Справа № 641/1600/14-ц Головуючий І інстанції - Чайка І.В.
Провадження: 22-ц/790/4333/14 Головуючий ІІ інстанції - Бездітко В.М.
Категорія: договірні
10 липня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого судді - Бездітка В.М.,
суддів колегії - Довгаль А.П., Коровіна С.Г.,
при секретарі - Сашко Я.С.,
розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07 травня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове Агенство «ВЕРУС» в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове Агенство «ВЕРУС» у Комінтернівському районі м. Харкова, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У лютому 2014 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 13.12.2006 року, ОСОБА_3 отримала кредит від банку в розмірі 6800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Позичальник дав свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, який в будь-який момент може змінити (зменшити або збільшити) суму кредитного ліміту.
Відповідно до умов кредитного договору позичальник- ОСОБА_3 зобов'язалась погашати заборгованість за кредитом, що складається з заборгованості за кредитом, за процентами, комісією, винагородою та інших витрат, в порядку та на умовах передбачених кредитним договором, а саме щомісяця в період сплати надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж).
Зобов'язання ОСОБА_3 за кредитним договором забезпечено порукою, а саме договором поруки від 22.03.2011 року, укладеним з поручителем - ТОВ «Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС», в особі філії «ТОВ» Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС» у Комінтернівському районі м. Харкова. Згідно із зазначеним договором, поручитель та боржник відповідають перед ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» як солідарні боржники.
Взяті на себе зобов'язання по кредитному договору позивач виконав своєчасно і повністю, надавши ОСОБА_3 вищевказані грошові кошти.
У порушення умов договору ОСОБА_3 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 22.11.2013 року у неї виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 14478,79 грн.
Просив стягнути на свою користь з ОСОБА_3 суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 13.12.2006 року в розмірі 14278,79 грн., а також судові витрати пов'язані зі сплати судового збору; стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 13.12.2006 року в розмірі 200 грн.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07 травня 2014 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 13.12.2006 року в сумі 14278 грн. 79 коп., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 229 грн. 40 коп., а всього 14508 грн. 19 коп. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ТОВ УФА «Верус», в особі філії ТОВ УФА «Верус» у Комінтернівському районі м. Харкова на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 200 грн. заборгованості за кредитним договором № б/н від 13.12.2006 року.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в частині стягнення суми штрафу та пені, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з»ясування обставин, які мають значення для справи. В обґрунтування скарги зазначено, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що вона після 31.08.2008 року не здійснювала платежі в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № б/н від 13.12.2006 року. Вважає, що позивач звернувся до суду з порушенням строку позовної давності та суд першої інстанції безпідставно застосував положення ст. 264 ЦПК України. Також судом першої інстанції неправомірно стягнуто суму штрафу та процентну складову.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.
По справі встановлено, що13.12.2006 року ОСОБА_3 отримала кредит від позивача в розмірі 6800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Позичальник надала свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, який в будь-який момент може змінити (зменшити або збільшити) суму кредитного ліміту.
Згідно умов укладеного договору про надання банківських послуг, договір складається з заяви позичальника та умов і правил надання банківських послуг. Відповідоно до умов, погашення заборгованості здійснюється у наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається з заборгованості за кредитом, та комісією, а також інших витрат згідно умов.
Зобов'язання ОСОБА_3 за кредитним договором забезпечено порукою, а саме договором поруки від 22.03.2011 року, укладеним з поручителем - ТОВ «Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС», в особі філії «ТОВ» Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС» у Комінтернівському районі м. Харкова. Згідно із зазначеним договором, поручитель та позичальник відповідають перед ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» як солідарні боржники.
Проте, зі змісту договору поруки вбачається, що участь у його укладенні ОСОБА_3 не приймала.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що взяті на себе зобов'язання по кредитному договору ОСОБА_3 не виконує, позивач звернувся до суду без порушення строку позовної давності та прийшов до висновку про доведеність позовних вимог та стягнення заборгованості за кредитним договором.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем порушено строк позовної давності для звернення до суду з даними вимогами, оскільки відповідно до кредитного договору № б/н від 13.12.2006 року, вона отримала кредитні кошти, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, строк дії якої закінчився в серпні 2008 року.
З наданого банком розрахунку-заборгованості не вбачається, які суми були зняті/внесені на картковий рахунок і суми розраховані до сплати.
Відповідно до п. 4.9 умов та правил надання банківських послуг, один раз на місяць банк зобов'язаний надавати держателю виписки, в якій відображають рух коштів на рахунку держателя за звітний період, тобто за попередній місяць.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав доказів в підтвердження того, що ОСОБА_3 повідомлялася банком про існуючу у неї заборгованість.
Доказів тому, що строк дії картки був продовжений позивачем не надано.
Також суду не надано доказів, що ОСОБА_3 після березня 2008 року платила кошти за договором.
Таким чином, строк звернення до суду про стягнення заборгованості за даними позовними вимогами у позивача сплинув 01.05.2011 року - часу, коли відповідач порушила умови договору і про це стало відомо позивачу.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги обґрунтовані, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню, у відповідності до вимог ст. 309 ЦПК України з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07 травня 2014 року скасувати і ухвалити нове рішення. У позові Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Рішення може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий суддя -
Судді колегії -