вищевказаного автомобіля за суму 72500 грн. На підставі вказаного договору УДАІ ГУМВС України в Харківській області придбаний ОСОБА_3 автомобіль був перереєстрований на його ім'я та 23 серпня 2013 року видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4. Матеріали справи не містять доказів, що позивач надавала згоду на продаж автомобіля.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги пояснення ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_4 надавала дозвіл на реалізацію спірного автомобіля не підтверджені жодними доказами.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 не надав доказів щодо отримання письмової згоди дружини ОСОБА_4 на продаж автомобіля марки Mitsubishi Lancer, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги пояснення ОСОБА_6 про те, що спірне авто ним було придбано за власні кошти, які надала йому мати, а не за гроші подружжя, а тому відповідно до положень ст. 57 СК України, автомобіль Мітсубісі Лансер не належить до спільної сумісної власності подружжя також не підтверджені матеріалами справи та жодними доказами.
Таким чином, висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстав для скасування рішення при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 16 травня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий суддя -
Судді колегії -