Справа №639/7286/14-к
Провадження №1-в/639/1576/2014
25 липня 2014 року м.Харків
Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_3 ,
представника Холодногірської виправної колонії - ОСОБА_4 ,
засудженого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м.Харкові в режимі відеоконференції між Жовтневим районним судом м.Харкова та Холодногірською виправною колонією №18 подання адміністрації Холодногірської виправної колонії №18 у відношенні засудженого: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Нова Водолага, Нововодолазького району, Харківської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого: 05 лютого 2013 року Нововодолазьким районним судом Харківської області за ч.3 ст.152, ч.2 ст.153, ст.70 КК України до 7 років позбавлення волі, -
До Жовтневого районного суду м. Харкова звернулась адміністрація Холодногірської ВК (№18) з поданням, в якому клопоче про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_5 зважаючи на те, що останній позитивно характеризується, режим тримання не порушує, заохочувався адміністрацією установи, довів своє виправлення, подальше його перевиховування можливе без ізоляції від суспільства.
У судовому засіданні адміністрація Холодногірської ВК (№18) та засуджений підтримали внесене подання, просили суд прийняти рішення про умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування покарання у відповідності до ст.81 КК України. Прокурор проти задоволення заяви заперечувала.
Суд, вислухавши думку прокурора, представника адміністрації Холодногірської ВК (№18) та засудженого, вивчивши надані матеріали особової справи, дійшов наступних висновків.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_5 засуджений 05 лютого 2013 року Нововодолазьким районним судом Харківської області за ч.3 ст.152, ч.2 ст.153, ст.70 КК України до 7 років позбавлення волі. Початок строку: 16 березня 2009 року, кінець строку: 21 березня 2016 року. На момент розгляду подання 25.07.2014 року засуджений відбув більш ніж 3/4 строку покарання, тобто: 5 років 04 місяці 04 дні, залишилась не відбута частина строку - 1 рік 26 днів.
З характеристики засудженого ОСОБА_5 вбачається, що з 21.03.2012 року знаходиться в місцях позбавлення волі, стягнень та заохочень не мав. По прибуттю 26.02.2013 року до Холодногірської виправної колонії (№18) він був працевлаштований будівельником, до праці ставиться добре, у відношенні до засуджених неконфліктний, підтримує рівні та доброзичливі стосунки, має 2 (два) заохочення, стягнень не має, згідно вироку суду позовів не мав, вину у скоєному визнав повністю.
Відповідно до вимог ч.2 ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Вимогами п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» №2 від 26.04.2002 року визначено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Матеріали про умовно-дострокове звільнення, які подають органи, що відають виконанням покарання мають відображати процес виправлення засудженого на протязі всього періоду відбування ним покарання, у зв'язку з чим орган має надати дані про попередні судимості, відшкодування матеріальних збитків та витяг із рішення спостережної комісії (п.13 постанови Пленуму ВСУ №2 від 26.04.2002 року).
Згідно положень п.17 вказаної постанови Пленуму ВСУ №2 від 26.04.2002 року, суду слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Суд зазначає, що сумлінна поведінка полягає у дотриманні правил внутрішнього розпорядку, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни. Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 засуджений за скоєння злочинів (проти статевої свободи та статевої недоторканості особи), злочин за ч.3 ст.152 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину, відбув необхідну частину 3 / 4 строку покарання, після відбуття якої може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
За даними довідки про заохочення і стягнення, характеристики, щоденника індивідуальної роботи із засудженим ОСОБА_5 встановлено, що за період відбування покарання у місцях позбавлення волі з 21.03.2012 року до січня 2014 року заохочень та стягнень не мав, а лише за півроку до розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання отримав два заохочення. Приймаючи рішення щодо ОСОБА_5 суд враховує, що його перебування в Холодногірської ВК (№18) є нетривалим, а час недостатнім для належного вивчення особи засудженого, а також його поведінки та відношення до раніше скоєних злочинів.
Наведені обставини свідчать про те, що засуджений ОСОБА_5 на даний не довів свого виправлення під час відбування покарання у виді позбавлення волі, тому підстави для застосування до нього пільги у вигляді умовно-дострокового звільнення від відбування покарання відсутні. Наявність у особи за весь період відбування покарання 2 (двох) заохочень не вказують на виправлення засудженого, як підставу застосування до нього умовно-дострокового звільнення.
Суд зазначає, що матеріали особової справи не містять відомостей про те, яким чином засуджений ОСОБА_5 своєю поведінкою та сумлінним ставленням до праці довів своє виправлення, а також відомостей, що цілі покарання досягнуті раніше ніж у строк покарання, визначений обвинувальним вироком суду у відношенні засудженого ОСОБА_5 .
За наведених обставин у задоволенні подання адміністрації Холодногірської виправної колонії №18 у відношенні засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 81 КК України, ст.ст.537, 539 КПК України, суд -
У задоволенні подання адміністрації Холодногірської ВК (№18) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у відношенні засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Згідно вимог ч.6 ст.539 КПК України, ч.7 ст.154 КВК України роз'яснити засудженому, що повторне звернення з приводу умовно-дострокового звільнення чи заміни невідбутої частини покарання більш м'яким може мати місце не раніше як через рік з дня прийняття рішення про відмову.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської області протягом 7 (семи) днів з моменту її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м.Харкова, а засудженим, який тримається під вартою - з моменту вручення копії судового рішення.
Суддя ОСОБА_1